Дума Н.В., Мустеца І. В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ У БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ

Інтеграція України до Європейської спільноти вимагає реформування бюджетної системи, складовою якої є галузі соціально-культурної сфери, в тому числі й установи охорони здоров'я. Це, перш за все, пов'язано з невідповідністю рівня медичних послуг, що надаються такими установами, вимогам, які ставляться до них в умовах функціонування ринку.

Відсутність належного рівня бюджетного фінансування, недосконалий механізм впливу на якість медичних послуг, морально і фізично застаріле обладнання дають підстави стверджувати про необхідність удосконалення управління ними, адже діяльність бюджетних установ прямо або опосередковано впливає на стан суспільства в цілому. Тому розгляд питань щодо особливостей організації обліку необоротних активів у бюджетних установах є актуальним у сучасних умовах.

Питання обліку необоротних активів бюджетних установ є актуальним і завжди привертало до себе увагу багатьох науковців, серед них слід виділити Р. Т. Джогу, П. Й. Атамаса, В. Ф. Палія, О. П. Гаценко, Л. В. Панкевича, С. В. Свірко, Ю. Маляревський, Л. Симченко, В. Матвєєва, І. Ткаченко та інші.

Мета дослідження – визначення особливостей організації обліку необоротних активів у бюджетних установах. Відповідно до поставленої мети означені такі завдання: надання критичної оцінки сучасного стану та виділення особливостей організації обліку й аналізу необоротних активів у бюджетних установах; розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Бюджетні установи та як і інші суб’єкти господарювання, здійснюють певну діяльність. Проте діяльність зазначених установ має характерну особливість: вона відбувається у сфері надання послуг соціально-культурного, наукового та іншого характеру. Однією з важливих передумов високоякісного, перманентного, своєчасного надання цих послуг є забезпеченість бюджетних установ засобами праці, які становлять самостійний об’єкт бухгалтерського обліку зазначених суб’єктів господарювання - так звані необоротні активи [5].

У складі необоротних активів обліковуються земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі силові машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання з науковою метою, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об'єктами промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання [3].

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженій ДКУ від 17.07.2000 р. № 64. Відповідно до даної інструкції, необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні активи, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року [4].

Автори Р. Джога, С. Свірко, Л. Синельник вважають, що необоротні активи – це сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об’єктів, які належать установі, забезпечують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік [1].

Р. Джога вважає, що необоротні матеріальні активи за своїм функціональним призначенням близькі до аналогічних активів суб’єктів підприємницької діяльності, але не є засобами праці і в процесі використання не передають свою вартість, а вибувають з обліку. Особливістю ж їх є те, що придбання необоротних активів для діючих бюджетних установ є не капітальними вкладеннями, а капітальними видатками. На необоротні матеріальні активи не нараховується амортизація, а нараховується знос станом на останній робочий день грудня в розрізі груп за діючими річними нормами зносу [2].

Серед напрямів бюджетного обліку дуже вагому роль відіграє облік необоротних активів. Склад необоротних активів доволі різноманітний, що потребує впровадження чіткої класифікації. Згідно з наявною практикою необоротні активи можна класифікувати за такими ознаками: галузевою належністю; функціональним призначенням; матеріально-речовою формою; ступенем використання; належністю.

Усі необоротні активи бюджетних установ можна згрупувати за відповідними галузями, які, у свою чергу формуються під впливом видів діяльності. Зокрема, можна розглядати необоротні активи галузей освіти, науки, культури, охорони здоров’я тощо.

Відповідно до другої класифікаційної ознаки доцільно розрізняти основні та допоміжні необоротні активи. До основних необоротних активів варто відносити об’єкти, що ідентифікуються як необоротні активи й беруть безпосередню участь у виконанні основних профільних функцій відповідної установи (навчання, медична допомога, наукові дослідження тощо). Це навчальні, лікарняні, лабораторні корпуси й приміщення, книгосховища, навчальне, медичне, наукове обладнання тощо. Групу допоміжних необоротних активів формують однойменні об’єкти, що їх установа використовує з метою виконання своїх основних профільних функцій. До таких активів належать адміністративні корпуси й приміщення, транспортні засоби адміністративного призначення, канцелярське й господарське обладнання управлінських структурних підрозділів тощо.

