доц. Бабчинська О.І.,Лавренюк В.В.

Вінницький торговельно – економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Роль мотивації в управлінській діяльності

Вступ. Сьогодні Україна потребує економічного розвитку та піднесення, але для цього в країні мають бути кваліфіковані працівники, які здатні будуть змінити сучасне становище в різних галузях національного господарства. Перш за все, за цими працівниками мають стояти досвідчені та активні керівники, які зможуть направити працю своїх підлеглих в правильне русло, щоб максимально задовольнити потреби споживача та отримати власну вигоду.

Постановка проблеми. Шлях до ефективного управління людиною проходить через розуміння його мотивації. Тільки знаючи, що рухає людиною, що спонукає її до діяльності, які мотиви покладено в основу її дій можна спробувати розробити ефективну систему форм і методів управління людиною. Для цього необхідно знати як виникають, або викликаються ті чи інші мотиві, як і яким чином мотиви можна привести до дії, як здійснюється мотивація людей.

Навіть якщо створюється враження, що службовці працюють тільки заради досягнення загальних організаційних цілей, все ж таки вони поводяться так тільки тому, що впевненні - це найкращий спосіб досягти власних цілей.

Метою даного наукового дослідження є визначення ролі мотивації в управлінській діяльності, необхідність та доцільність мотивації та місце мотивації як функції менеджменту в сучасних управлінських структурах України.

Актуальність статті. Розуміння змісту мотивацій – головний показник професійної майстерності доброго керівника громадської організації. Знання про те, чому люди роблять те, що вони роблять – необхідна передумова для того, щоб допомогти їм реалізувати власні мотиви та попередити випадки, коли мотивації можуть викликати певні ускладнення. Кожна людина має свої інтереси та потреби, цінності, у задоволені яких полягає зміст людського життя.

Викладення основного матеріалу. Мотивація незбагненна: вона виникає в самих несподіваних випадках, але відсутня у ситуаціях, де повинна бути. Великий російський письменник Ф.М. Достоєвський у своїх „Записках з мертвого будинку” відзначав, що заслані в Сибір працювали краще, коли знали, що їхня праця корисна; і навпаки, коли їм веліли зруйнувати дерев'яну баржу, дошки якої не представляли ніякої цінності, працювали вони дуже апатично. 
Мотивацію не можна вимірити, її нелегко побачити. Зрозуміти її можна лише випробувати на собі. Вона може стати причиною самих найбільших і несподіваних людських досягнень і згуртувати людей в час негод. Відсутність мотивації породжує невдоволення, ворожість, бунти і навіть революцію. Мотивація починається там, де закінчується вплив наказу; сфера мотивації достатньо широка, оскільки людина волелюбна і не любить підкорятися наказам. 

У самому загальному виді мотивація людини до діяльності розуміється як сукупність рушійних сил, що спонукують людину до здійснення визначених дій. Ці сили знаходяться поза і всередині людини і змушують її усвідомлено чи не усвідомлено робити деякі вчинки. При цьому зв'язок між окремими силами і діями людини опосередковано дуже складною системою взаємодій, у результаті чого різні люди можуть зовсім по різному реагувати на однакові впливи з боку однакових сил. Більш того, поводження людини, здійснювані нею дії у свою чергу також можуть впливати на її реакцію на впливи, в результаті чого може мінятися як ступінь впливу, так і спрямованість поводження, викликуване цим впливом [1;101]

Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукують людину до діяльності, задають границі і форми діяльності і додають цій діяльності спрямованість, орієнтовану на досягнення визначених цілей. Вплив мотивації на поведінку людини залежить від безлічі факторів, багато в чому індивідуально і може мінятися під впливом зворотного зв'язку з боку діяльності людини.
Перш ніж приступити до розгляду цих питань, зупинимося на з'ясуванні змісту основних понять, що будуть використані надалі. 
 Потреби – це те, що виникає і знаходиться всередині людини, що досить загальне для різних людей, але в той же час має визначений індивідуальний прояв у кожної людини. Це те, від чого людина прагне звільнитися, тому що, поки потреба існує, вона дає про себе знати і “вимагає” свого усунення.[1;109]. 
Мотив – це те, що викликає визначені дії людини. Мотив знаходиться “всередині” людини, має “персональний” характер, залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх стосовно людини факторів, а також від дії інших, виникаючих паралельно з ним мотивів. Мотив не тільки спонукує людину до дії, але і визначає, що треба зробити і як буде здійснена ця дія, зокрема якщо мотив викликає дії по усуненню потреби то в різних людей ці дії можуть бути зовсім відмінні, навіть якщо вони відчувають потребу. Мотиви піддаються усвідомленню – людина може впливати на свої мотиви, приглушаючи їхню дію чи навіть усуваючи їх зі своєї мотиваційної сукупності [1;111].

