Секція: Інвестиційна діяльність та фондові ринки

К.е.н., доцент Ульяницька О.В., магістрант Іванова Н. В.

Донбаський державний технічний університет, Україна

СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ

Вже майже рік минув з моменту набуття чинності закону  України «Про внесення змін до Податкового кодексу України  та деяких інших законодавчих актів України  щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»,  згідно якого, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - "це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати  таких податків і зборів, а саме :

   1) податку на прибуток підприємств;

   2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи .

   3) податку  на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

   4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

   5) збору за  провадження  деяких  видів  підприємницької діяльності;

   6) збору  на  розвиток  виноградарства,  садівництва  і хмелярства.   (п. 297.1 ст. 297  Кодексу), на сплату єдиного податку .

Спрощена система оподаткування, уведена з метою підтримки малого підприємництва на етапі започаткування власного бізнесу, встановлювати прості та прозорі правила оподаткування, визначення бази оподаткування й мінімізації процедур обліку та звітності. Це робиться для того, щоб покращити бізнес клімат. Розвиток малого бізнесу є найбільш ефективним інструментом ринкового реформування економіки. Важливість цього сектору економіки проявляється в тому, що збільшується кількість зайнятого населення, і в результаті збільшує рівень доходу населення, а це в свою чергу призводить до того, що зростає сукупний попит, наслідком якого є збільшення виробництва; формує значну частку ВВП, завжди впроваджує нові інновації. Проблемам місця і ролі підприємництва в забезпеченні економічного росту і його фінансової підтримки присвячені праці багатьох учених-економістів: Ю.Б. Іванова, І.О. Лютого, А.М.Соколовської, А.М. Тищенка, В.І.Міщенка, А.М.Поддєрьогіна, та інших.

Ю.Б.Іванов та А.М.Тищенко аналізують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності в контексті таких інструментів податкового регулювання, як податкові пільги та податкове стимулювання, А.М.Соколовська розглядає її як один із чинників зниження податкового навантаження та засіб пристосування податкової системи України до об'єктивних умов соціально-економічного розвитку, пов'язаних з проблемами в конкретних галузях економіки, типів підприємств, а також податкових органів до всебічного запровадження поширених форм оподаткування, відмічаючи тим самим її тимчасовість.

Але все ж такі більшість дослідників визначають позитивний вплив спрощеної системи оподаткування на стимулювання зростання обсягів діяльності малого підприємництва та ефективне використання наявних ресурсів.

Платники податків, які зберегли за підсумками року невелику чисельність працівників та обсяги виручки (або в яких, припустимо, ці показники знизилися), а отже, потрапляють до числа суб’єктів малого підприємництва, можуть надати перевагу альтернативному способу оподаткування — зокрема, покинути лави платників податку на прибуток і стати єдиноподатниками, перейшовши при цьому із загальної системи оподаткування на спрощену. Головне для такого переходу, щоб підприємством були дотримані єдиноподатні умови, передбачені Указом № 727 (щодо виручки, чисельності, видів діяльності, що провадяться, тощо). Нагадаємо: свого часу такі умови-обмеження докладно розглядалися в тематичному номері газети «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 94, присвяченому переходу на єдиний податок. Також така система позитивно позначиться і на наповненні місцевого бюджету.

Отже, всім суб’єктам господарювання, які з нового року бажають працювати на єдиному податку, необхідно подати заяву про обрання спрощеної системи оподаткування і згодом отримати нове свідоцтво.

Насамперед треба зупинити свою увагу на класифікацію груп суб’єктів господарювання.

