Секція: Маркетинг и менеджмент

 

К.е.н., доцент Ульяницька О.В., магістрант Півень Я.І.

Донбаський державний технічний університет, Україна

 

ОСОБЛИВОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

 

У сучасних умовах формування ринкової економіки, найважливішою умовою формування ринкових відносин в Україні є інтегрування її у світовий економічний простір та участі в різних видах міжнародного підприємництва, за допомогою якого країни реалізують міжнародне економічне співробітництво. Складовою такої співпраці є зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарювання різних країн, тобто підприємств, які виступають центральною складовою економіки будь-якої держави. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства (ЗЕДП), яка здійснюється шляхом реалізації зовнішньо-економічних зв'язків, розглядається як невід'ємна сфера господарської діяльності, здатна позитивно впливати на ефективність виробницства, його технічний рівень, якість виробленої продукції. Тому удосоналення теоретичних і практичних аспектів ЗЕД підприємства є досить актуальним на сьоголні.

Проблемами розвитку зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств були присвячені роботи таких вчених, як Н. А. Кизим, В. А. Зінченко, Ю. Г. Козак, Н. С. Логвінова, І. Ю. Сіваченко, Є. Я. Агєєв , В. С. Сухарскій, І. В. Багрова, Н. І. Редіна, В. Є. Власюк, О. О. Гетьман, Н. Ф. Гофман, Г. А. Маховикова, О. П. Гребельник  та інші.

Аналіз робот ище зазначених учених показав, що на сьогодні зовнішньоекономічна діяльність розглядається як: об'єкт цілеспрямованого організаційно-економічного впливу держави в цілях стимулювання підприємницької активності і налагодження стійких самостійно регульованих ринкових зв'язків і механізмів.

Найважливішою проблемою, яка була виявлена під час дослідження наукових робіт видатних учених, стала проблема самих особливостей при здійснені зовнішньоекономічної діяльності. Адже, сучасні вчені багато уваги приділяли проблемам здійснення ЗЕД, а особливості при цьому не розглядались.

ЗЕД, як і інші види господарської діяльності, включає в себе наступні загальні етапи: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Фахівці визначають наступні відмінності ЗЕД від інших видів господарської діяльності:

1) ЗЕД - це складова зовнішньоекономічної політики держави, яка є каталізатором ринкових перетворень в країні та становленням дипломатичних відносин з іншою країною;

2) за рахунок переваг міжнародного поділу праці, міжнародних економічних відносин підприємства ЗЕД мають можливість здійснювати свою діяльність з тими країнами і партнерами, які є вигідними.

 Згідно закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ЗЕД визначається як діяльність суб'єктів господарювання України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними як на території України, так і за її межами [1]. У науковій літературі під ЗЕД розуміється система різноманітних світогосподарських відносин по створенню і просуванню на світовий ринок товарів допомогою реалізації зовнішньоекономічних зв'язків країни, заснованих на міжнародному поділі праці і включають нормативно-правові та організаційні умови функціонування підприємницьких структур. Також ЗЕД трактують також як зовнішньо-торговельну, інвестиційну та іншу діяльність, додаючи виробничу кооперацію в області міжнародного обміну товарами, інформацією, роботами, послугами, результатами інтелектуальної діяльності, у тому числі винятковими правами на них (інтелектуальна власність) [2].

А. П. Гребельник визначає зовнішньоекономічну діяльність як господа-рювання суб'єктів України та іноземних суб'єктів, засноване на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [2]. М. І. Дідковський застосовує поняття «зовнішньоекономічна діяльність» переважно для характеристики зовнішньоекономічних операцій на мікрорівні (підприємств, організацій, об'єднань); операцій, метою яких було отримання прибутку в умовах самоокупності [3].

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права щодо будь-яких її видів незалежно від форми власності та інших ознак, але тільки після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. До суб'єктів ЗЕД відносяться фізичні особи, юридичні особи, об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності, інші суб'єкти господарської діяльності.

О. А. Гребельник пропонує наступну систематизацію суб'єктів ЗЕД в залежності від рівня економічних відносин: мікрорівень - рівень суб'єктів, як юридичних, так і фізичних осіб (підприємства, фірми, організації); мезорівень - рівень різного роду національних галузевих і регіональних об'єднань (Міністерства, відомства, Торгово-промислова палата України); макрорівень - рівень держави (уряд країни, парламент); метарівень - співпраця органів управління на стадії створення і розвитку інтеграційних об'єднань; мегауровень - рівень міжнародних об'єднань, організацій (Генеральна угода з торгівлі і тарифів (ГАТТ), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата) [2].

Практика здійснення ЗЕД відображається через зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів господарювання.

 Зовнішньоекономічні зв'язки – це комплексна система міжнародного співробітництва держав і їх суб'єктів, яка реалізуються в таких формах, як зовнішня торгівля, спільне підприємництво, іноземне підприємництво на, міжнародні об'єднання та організації, консорціуми, співробітництво та ін. на умовах розподілу продукції між партнерами, залучення іноземної робочої сили, виробниче кооперування, науково-технічне співробітництво, торгівля, співпраця в банківській сфері, співробітництво у вільних економічних зонах, та інших формах міжнародного економічного співробітництва і т.п.

