Уграк М.І., Мустеца І.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
Україна
Облік кредиторської заборгованості
бюджетних установ на сучасному етапі
В сучасних умовах господарювання питання
кредиторської заборгованості бюджетних установ відіграє важливу роль. Особливістю
бюджетних установ є те, що вони свої
видатки суворо планують в спеціальних документах - кошторисах, які складаються
кожною бюджетною установою. Виходячи з того, що в діяльності бюджетних установ
мають місце різного роду операції та розрахунки в них може виникати кредиторська
заборгованість. Тому необхідно вести облік та здійснювати постійний контроль за кредиторською
заборгованістю, яка виникає у бюджетних організацій.
Питаннями
обліку кредиторської заборгованості займалися багато вчених та науковців, таких
як П.Й. Атамас, Р.Т. Джога, Ф.Ф. Бутинець, В.В. Сопко, В.П. Завгородній, В.І.
Крисюк, О.В. Юрченко та інші. Проте розгляд кредиторської заборгованості у бюджетних установах потребує подальших досліджень.
Метою
написання статті є дослідження обліку кредиторської заборгованості у бюджетних
установах, пошук причин її виникнення та шляхів їх усунення.
Відповідно Наказу Мінфіну України
від 02.03.2012 № 309
«Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних
зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в
органах Державної казначейської служби України» бюджетне
фінансове зобов’язання - зобов’язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача
бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного
асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару,
послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду,
тобто - бюджетна кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка
передбачена законодавством [1].
Усі інші
зобов’язання, тобто ті, які взяті понад кошторисні призначення, є небюджетними.
Згідно з
Наказом № 309 небюджетне зобов’язання – будь-яке зобов’язання за коштами
державного та/або місцевих бюджетів, узяте розпорядниками або одержувачами
бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням
повноважень, установлених БКУ, законом про Державний бюджет України та рішенням
про місцевий бюджет на відповідний рік [1].
Використання небюджетних зобов’язань та покриття кредиторської
небюджетної заборгованості за рахунок бюджетних коштів недопустимо. Це є
бюджетним правопорушенням, має наслідком призупинення бюджетних асигнувань і
тягне за собою відповідальність відповідно до ст. 16412 КУпАП – накладення штрафу на посадових осіб від 30 до 70
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , а за ті самі дії, вчинені
повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, – від 70 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [5].
Обсяг бюджетних зобов’язань, узятих установою протягом бюджетного періоду,
повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов’язаннями
минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними
зобов’язаннями в поточному році.
Основними нормативними документами, що регулюють облік кредиторської заборгованості бюджетних установ на даний час є Наказ Мінфіну Українивід 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», Наказ Мінфіну України 24.01.2012 № 44 «Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів» та Наказ Державного Каначейства України від 08.05.2001 N 73 «Про затвердження Порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув».
У бюджетних організацій з багатьох причин можуть виникати зобов’язання перед іншими суб’єктами господарської діяльності чи фізичними особами за придбані товари, виконані роботи чи отримані послуги, що є кредиторською заборгованістю.
Загалом згідно з даними Державної казначейської служби в Україні станом на 05.11.2012 нараховується 73 806 установ, які фінансуються за рахунок бюджету, в тому числі за рахунок державного бюджету 18 414, та за рахунок місцевого 55 392 [7].
Кредиторська заборгованість установ та організацій, які отримують кошти державного бюджету за останній рік, в Україні, зростає. Згідно з даними Державного казначейства України станом на 01.10.2011 року кредиторська заборгованість бюджетних установ, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету становила 1509,569 млн. грн., а на цю ж саму дату 2012 року вона становить 2 693,773 млн. грн. [7]. Тобто кредиторська заборгованість бюджетних установ зросла більше ніж на 1 млрд. грн. Ці дані є дуже незадовільними. Головною причиною цього стала відсутність у бюджетних установ коштів в обсязі, достатньому для досягнення їхніх цілей. Загальновідомим є те, що бюджетні установи не мають власних оборотних коштів і покривають свої витрати (видатки) за рахунок асигнувань з державного або місцевого бюджетів. Кошти з бюджету на утримання установи та проведення різних заходів виділяються на підставі затвердженого кошторису витрат. Формування єдиного кошторису доходів і видатків установи здійснюється на підставі показників лімітної довідки про бюджетні асигнування на наступний рік, яку вища організація надсилає усім підпорядкованим установам у тижневий термін після затвердження бюджету, з якого проводиться фінансування установи. Передбачені у кошторисах асигнування є граничними і витрачання коштів понад ці суми не дозволяється. Бюджетним установам інколи не вистачає цих коштів тому й виникає кредиторська заборгованість. Однією з причин цього є зміна цін протягом року. Складання кошторису відбувається на наступний рік, але асигнування здійснюються відповідно до цін, які діють в теперішньому році. Наприклад, ціни на освітлення чи опалення можуть змінитися, а оплатити ці послуги потрібно в найближчий час. Тому бюджетні установи повинні звертатися до вищих органів з листами, проханням про надання коштів. Часто це є достатньо довгою процедурою, тому в бюджетних установ виникає кредиторська заборгованість.