Право вибору та ведення обліку за спрощеною системою оподаткування ст. 291 ПКУ залишає за юридичними особами та фізичними особами – підприємцями. Залежно від ряду факторів, таких як чисельність працівників, вид діяльності та обсяг виручки, виділяють наступні групи:
• перша група – особи, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 тис. грн.;

• до другої групи належать особи, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, кількість працюючих у яких не перевищує 10 осіб, а обсяг доходу – млн. грн.;

• третю групу формують особи, які займаються будь якою діяльністю, яка дає право на використання спрощеної системи, та які мають не більше 20 працівників і обсяг доходу 3 млн. грн. При цьому підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна відносяться виключно до цієї групи;

• четверта група включає юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року кількість працюючих не перевищує 50 працівників та обсяг доходу яких не перевищує 5 млн. грн.
Також слід зауважити, що з 12.08.12 року введено дві нових групи спрощенців:

· група п’ять – для фізичних осіб - підприємців. У ній можуть працювати фізичні особи - підприємці, у яких протягом календарного року чисельність працівників (як і для групи 3) одночасно не перевищує 20 осіб, а обсяг доходу не перевищує 20 млн. грн.

· група 6 – для юр осіб – суб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми. У ній можуть працювати юридичні особи, у яких протягом календарного року середньооблікова чисельність працівників (як і для групи 4) не перевищує 50 осіб, а обсяг доходу не перевищує 20 млн. грн.

  У групах 5 та 6 можна здійснювати будь-які види діяльності, крім не дозволених для платника єдиного податку (указаних у п. 291.5) 291.5 ПКУ. Не можуть бути платниками єдиного податку: 
 - суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні 

особи - підприємці), які здійснюють: 
 1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;
 2) обмін іноземної валюти; 
 3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів 

(крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях 

до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним 

продажем пива та столових вин); 
 4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і 

дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім 

виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та 

побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, 

дорогоцінного каміння органогенного утворення та 

напівдорогоцінного каміння);
 5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації 

корисних копалин місцевого значення;
 6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім 

діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими 

агентами, визначеними Законом України "Про страхування" 

( 85/96-ВР ), сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, 

визначеними розділом III Податкового Кодексу України; 
 7) діяльність з управління підприємствами; 
 8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської 

діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає 

ліцензуванню);
 9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, 

діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, 

предметами колекціонування або антикваріату; 
 10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів; 

Бачимо, що до перших трьох груп можуть входити виключно фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, тоді як до четвертої групи – лише юридичні особи, причому організаційно-правова форма немає жодного значення.

Далі, стосовно переходу на спрощену систему оподаткування, підприємець повинен не пізніше ніж за 15 днів до початку звітного кварталу подати до ДПІ письмову заяву за умови сплати всіх податків за попередній період. Якщо новостворені підприємці прийняли рішення про застосування спрощеної системи оподаткування, то вони подають заяву без додержання вищевказаного терміну і вважаються суб’єктами спрощеної системи оподаткування з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Також важно дотримуватися обов’язкових умов переходу на спрощену систему :

- обсяг виручки від реалізації продукції за рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.

- кількість осіб , які перебувають у трудових відносинах протягом року, включаючи членів сім’ї, не повинна перевищувати 10 осіб.

Крім подання заяви підставою для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку (далі Свідоцтво) є пред’явлений платіжний документ про сплату єдиного податку.

Щомісячна сплата здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата податку.

У разі коли платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання у встановлені терміни, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги.

Важливо пам’ятати, що свідоцтво платника єдиного податку є безстроковим. Відповідно до пункту 299.3 Податкового кодексу: «Свідоцтво платника єдиного податку видається безстроково виключно суб’єкту господарювання або уповноваженій ним особі та не може передаватися для провадження господарської діяльності іншим особам». Також, стосовно дії старого свідоцтва, відповідно до пункту 299.13 ПКУ «До отримання нового свідоцтва платник єдиного податку здійснює господарську діяльність на підставі раніше виданого свідоцтва, яке повертається органу державної податкової служби у день отримання нового свідоцтва.»

Стосовно переходу в обов’язковому порядку на систему оподаткування є Випадки, в яких платник єдиного податку зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування перелічені у пункті 298.2.3 ПКУ. Всі вони стосуються порушення вимог, які ставить Податковий кодекс платникам єдиного податку для перебування на спрощеній системі. Отже, перехід на загальну систему здійснюється у разі:

- перевищення граничного обсягу доходу платниками першої та другої групи та нездійснення зміни ставки.

- у разі перевищення обсягу доходу в розмірі 3 млн.грн. для платників єдиного податку першої, другої та третьої групи.