М. І. Дідковський в своїй роботі говорить про те, що зовнішньо-економічні зв'язки – це більш узагальнене поняття, яке включає в себе зовнішньоекономічну діяльність підприємств, і реалізується насамперед за рахунок міждержавних відносин у сфері виробничого, торговельного, науково-технічного і валютно-фінансовї співпраці [4].

Сутність зовнішньоекономічних зв'язків виявляється у сприянні підприємствам ЗЕД в реалізації таких міжнародних процесів, як організація та обслуговування обміну природними ресурсами і результатами праці, визнання вартості продуктів поділу праці та організації грошового обігу, які тягнуть за собою приплив валютного виторгу від експорту, підвищують технічний рівень виробництва (за рахунок імпорту), і дають можливість виробляти конкурентоспроможну продукцію.

Слід відзначити, що важливим засобом досягнення ефективного управління діяльністю підприємства на зовнішньоекономічному ринку є визначення стратегії і тактики його роботи, тобто єдиного напрямку, який буде враховувати внутрішні можливості підприємства та ринкові умови, в яких йому доводиться функціонувати. Передусім треба враховувати той факт, що вихід на зовнішній ринок завжди є вступом до конкурентної боротьби.

Для того, щоб ефективно функціонувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, керівництво підприємства повинно постійно стежити за кон'юнктурою ринку й ефективно використовувати наявні господарські засоби для забезпечення високої конкурентоспроможності. Також, кожне підприємство повинно проаналізувати ряд фінансово-кредитних та страхових установ, які можуть стати потенційними партнерами. Досить перспективним є також розширення нових форм ведення зовнішньоекономічної діяльності, впровадження засобів інформаційних технологій, найновіших аналітичних методів і підходів, використовування економіко-математичних моделей, які суттєво підвищать обґрунтованість управлінських рішень в даній сфері. 

Необхідною умовою для покращення сучасного стану справ та забезпечення високої конкурентоздатності українських підприємств на зовнішніх ринках необхідно вживати заходи та створювати механізм підтримки зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств з боку держави. Держава не має залишатися осторонь від наявних проблем, оскільки найважливішим аспектом економічного добробуту країни є взаємозалежність стану економіки держави та ефективності зовнішньоекономічних відносин.

Участь держави в сфері господарських відносин вимагає детального аналізу як з тиме від підприємства ефективності функціонування національної економіки в цілому і на рівні окремо взятого підприємства ЗЕД. Результативність зовнішньоекономічної діяльності вітчизняного підприємства обумовлена ​​рішенням загальнодержавних проблем, а саме:

1) в Україні не визначені в повній мірі з основні напрямки та механізм структурної перебудови економіки з урахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання і реальних напрямків інтегрування в неї України;

2) питання безпеки в сфері зовнішньоекономічних відносин, які необхідно вирішувати з позицій активного конкурентного протистояння на світовому ринку є занадто дорогими по ціні [1];

3) не стабільність існуючої фінансово-банківської системи;

4) створення оптимальних умов для конкуренції між національними та іноземними виробниками;

5) збільшення національного виробництва.

Розв'язання проблеми можливе лише за умови вкладення капіталу та впровадження сучасних інноваційних розробок у пріоритетні галузі, іншими словами, забезпечення інтенсивного розвитку економіки. Конкретними заходами з боку державних органів влади у цьому напрямку мають стати: 

– сприяння розвитку торгівельно-економічних зв’язків і залучення інвестицій у економіку країни; 

– здійснення заходів щодо захисту прав та інтересів підприємств України; 

– спрощення системи тарифних обмежень у митній політиці; 

– гармонізація українського законодавства стосовно сертифікації та стандартизації продукції із законодавством найрозвиненіших країн Європи та світу; 

– створення вільних економічних зон, що спростить проведення експортно-імпортних операцій; 

– створення системи всебічного моніторингу зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення вільного доступу вітчизняним підприємствам до інформації

– розвиток та модернізація транспортної інфраструктури. 

На рівні підприємства першочерговим є створення та функціонування ефективної стратегії ЗЕД, а саме, маркетингова стратегія, оскільки від неї залежить інтенсивність та масштабність експортних операцій. Лише на основі всебічного вивчення та аналізу кон’юнктури світових ринків, підвищення конкурентоздатності продукції, застосування сучасних технологій можна досягти ефективної ЗЕД як на мікрорівні (рівні підприємства), так і на макрорівні (на рівні держави) зокрема. 

Т.ч. для вирішення усіх проблем ЗЕД, сучасним підприємствам необхідно розглядати усі особливості та тонкощі при украданні зовнішньоекономічних договорів, а значить і при здійснені ЗЕД на підприємстві.

 

Література:

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII.

2. Гребельник О. П. Основи зовнішньоекономіч­ної діяльності. 3-тє видання.– К.:Центр учбової літератури, 2008.– 432 с.

3. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяль­ність підприємства: Навч посіб.– К.: Знання, 2006.– 462 с.– (Вища освіта ХХІ століття).

4. Прокушев Е. Ф. Внешнеэкономическая деятель­ность.– М.: ИВЦ Маркетинг, 1999.– 208 с.