Баланюк Людмила
Науковий керівник: Анциперова І.І.
БДФЕУ
м.Чернівці
Актуальність дослідження проблеми захисту прав інтелектуальної власності
зумовлена тим, що процеси глобалізації, транснаціоналізації та інтеграції, які
відбуваються в світовій економіці, посилюють конкурентну боротьбу між
суб’єктами економічних відносин. І в таких умовах конкурентну перевагу матиме
той, хто інтелектуалізує виробничі процеси, адже інтелектуальна власність в
сучасному постмодерністському суспільстві одна з найважливіших умов
економічного розвитку. Тому Україні для входження в європростір, як конкурентоспроможної
країни, необхідно мати ефективну систему захисту прав інтелектуальної
власності.
Метою
роботи є дослідження функціонування системи забезпечення правової охорони
інтелектуальної власності, виявлення проблем, пов’язаних з охороною прав
інтелектуальної власності в Україні та визначення шляхів їх вирішення.
Серед великої кількості досліджень у цій галузі слід виокремити праці
таких вчених, як З. Н. Братуся, О. А. Красавчикова, Е. А. Суханова, В. А.
Рясенце ва, В. П. Шатрова, М. М. Богуславського, А. П. Сергєєва, О. А.
Підопригори, Р. Б. Шишки та ін. Проте,
не зважаючи, на всі проведенні дослідження в цій галузі, нерозкритими ще
залишаються питання щодо формування такої системи охорони прав інтелектуальної
власності, яка би відповідала міжнародним стандартам і як б дозволила Україні
зробити значний крок в напрямку євроінтеграції.
Право інтелектуальної
власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або
на інший об'єкт права інтелектуальної власності [1].
Процеси інтелектуалізації досягли
надзвичайно високої інтенсивності в світі, крім того, вже сформувалася
глобальна система регулювання охорони інтелектуальної власності, тому для
України є необхідністю створення ефективної власної, але водночас побудованої на
міжнародних принципах такої системи.
Протягом останнього десятиліття в Україні
відбувався досить інтенсивний процес становлення системи охорони
інтелектуальної власності. Але ця система ще не є ефективною і потребує
значного вдосконалення про що свідчать міжнародні рейтинги. Відповідно до Звіту
про глобальну конкурентоспроможність за 2012-2013 р. Україна займає 120 місце
за рівнем захисту інтелектуальної власності, показники на 1,1 позиції нижчі
за середній світовий показник
[5]. Порівняно з минулим роком
Україна втратила 3 позицій, адже в 2011-2012 р. посідала 117 сходинку за
показниками захисту інтелектуальної власності, а в 2010-2011 займала 113 місце
[5]. В категорії захисту права інтелектуальної власності
Україна посідає 95 позицію із 130 країн, де загальний бал 4,2 з 10. За субкатегорією «захист
інтелектуальної власності» Україна посідає 110 сходинку, а за рівнем захисту
від піратства 97. Щодо індексу захисту права інтелектуальної власності, то
ситуація за останні 3 роки практично залишається незмінною в Україні, адже в
2011 загальний бал теж сягнув поділки 4,2
[4].
Тож, бачимо, що тенденція є негативною
незважаючи на всі заходи щодо захисту прав інтелектуальної власності,
які активно впроваджуються в Україні за останні роки. Така ситуація значно
гальмує процес євроінтеграції. Крім того автори рейтингу стверджують, що стан
захисту прав інтелектуальної власності
є важливим фактором добробуту населення. Дослідження підтверджують, що чим
більше балів має країна за Індексом прав власності, тим вищим є рівень ВВП на
душу населення. І в таких країнах ЄС як Швеція, Фінляндія вище названий індекс
сягає позначки 8,6 - 8,7 балів [2,
с.45].
Асоціація виробників програмного
забезпечення (Business Software Alliance) щорічно публікує звіт «Глобальне
дослідження піратства», де рівень піратства в Україні після трьох років
зростання в 2011 р. знизився до 84%, оскільки 2010 р. рівень піратства сягнув
86%, а в 2009 – 85% [7]. В звіті «Глобальне дослідження піратства» також
представлено Рейтинг країн за найбільшими втратами в галузі програмного
забезпечення від контрафактної продукції. Комерційна вартість неліцензійного
програмного забезпечення, встановленого на персональні комп’ютери в Україні
зросла більш, ніж на 13% порівняно з 2010 р. і досягла 647 млн. дол. В 2011 р.
Україна посіла 19 позицію в даному Рейтингу. В 2010 р. комерційна вартість
неліцензійного програмного забезпечення становила 571 млн. дол. і Україна
посідала 22 місце в Рейтингу країн за найбільшими втратами в галузі програмного
забезпечення від контрафактної продукції, в той час як в 2009 р. частка
зазначених вище витрат становила лише 272 млн. дол. [7]. Міжнародний альянс інтелектуальної власності включив
Україну у 2012 р. до «Списку 301», до якого
потрапляють країни з найбільш високим рівнем піратства [7].
