Тіщенко Яна, Артеменко Олександра

Інвестиційний клімат України: стан та шляхи покращення 

Актуальність дослідження. Серед потенційних джерел ресурсів для ринкової трансформації економіки, іноземні інвестиції займають особливе місце. Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать соціально-економічне становище країни, залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки. В економічний літературі поняття інвестиційний клімат розглядалось в наукових роботах В.М. Грідасова, А.Ю. Присяжнюка, О.В. Гаврилюка, А. П. Баранецького, Л. Парцхаладзе та багато інших.
Мета статті – проаналізувати підходи до оцінки інвестиційного клімату та визначити напрями його поліпшення в Україні. За умов недостатнього обсягу іноземних інвестицій в економіку України стає актуальною проблема залежності припливу іноземного капіталу від ступеню розвитку нормативно-правової бази та макроекономічної стабільності в країні. 
Виклад основного матеріалу.Найголовнішою серед існуючих деструктивних тенденцій є проблема гострої нестачі інвестиційних ресурсів в економіці України та відсутності сприятливих умов для їх нагромадження. Проаналізуємо статистичні дані по вкладенню іноземних інвестицій в економіку України. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в Україну, на 1 січня 2010 року склав 40 млрд. 026,8 млн. дол..,що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2009 р. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій у 2009 р. становив 5 млрд. 634,6 млн. дол., що становить 51.6% надходжень 2008 р., за даними Держкомстату. З країн ЄС надійшло 4 млрд. 016,8 млн. дол., з країн СНД – 1 млрд. 064,7 млн. дол.., з інших країн світу – 553,1 млн. дол.. Основною ознакою, яка зумовила зміни макроекономічних показників економіки України, починаючи з І кварталу 2011 року були наслідки світової фінансової кризи, на тлі яких з’явилися перші ознаки пожвавлення виробничої діяльності та поліпшення економічної ситуації.
Станом на 1 січня 2011 року в економіку України іноземними інвесторами внесено 44708 млн. дол. США. У 2011 році приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці становив 4,7 млрд. дол. США, що на 11,7 % перевищує рівень попереднього року. Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. 
До основних країн-інвесторів входять: Кіпр – 9914,6 млн. дол. США; Німеччина – 7076,9 млн. дол. США; Нідерланди – 4707,8 млн. дол. США; Російська Федерація – 3402,8 млн. дол. США; Австрія – 2658,2 млн. дол. США; Сполучене Королівство – 2367,1 млн. дол. США; Франція – 2298,8 млн. дол. США; Сполучені Штати Америки – 1729,9 млн. дол. США; Віргінські Острови – 1460,8 млн. дол. США; Швеція – 1192,4 млн. дол. США. 
Як бачимо, спостерігається тенденція до зростання обсягів прямих інвестицій в Україну, зокрема з Кіпру, що на 1321,4 млн. дол. США більше, ніж у 2009 році, з США – зросли до 2367,1 млн. дол. США, проте спостерігається і зменшення з деяких країн, а саме: із Сполученого Королівства – зменшились обсяги на 8,8 млн. дол. США, із Швеції – на 79,9 млн. дол. США, з Італії – на 9,8 млн. дол. США, а Угорщина, взагалі, скоротила до нуля. 
Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості – 23,0 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у т.ч. переробної – 19,7 %. Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій унесено у: 
- виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів; 
- металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів; 
- хімічну та нафтохімічну промисловість; 
- машинобудування. 
У фінансових установах акумульовано 21,0 % обсягу прямих інвестицій, ще 10,6 % – у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, а також 10,2 % – в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям. 
Існують перешкоди реалізації пріоритетів формування інвестиційного клімату. Ключовими характерними особливостями, які стримують поліпшення інвестиційного клімату, є: 
1. Відсутність в Україні сталої стратегії та відповідного національного плану дій, який є прийнятним та наслідується усіма політичними «командами» й орієнтований на забезпечення усім суб’єктам економічних відносин рівних економічних прав та обов’язків у здійсненні фінансово-економічної діяльності. 
2. Обмеженість потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій в Україну через приватизацію державних підприємств.
3. Переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи. Так, за даними Світового Банку, Україна за рівнем якості середовища для здійснення господарської діяльності посідає 128 місце з 175 країн, поступаючись всім країнам Центрально-Східної Європи, та навіть більшості пострадянських країн, таким як Вірменія (34), Грузія (37), Казахстан (63), Киргизстан (90), Росія (96), Азербайджан (99), Молдова (103). 
4. Суттєве податкове навантаження. Ставка податку на прибуток в Україні є вищою, ніж у багатьох країнах Центрально-Східної Європи, проте, зважаючи на високу порівняно з країнами ЄС прибутковість вкладення капіталу, ця різниця не є значною перепоною для інвестицій, оскільки згідно Податкового кодексу створені більш сприятливіші умови для функціонування вітчизняних підприємств, для яких передбачено поступове зменшення ставки податку від 23 до 16 % у 2014 році [1]. 
5. Недієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, а також низький рівень захисту інвесторів. Попри наявність важливих передумов, зокрема макроекономічної стабільності, значного прориву у лібералізації підприємницької діяльності, лібералізації зовнішньої торгівлі, міжнародного руху капіталу та оздоровленні фінансового сектору, в Україні зберігаються такі системні загрози для інвесторів як: політична нестабільність, нестабільне й непередбачуване правове поле.
6. Недосконалість судової системи України використовується окремими бізнесменами як додаткова конкурентна перевага, що призводить до зниження рівня конкуренції та перенесення її у позаекономічну сферу. 
7. Негативний міжнародний імідж України, який склався внаслідок відсутності масових «успішних» інвестиційних історій, які б могли слугувати засобом реклами національного інвестиційного клімату; низький рівень підготовки суб’єктів національної економіки до формування інвестиційних пропозицій; значні диспропорції регіонального та галузевого розвитку, що обумовлюють концентрацію інвестицій у вузьких сегментах ринків та територій; застарілість інфраструктури тощо [2]. 
Враховуючи ці фактори головним завданням на короткострокову перспективу є підготовка необхідної правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення інвестиційного клімату й формування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Для цього необхідно здійснити низку першочергових заходів: 
1) лібералізація підприємницької діяльності. Повинна бути сформована схема з виявлення та швидкого усунення бар'єрів для створення, ведення і закриття бізнесу; 
2) стабільність і передбачуваність правового поля. Необхідно погодити існуючі, розробити та прийняти нові закони, що встановлюють єдині правила гри для компаній усіх форм власності; 
3) корпоративне і державне управління. Заходи з реформування державного апарату повинні привести до перегляду ролі чиновників у регулюванні приватного сектора. Необхідно створити таку систему взаємовідносин між державою та бізнесом, яка мінімізувала б можливості для корупції на всіх рівнях; 
4) лібералізація зовнішньої торгівлі та руху іноземного капіталу. Цей інвестиційний фактор містить у собі комплекс заходів щодо стимулювання вільного переміщення товарів, послуг і капіталів між державами;
5) розвиток фінансового сектора. Стан фінансового сектора має ключове значення для інвесторів. Тому робота у зазначеному напрямку є найбільш важливою для поліпшення інвестиційного клімату і вимагає проведення наступного комплексу заходів: 
- зняття обмежень на відсоткові ставки за банківськими кредитами; 
- скасування програм пільгового надання кредитів, введених урядом; 
- розширення автономії Національного банку України. Його основною метою має бути підтримка внутрішньої та зовнішньої стабільності, без урахування політичних міркувань; 
- оздоровлення банківського сектора шляхом удосконалення контролю за банківською діяльністю для підвищення довіри інвесторів до українських банків; 
- посилення кадрів комісій з цінних паперів і бірж; 
- заохочення конкуренції у фінансовому секторі шляхом розширення діяльності іноземних банків і інших фінансових організацій в Україні. 
З розглянутими факторами прямо пов'язані питання адміністрування податків. Найбільшою проблемою для інвесторів, яку необхідно вирішити найближчим часом, є сплата та повернення ПДВ. 
6) зниження рівня корупції. Необхідно створити таку систему відносин органів влади і бізнесу, яка мінімізує можливості зловживання державних чиновників, забезпечить послідовність у виконанні прийнятих законів і постанов, полегшить отримання дозволів, ліцензій і санкцій.; 
7) ниження політичного ризику. Необхідно прийняти закони, що гарантують неможливість довільного відчуження приватної власності, включаючи «повільну експропріацію»; зробити діяльність податкових інспекторів і місцевих адміністрацій підконтрольної центральної адміністрації; 
8) імідж і програми просування країни. Необхідно сформулювати і широко висвітлювати державну політику і готовність уряду здійснювати радикальні заходи, орієнтовані на ринкову економіку; 
9) формування інвестиційних стимулів. Мета дій у цьому напрямку - створення інвестиційних стимулів, аналогічних стимулам торгових партнерів країни. 
Висновок. Сучасні умови економічного розвитку нашої держави демонструють необхідність змін у політиці залучення іноземних інвестицій, а відтак і формуванні інвестиційної привабливості України. Тому на перше місце виходить розробка нових заходів, які б допомогли сформувати сприятливий інвестиційний клімат та підвищити інтерес інвесторів до нашої країни саме в умовах економічної кризи та нестабільності.
Список використаних джерел:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами, внесеними згідно із Законом N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010
2. Інвестиційний клімат України: проблеми формування та заходи поліпшення [Електронний ресурс]. http://old.niss.gov.ua
3. Парцхаладзе Л. Інвестиційний клімат України: глобальне потепління/ Л. Парцхаладзе//«Дзеркало тижня». – 2010. – №29. – С. 4-9. 
4. Проект Постанови Кабінету Мінстрів України «Про затвердження Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки»  http://www.in.gov.ua/