- у разі перевищення обсягу доходу в розмірі 5 млн.грн. для юридичних осіб четвертої групи.

- у разі здійснення розрахунків не у грошовій формі (готівкова або безготівкова).

- у разі здійснення заборонених видів діяльності, визначених пунктом 291.5 ПКУ, або невідповідності вимогам організаційно – правових форм.

- у разі перевищення граничної чисельності найманих осіб.

- у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку.

- у разі сплати до закінчення граничного строку погашення податкового боргу, що виник у платника єдиного податку протягом двох послідовних кварталів.

Перехід на загальну систему оподаткування здійснюється з першого числа місяця, наступного за податковим кварталом, в якому виникли вищенаведені обставини.

Отже Переходячи на спрощену систему оподаткування, малі підприємства оберігають себе від непорозумінь та штрафів, чисельних перевірок. Після впровадження спрощеної системи оподаткування указом Президента, кількість суб’єктів, що сплачували єдиний податок збільшилася в 6 разів, в результаті чого частка податкових надходжень до бюджету збільшилась у 12 разів. Власник зацікавлений у збільшенні прибутку, тому висвітлює у звітності реальні дані, що не створює фіктивних або приховуваних відносин.

У разі перебування на єдиному податку підприємство звільняється від таких податків та зборів: податку на додану вартість (крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6%); податку на прибуток підприємства; плати за землю; податку на доходи фізичних осіб; комунального податку; платежів за використанням природних ресурсів тощо.

Явних недоліків у спрощеної системи оподаткування, у порівнянні зі звичайним порядком оподаткування, менше ніж переваг.
Найсерйознішим моментом, стримуючим багатьох є страх втрати клієнтів, а отже і обсягів продажу, у разі вибору ставки єдиного податку 10 %, у зв'язку з неможливістю виписування податкових накладних.
Ще одним стримуючим моментом є те, що законодавча і нормативна бази податків не є стабільними, тобто існує ймовірність, що в будь-який момент умови роботи на спрощеній системі можуть бути змінені і підприємства змушені будуть "на ходу" перебудовуватися.
І останнє, не врегульовані численні протиріччя між Указом і всіма іншими податковими законами.А в умовах такої невизначеності не схильні до ризику підприємства залишаються на загальній системі оподаткування.

Якщо подумати, то податкове навантаження на підприємство забирає на користь державного бюджету до 80% нашого заробітку. Щоб виплатити співробітнику офіційну зарплату в 5 тис. грн, більше 2 тисяч потрібно віддати до бюджету, а крім цього треба заплатити ПДВ, податок на прибуток, різні акцизи і збори. Напевно майже кожен бізнесмен є патріотом своєї країни і готовий поділитися своїми доходами з бюджетниками, але в цьому випадку у нього самого не залишиться ні гроша.

В результаті чого понад 70% української економіки перебуває в тіні, бюджет не поповнюється, чиновники не прикладають зусиль для подолання цієї кризи. За оцінками експертів, тіньовий оборот найбільше присутній у торгівлі (80%), будівництво (66%), нерухомість (60%), гральний бізнес (53%), громадське харчування (53%), засоби масової інформації (53%), транспорт і перевезення (46%). Корумпованими є також сфера поставок енергоносіїв, землевідведення, приватизація. Особливо небезпечні тіньові і корупційні ринки послуг і благ під державними вивісками. Мова йде про тіньовому внутрішньому ринку судових, адміністративних, управлінських і господарських рішень, ринку керівних посад. Тут розставляють потрібних людей на посади в виконавчої влади, правоохоронних і фіскальних органах Україна багато років знаходиться у скрутному становищі, вихід з якого може бути лише один - зниження податків до того рівня, при якому бізнесу вигідніше працювати сумлінно.

Сьогодні ми зробили перший та вагомий крок до активізації підприємницької діяльності. Спрощена система адміністрування податків і зниження їх кількості, відносно невеликі нарахування на фонд заробітної плати, можливість роботи з ПДВ - якраз те, що потрібно для розвитку бізнесу.

Список використаної літератури:

1. Податковий кодекс України

2.Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

3.Закон України "Про страхування"