Отож, результати міжнародних рейтингів для України є невтішними,
що свідчить не лише про неефективну систему захисту інтелектуальної власності,
але і про низькі темпи економічного розвитку. Причинами цього є: корупція в
державних органах влади; значний рівень бюрократизації українських економічних
структур; нестабільність політичної ситуації в країні; недосконалість
законодавства в сфері інтелектуальної власності; суперечливість законодавчої
бази, яка створює можливості для подвійного трактування юридичних норм; також
ще не створено
ефективної системи збору та виплати винагороди авторам, виконавцям, виробникам
фонограм; не завершено
процес приєднання до ряду міжнародних конвенцій та договорів; невизначеність позиції України щодо Євразійської
патентної конвенції та налагодження відносин із Євразійською патентною
організацією; відсутність перспективних програм взаємодії з Європейським
патентним відомством і Відомством із гармонізації на внутрішньому ринку
(товарні знаки ЄС). Крім того формування системи інтелектуальної власності
значною мірою залежить від сприйняття її самими українцями, де мають місце
багато протиріч. Так, згідно з результатами дослідження, проведеного
Соціологічною групою «Рейтинг» майже 80% опитаних вважають, що право
інтелектуальної власності повинно захищатися (у т.ч. 58% – повинно захищатися
завжди, 22% – повинно, але не завжди). Лише 4% – протилежної думки. Ще 17% – не
змогли визначитися з цього приводу [ 6].
Ще однією важливою і нагальною для
вирішення є наступна проблема - в Україні інтелектуальна власність практично не
враховується ні в собівартості продукції, ні в балансовій вартості підприємств
та становить менше одного відсотку їх вартості, в той час як в країнах
Європейського Союзу нематеріальні активи становлять сьогодні від 50 до 85
відсотків вартості майна підприємств. Наслідком цього є те, що Україна загалом
втратила 800 млрд.дол. при приватизації в зв’язку з тим, що не були враховані
нематеріальні активи – об’кти інтелектуальної власності. Разом з тим, Україна
витрачає до 200 млн.дол. на розробку програмного забезпечення [3].
Для вирішення проблем у сфері захисту
прав інтелектуальної власності необхідно: розробити чіткі механізми
нормативно-правового регулювання, а саме кодифікація законодавства (створення
та затвердження Кодексу про інтелектуальну власність); поєднати науку з
виробництвом, що передбачає запровадження комплексу заходів (дослідження і
аналіз ринку, фінансування впровадження об'єктів інтелектуальної власності,
дослідження та розробку тощо); створити національну систему підготовки та
підвищення кваліфікації спеціалістів з інтелектуальної власності. Також,
враховуючи європейський досвід створити структуру, яка б спеціалізованою у сфері інтелектуальної власності,
оскільки згідно з чинним законодавством
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є головним органом у
системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні
реалізації державної політики з питань освіти і науки, інновацій та інформації,
інтелектуальної власності, сім’ї, дітей, молоді, фізичної культури та спорту,
що не може забезпечити ефективності щодо регулювання захисту прав
інтелектуальної власності, і що не відповідає жодним міжнародним стандартам.
Крім того Україні необхідно розробити довгострокову програму співробітництва з
Європейським патентним відомством і Відомством з гармонізації на внутрішньому
ринку (товарні знаки ЄС), розробити комплекс довгострокових заходів щодо
адаптації національної патентної системи до параметрів європейської патентної
системи та європейської системи товарних знаків і загалом необхідно уніфікувати
законодавство України у сфері інтелектуальної власності у відповідність із
законодавством ЄС.
Список використаних джерел:
1.
Цивільний кодекс
України від 16.01.2003 № 435-IV- Редакція від 02.12.2012, підстава 5463-17
2.
Федулова Л. І. Україна в міжнародних
рейтингових оцінках: чинник інноваційно-технологічного розвитку / Л. І.
Федулова // Актуальні проблеми економіки. – 2009. –№ 5(95). – С. 39–53.
3.
Проблеми захисту інтелектуальної
власності в Україні та шляхи їх подолання [Електронний ресурс] / Ю.С. Скугарєва – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/5_NITSB_2009/Pravo/41283.doc.htm
4.
Міжнародні рейтинги
та стан захисту прав інтелектуальної власності в Україні у 2010-2012 р.
[Електронний ресурс] / А.М. Бурдель – Режим доступу:
http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=47328
5.
Офіційний сайт
Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова.
[Електронний ресурс]. // Режим доступу: www.razumkov.org.ua
6.
Проблеми захисту
інтелектуальної власності в Україні [Електронний ресурс] / Результати
дослідження Соціологічної групи
«Рейтинг» - Режим доступу:
http://ratinggroup.com.ua/products/politic/data/entry/13997/
7.
PC Software Piracy
Rates and Commercial Value of Unlicensed Software [Електронний ресурс] // 2011
BSA global software piracy study /shadow market. - 2012. – №9. – Режим доступу:
http://portal.bsa.org/globalpiracy2012.