Мотивація є атрибутом свідомості людини як чинник, що активізує діяльність або спричинює її припинення. Мотивація є чинником ефективності праці, але надто висока мотивація особистості призводить до численних ускладнень в її функціонуванні і навіть до смерті внаслідок перевтоми (згадаймо японський "синдром кароші"). Тому потрібно оптимізувати мотивацію. [2]

Поняття мотивації трактується як одна із функцій управління. Під ним розуміється процес свідомого й доцільного впливу на трудову поведінку людей.

До основних рис системи мотивації працівників належать:

1 сприяє як формуванню, так і досягненню суспільно значущих цілей організації і завдяки цьому підтриманню рівноваги між економічними цілями та суспільною відповідальністю підприємства;

2 виконує функцію комунікації між керівництвом, власником організації та її працівниками. Мотивування стосується створення та підтримання взаємного порозуміння між підприємством та окремими групами людей або всередині груп;

3 система мотивації має дві сторони. Одна сторона стосується рівня, диференціації структури та динаміки витрат на персонал, зокрема заробітної плати, створення системи стимулів до праці. Друга пов'язана зі стилем управління, що застосовується керівниками. Вона проявляється у поступовому переході від авторитаризму до демократичного стилю. [3]

Хотілось би перейти від більш теоретичних засад поняття «мотивація» до більш практичних понять, а саме – сучаних методів мотивації персоналу.

Система мотивації на рівні підприємства має базуватися на певних вимогах, а саме:
- надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;
- узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх. Це передбачає справедливий розподіл доходів залежно від ступеня підвищення продуктивності праці;
- створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;
- забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників, тобто створення програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;
- підтримування в колективі атмосфери довіри, заінтересованості в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками та робітниками.

Методи мотивації працюючих - це частина організаційної культури. Основне призначення методів - забезпечення максимального залучення працюючих, володіючих знаннями, до вирішення загальних задач організації. В теорії виділяють наступні головні методи мотивації: [5; 226-227]

Примушення - засновано на почутті страху підпасти покаранню, наприклад у вигляді звільнення, переводу на нижче оплачувану роботу, штраф та ін.

Ефективне винагородження – це не просто питання підвищення заробітної плати, але й впровадження такої програми винагороджень, яка б відповідала стратегічному напряму Вашої організації та корпоративної культури. [6]

Ефективність економічних методів різко зростає при їх сполученні з іншими, насамперед з моральними методами мотивування. До моральних методів стимулювання відносимо визнання, яке може бути особистим або публічним. Суть особистого визначення складається в тому, що кращих працівників постійно згадують в спеціальних доповідях вищому керівництву організації, їх персонально поздоровляє адміністрація з приводу ювілеїв і сімейних свят, залучають до розробки стратегічних планів розвитку організації. Але в Україні така практика не здобула широкого розповсюдження. Публічне визнання складається у розповсюдженні інформації про досягнення працівників на спеціальних стендах (Дошка пошани), нагородження людей почесними знаками, грамотами, внесення їх досягнень до спеціальних книг.[7]

Проте, знання логіки процесу мотивації разом з тим не дає суттєвих переваг в управлінні цим процесом. Слід пам'ятати, що процес мотивації кожної конкретної людини є унікальним і не на сто відсотків передбачуваним, завдяки різним мотиваційним структурам і різним ступеням впливу однакових мотивів на різних людей. Таким чином процес мотивації є дуже складний і неоднозначний.

Література:

1. Андреєва Г.М. Соціальна психологія. – М., 1979. – 407 с. 

2. Єськов О. Мотивація і стимулювання праці // Економіка України. - 2001.- №2

3. Пивоварник Я. Співпраця як складова системи мотивування на підприємстві // Україна: аспекти праці. - 2002. - № 2.

4. Менеджмент у сфері послуг: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / О. Б. Моргулець. - К. : КНУТД, 2009. - 335 с.

5. Менеджмент в АПК І Ю.Б.Королев, В.Д.Коротнев, Г.Н.Кочетова и др.. - М.: Колос С, 2007. - 424с.

6. Електронний ресурс: http://www.haygroup.com/ua/services/index.aspx?id=3058

7. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: пер. с анг. - M.: Дело, 2000. - 704с.

8. Синицька О. І. Мотиваційні механізми управління персоналом: структура, важелі, напрями ефективізації.  Монографія. - Вінниця, 2005.