Экономика/Маркетинг и менеджмент

Машевський В.О., Недбалюк О.О.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Організація управління виробничою

інфраструктурою підприємства

Вступ. Виробнича інфраструктура підприємства — система підрозділів, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів.

Результати дослідження. Сучасний етап розвитку економічної наукової думки в Україні характеризується занедбаністю дослідження проблем виробничої інфраструктури. На жаль, дослідження цієї проблеми досягли апогею наприкінці епохи соціалістичної економіки. Достатньо навести роботи таких відомих вчених як Р.З. Акбердин, О.В. Ахумов, Г.Є. Баженов, Б.В. Буркинський, Б.В. Власов, В.М. Семенов, Р.С. Гейфман, В.П. Орешин та ін [1].

Жорсткі умови конкурентного середовища, його мінливість вимагають комплексних досліджень проблеми розвитку виробничої інфраструктури підприємств, саме від ефективного функціонування допоміжного виробництва залежить конкуретоспроможність підприємства, раціональна стратегія його розвитку.

Виробнича інфраструктура розглядається, як складна, динамічна, відкрита, вірогідністна економічна система. Таке визна-чення витікає з таких міркувань. Складність системи виявляється у ієрархічній побудові простих, елементарних систем. Прості, елементарні системи є сполученням одиничних причино-наслідкових зв’язків. Виробнича інфраструктура є динамічною системою тому, що в ній мають місце прямі та зворотні зв’язки, а неочікувані відхилення від заданої траєкторії її руху компенсуються зворотнім зв’язком.

Виробнича інфраструктура є вірогідністною системою – це характерна риса будь-яких природних систем. Процеси, що в ній перебігають (заявки щодо ремонту, транспортних послуг), мають часто вірогідний характер.

У теорії і практиці прийнято розділяти інфраструктуру господарюючих суб'єктів на виробничу і соціальну, при цьому призначенням виробничої інфраструктури є забезпечення нормального стану матеріально-технічних ресурсів підприємства (організації), призначенням соціальної інфраструктури є забезпечення дієздатності (професійної і фізичної) працівників. Соціальна інфраструктура також є одним з ефективних інструментів формування зовнішнього і внутрішнього іміджу організації.

Через значущість виконуваних інфраструктурою функцій вона є одним з базових елементів конкурентоспроможності. Цільова орієнтація її діяльності полягає не в збільшенні об'єму виконуваних послуг, а в забезпеченні через послуги, що надаються, ефективності основного виробничого процесу. Саме тому управління інфраструктурою в даний час стає ключовою функцією бізнесу, що впливає не тільки на виручку і витрати, але й на виробництво, а також на якість життя працівників і продуктивність їх праці [3].

Істотне значення для розвитку інфраструктури мають процеси децентралізації, в рамках яких підрозділи можуть вибирати варіанти інфраструктурного забезпечення своєї діяльності, орієнтованого на критерії оптимізації. Це, у свою чергу, створює передумови для перебудови системи взаємостосунків між підрозділами основного виробництва і інфраструктури, перехід її на комерційну основу із створенням відповідної системи взаємних зобов'язань. Одним з важливих аспектів управління інфраструктурою є управління процесами взаємодії із сторонніми організаціями-виробниками або споживачами інфраструктурних послуг. Управління такими процесами зовнішньої взаємодії виникає або у разі передачі функції забезпечення виробничих процесів стороннім виробникам інфраструктурних послуг, або при наданні цих послуг зовнішнім споживачам [2].

Висновок. Діяльність виробничої інфраструктури – складний організаційний процес, що базується на певній системі управління, сукупності виробничих обмежень, взаємодії структурних підрозділів та трудового потенціалу.

Література:

1. Акбердин Р.З. Экономические взаимоотношения ремонтных и производственных подразделений / Р.З. Акбердин // Вестник машиностроения. — 2001. —№ 12. — С. 58-60.

2. Экономика предприятия: [учебник] / [под общ. ред. С. Ф. Покропивного]. — К. : КНЭУ, 2002.

3. Смерічевський С.Ф. Зв’язано-диверсифіковані системи підприємств: генезис, моделювання та стратегічний аналіз: [монографія] / С.Ф. Смерічевський. — Донецьк: ВІК. ДонДУУ, 2008. — 375 с.