К.держ. упр., доц. Сухіна О.О., Молчанова В. В.

Донбаська національна академія будівництва та архітектури

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Стабільний економічний розвиток країни неможливий без формування соціально забезпеченого суспільства. Поєднання проблем розвитку ринкових відносин з посиленням уваги до соціальних питань створює необхідні передумови для економічного оздоровлення, стабільного становища людини впродовж усієї трудової діяльності й після її завершення. Зрештою, економічне зростання і підвищення народного добробуту – взаємопов'язані процеси. Рівень забезпеченості соціальної захищеності суспільства залежить від стану його фінансування.

Значна кількість вітчизняних вчених приділяли свою увагу дослідженню проблем соціального захисту населення в Україні, зокрема, В. Вакуленко[4], Л. Клівіденко[1], Т. Лопушняк [5], М. Шаварина [2], та В. Шпалак [3] в своїх наукових дослідженнях окреслювали реалії та перспективи соціального захисту. Однак, проблема фінансового забезпечення залишається актуальною і потребує вирішення. Саме тому метою даної роботи є аналіз стану фінансової забезпеченості соціальної захищеності населення України на даному етапі розвитку економіки.

Соціальний захист населення — це складова соціальних гарантій населенню, які повинні забезпечуватися державою відповідно до засад соціальної політики. Серед них: гарантування кожному працівнику мінімального рівня заробітної плати та її індексації; вирівнювання рівнів життя малозабезпечених верств населення; захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян тощо. Ефективність системи та рівень соціального захисту населення залежать від якісного фінансового забезпечення, його розглядають як метод фінансового механізму, що застосовується у процесі розподілу та перерозподілу виробленого у суспільстві національного продукту [1].

Фінансове забезпечення є об’єктивним економічним поняттям, яке відображає сукупність заходів, пов’язаних з обслуговуванням частини перерозподільних відносин, з метою формування і використання бюджетних, страхових, благодійних та інших фондів грошових коштів, призначених для соціального захисту населення. Будучи об’єктивним економічним поняттям за відповідних умов, фінансове забезпечення набуває матеріального вираження. Так, за змістом воно є сукупністю цільових грошових фондів (бюджетного, пенсійного, страхових, благодійних і т. д), призначених для задоволення суспільних потреб соціального захисту населення, а за формою – це відображення сукупності фінансових планів окремих ланок соціального захисту населення, де чітко визначені джерела та обсяги коштів, їхнє цільове спрямування на заходи, пов’язані із соціальним захистом населення. Таким чином, під фінансовим забезпеченням можна розуміти рух фінансових ресурсів, призначених для забезпечення соціального захисту населення [4, c.188].

Обсяг коштів, що спрямовуються на соціальний захист населення, залежить від фінансових можливостей держави, які визначаються обсягом ВВП та науково-обґрунтованим обсягом фонду споживання. Збільшити видатки на соціальний захист населення можна тільки за умови зростання обсягу ВВП. Фінансування соціального захисту в Україні на 2011 рік становить 6,1% ВВП, або 27,3% від доходів бюджету [3]. Проблема бюджетного недофінансування соціальної захисту залишається найбільш гострою. Недофінансування основних напрямів соціальної сфери, що передбачають наявність бюджетного забезпечення — складає близько 15% номінального ВВП [3]. Обмеженість бюджетних ресурсів, неефективне їх використання зумовлює необхідність у впровадженні проектного підходу до управління бюджетними коштами, нових механізмів надання соціальних послуг, використанні нових соціальних технологій: соціальних замовлень, соціального інвестування, цільове фінансування конкретних установ, що здійснюють соціальну діяльність тощо.

Сучасний стан соціального захисту населення в Україні можна охарактеризувати такими рисами:

- надзвичайно стрімке зростання вартості послуг, які надають заклади охорони здоров'я, освіти, культури, що не відповідає їх якості;

- надзвичайно високий рівень участі держави у сфері соціального захисту, надзвичайно слабка участь в її функціонуванні населення;

- велика кількість нормативно-правових актів, які регулюють діяльність системи соціального захисту та в деяких випадках суперечать один одному, що свідчить про недосконалість вітчизняного законодавства;

- недостатність коштів для фінансування заходів у сфері соціального захисту населення [4].

Таким чином, аналіз стану фінансового забезпечення соціального захисту свідчить про те, що існує неефективне використання грошових коштів, спрямованих на цю сферу. Механізм бюджетного забезпечення не є досконалим та потребує реформування. Також потребує змін порядок фінансування соціальних видатків, механізм їх планування та прогнозування. Необхідно корегувати міжбюджетні відносини та відносини держави і підприємницького сектору, громадських організацій.

Література

1. Клівіденко Л.М. Перспективи розвитку соціального захисту населення / Л.М. Клівіденко // Регіональні перспективи. – 2003. – № 2-3 (27-28). – С.188-190.

2. Шаварина М. Соціальний захист населення: реалії та перспективи / М. Шаварина, Н. Шаманська // Світ фінансів. - 2009. - №4. - С. 34-43.

3. Шпалак В. О. Соціальний захист України за умов ринкової економіки / В. О. Шпалак // Соціум. Наука. Культура: матеріали восьмої Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (23-25 листопада 2011 р.) // Київ.-2011.- №8. – С. 23-25.

4. Вакуленко С.М. Організаційні аспекти модернізації системи соціальних послуг в контексті нових орієнтирів соціальної політики [Електронний ресурс] / С. М.Вакуленко. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mtpsa/2008/index.html. - Назва з екрану.

5. Лопушняк Г.С. Бюджетне фінансування соціальних видатків в умовах трансформації економіки / Г.С. Лопушняк // Фінанси України. – 2010. – № 10. – С. 38-46.