Основну класифікаційну групу необоротних активів становить та, яку утворено за матеріально речовою ознакою. Ця група має складну структуру, що охоплює матеріальні необоротні активи (ті що мають фізичну, або матеріальну форму) та нематеріальні необоротні активи (ті що не мають фізичної, або матеріальної форми). Група матеріальних необоротних активів поділяється, у свою чергу, на дві підгрупи - основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Основні засоби становлять необоротні активи, які мають матеріальну форму і вартість яких становить понад 1000 гривень за одиницю.

Залежно від ступеня використання в діяльності необоротні активи поділяють на такі, що діють, такі, що перебувають у запасі, і такі, що не діють. До таких, що діють, необоротних активів належать об'єкти, які використовуються в господарській та адміністративній діяльності. Необоротні активи, які не діють, – це зайві об'єкти, не використовувані в установі, а також інші необоротні активи, які з тих чи інших причин не діють.

Дана класифікація необхідна для ефективної організації облікового процесу бюджетної організації та належного виконання головних завдань бухгалтерського обліку необоротних активів, до яких можна віднести такі:

1) правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових реєстрах надходження необоротних активів, їх внутрішнього руху та вибуття;

2) правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу необоротних активів та видатків, пов'язаних з їх ремонтом;

3) точне визначення результатів ліквідації зазначених об'єктів обліку;

4) контроль за збереженням та ефективним використанням кожного з об'єктів необоротних активів.

Для підтримання необоротних активів у робочому стані до моменту їх списання, а також для запобігання передчасному вибуттю необоротних активів через непрацездатність періодично здійснюється обслуговування об'єктів, а також проводяться ремонтні роботи чи модернізація об'єкта необоротних активів.

Рух необоротних активів закінчується їх вибуттям. Діяльність бюджетних установ є специфічною і має свої особливості щодо порядку списання необоротних активів з балансу бюджетної установи. Це зумовлено, насамперед, великим переліком різноманітних видів необоротних активів, які використовуються лише в бюджетній сфері. Вибуття, яке супроводжується списанням зазначених об'єктів обліку, здійснюється через фізичне й моральне зношення, нестачі, виявлені під час інвентаризації, а також пошкодження унаслідок аварії чи стихійного лиха. Подальші дії щодо необоротних активів – продаж, безоплатна передача чи ліквідація – визначає створена наказом керівника установи комісія, що постійно діє протягом року [6].

Через обмеженість бюджетних коштів установам слід ретельно підходити до питання доцільності вибуття та поновлення необоротних активів.

Серед напрямків подальшого дослідження доцільно виділити розробку механізму контролю за ефективним використанням необоротних активів бюджетних установ та розробку системи заходів з підвищення такої ефективності.

Отже, дані питання потребують подальшого дослідження не тільки в напрямі вдосконалення законодавчої бази. Необхідно звернути увагу на функціонування контролюючих органів, переглянути звіти про їх діяльність та проаналізувати типові порушення у сфері обліку нематеріальних активів.

Література:

1. Джога Р., Свірко С., Синельник Л. Бухгалтерський облік в бюджетних установах: Підручник / за заг. ред. проф. Р.Т. Джоги. – К.: КНЕУ, 2003. – 483 с.

2. Джога Р. Облік у бюджетних установах: основи побудови, нормативна база, реформування // Бухгалтерський облік і аудит. – № 8-9. – с. 26-36.

3. Про затвердження Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу: Наказ Міністерства фінансів України та ГУДКУ від 30.10.98 № 90 [Електронний ресурс] /– Режим доступу: www.treasury.gov.ua.

4. Про затвердження Інструкцій з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ: Наказ Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64 [Електронний ресурс] / – Режим доступу: www.treasury.gov.ua.

5. Янчук В. І. Облік необоротних активів бюджетних установ: аналітичний огляд / В. І. Янчук, Г. В. Янчук , О. В. Янчук, І. Казміржевська // Податки та бухгалтерський облік. – 2007. – № 19. – с. 36–40.

6. Яковишина Н. А. Особливості обліку необоротних активів бюджетних установ Н. А. Яковишина, О. В. Задорожна / [Електронний ресурс] / – Режим доступу : http://intkonf.org.