Однією з не менш важливих причин є відсутність контролю за розрахунками з різними кредиторами. Контролювати термін виникнення і перебіг заборгованості повинен працівник бухгалтерії, який веде облік розрахунків, головний бухгалтер або його заступник. У випадку, якщо стан заборгованості не відслідковується, в результаті чого минув термін позовної давності по такій заборгованості, керівництво бюджетної установи може вжити заходів дисциплінарного впливу до посадової особи, що контролює ведення розрахунків [3].
Своєчасний контроль за термінами виникнення заборгованості, її станом, забезпечується шляхом проведення інвентаризації рахунків. У відповідності з п. 1.5 Iнструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ інвентаризацію розрахунків з дебіторами і кредиторами необхідно проводити не рідше двох разів на рік [2].
Загалом на утворення кредиторської заборгованості впливають такі фактори, як:
- обмеженість дохідної частини бюджетів усіх рівнів, внаслідок чого неповно враховано потреби в коштах при затвердженні кошторисів;
- недосконале планування, що призводить до затвердження у кошторисах доходів і видатків необ’єктивних показників;
- невиконання дохідної частини бюджетів, що зумовлює неповне направлення асигнувань бюджетним установам у порівнянні з обсягом затверджених їм призначень [6].
Облік кредиторської заборгованості бюджетних установ ведеться на рахунках класу 6 “Поточні зобов’язання”, який об’єднує рахунки, призначені для обліку зобов’язань установи, що виникають у процесі її діяльності, і погашення яких здійснюється протягом одного бюджетного року.
Аналітичний облік ведеться по кожній організації. Для аналітичного обліку кредиторської аборгованості використовують меморіальний ордер № 6 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами» (ф. № 409). В ньому вказується по кожній організації КЕКВ, дата виникнення заборгованості, номер документа, назва кредитора, залишок заборгованості на початок місяця, обороти по дебету та кредиту в розрізі кореспондуючих рахунків та визначається залишок на кінець місяця. Записи ведуться за кожним кредитором у розрізі КЕКВ позиційним способом за кожною операцією, що підтверджується документально. На кінець місяця визначається залишок заборгованості за кожним кредитором та в цілому по установі [4, с. 235].
Бюджетна установа може також мати кредиторську заборгованість перед державним та місцевим бюджетом. Для обліку кредиторської заборгованості по загальному та спеціальному фонду ведуть окремі меморіальні ордери.
Отже, основною причиною виникнення кредиторської заборгованості в бюджетних установах та організаціях найчастіше є недостатнє фінансування видатків установи, проведених у межах затверджених показників кошторису.
Для того, щоб зменшити кредиторську заборгованість у бюджетних установах необхідно:
ü модернізувати систему бухгалтерського обліку щодо кредиторської заборгованості в державному секторі за допомогою введення нових законодавчих та нормативних актів;
ü забепечити максимальні надходження з бюджету для бюджетних установ, щоб уникнути зростання в них кредиторської заборгованості, а також на погашення заборгованості минулого року;
ü надавати асигнування, з врахуванням росту цін;
ü вимагати від бюджетних установ надавати пояснювальні записки щодо стану кредиторської заборгованості з поясненням причин її виникнення, а також притягти до відповідальності осіб, які припустили необґрунтований зріст кредиторської заборгованості;
ü не допускати виникнення простроченої кредиторської заборгованості,
ü направляти понадпланові надходження спеціального фонду в першу чергу, на погашення заборгованості по оплаті праці та енергоносіїв та ін.
Зараз в Україні затверджено низку національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (НП(С)БО) в державному секторі, які почнуть діяти з 2013 року. Це черговий крок на шляху модернізації системи бухгалтерського обліку у державному секторі.
Література:
1. Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України Наказ Мінфіну України
від 02.03.2012 № 309
2. Про затвердження Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ Наказ Мінфіну України від 30.10.98 № 90
3. Щодо списання дебіторської та кредиторської заборгованості та відновлення касових видатків Лист державного казначейства України від 12.02.2008 № 7.1-10/744
4. Михайлов М. Г. Бухгалтерський облік у бюджетних установах / М. Г. Михайлов, М. І. Телегунь, О. П. Славкова / Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 384 с.
5. Нестругіна І.В. Кредиторська заборгованість / І.В. Нестругіна// Газета «Бюджетна бухгалтерія» № 09 від 09 березня 2009р. – м. Харків [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukr.buhgalter.com. ua/articles/details/1178/
6. Янчук Г.С. Причини виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості бюджетних установ / Г.С. Янчук, Я.І. Яковенчук // Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція «Теретико-методологічні і науково-практичні засади інвестиційного, фінансового та облікового забезпечення розвитку економіки» м. Камянець-подільськ, випуск 15.11.2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://sophus.at.ua/publ/2011_11_15_16_kampodilsk/section_6_2011_11_15_16/prichini_viniknennja_debitorskoji_ta_kreditorskoji_zaborgovanosti_v_bjudzhetnikh_ustanovakh/8-1-0-241
7. Сайт Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://treasury.gov.ua/main/uk/publish/article/155105