Гей Г. В., Тимчина Л. І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган – Барановського,Україна

ОБЛІК ВИТРАТ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ

В умовах динамічних змін економічних відносин бухгалтерський облік потребує перегляду багатьох критеріїв. Актуальним є питання необхідності перспективного розвитку бухгалтерського обліку. Одним з шляхів спрямування бухгалтерського обліку на перспективу є побудова методики облікового відображення витрат майбутніх періодів. Витрати майбутніх періодів займають невизначене місце у загальній класифікації витрат суб’єктів господарювання, тому дана категорія є досить дискусійною.

Питання, пов’язані з обліком витрат майбутніх періодів були відображені в роботах таких науковців як: Е. Г. Мельник, А. І. Герасимович, З.Ш. Бабаєва, П.С. Безрукіх, Р.Я. Вейцмана, М.Д. Врублевського, І.О. Гавриленко, Г. Голла, І.Є. Давидовича, Н.В. Дембінського, С.М. Деньгу, А.А. Додонова та інші. Проте в той же час питання обліку витрат майбутніх періодів висвітлено не повністю і потребує додаткового дослідження.

Метою роботи є розгляд обліку витрат майбутніх періодів.

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків в Україні під витратами майбутніх періодів розуміють витрати, які здійснені у звітному періоді, але підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах [3, С, 38].

Система бухгалтерського обліку витрат, що підлягають розподілу, організовується наступним чином: у частині витрат майбутніх періодів, що належать до активу, суми витрат враховуються у момент виникнення на рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” за дебетом у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів, розрахункових рахунків та ін. Суми витрат, що належать до поточного періоду, списуються з рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” за кредитом на рахунки обліку витрат звітного періоду. Сальдо рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” на кінець звітного періоду відображається в Балансі у статті “Витрати майбутніх періодів”. Частина витрат майбутніх періодів, що належить до пасиву, відображається на рахунку 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” за кредитом, який кореспондує з рахунками витрат звітного періоду [2, С.88]. Вивчення економічної сутності витрат майбутніх періодів передбачає дослідження взаємозв’язку між витратами майбутніх періодів і розміром прибутку.

Від певного розміру доходів і витрат звітного періоду залежить величина фінансового результату. Якщо витрати відображені в звітному періоді збільшаться, то фінансовий результат підприємства зменшиться за цей звітний період на цю ж величину. І навпаки, якщо витрати зменшилися, то фінансовий результат за звітний період збільшиться на ту ж суму.

Стаття “Витрати майбутніх періодів” як стаття витрат безпосередньо впливає на величину фінансового результату за звітний період. Якщо в даній статті відображені витрати, які не враховувалися при визначенні фінансового результату, то його величина збільшиться. Якщо ж, навпаки, витрати, враховані при визначенні фінансового результату, а не віднесені до статті “Витрати майбутніх періодів”, то фінансовий результат зменшується. Тобто, сума витрат у статті “витрати майбутніх періодів” є регулятором показника фінансового результату. Таким чином, витрати майбутніх періодів штучно збільшують прибуток підприємства. При цьому збільшуючи прибуток підприємства, витрати майбутніх періодів разом з тим зменшують величину грошових коштів, що зрештою призводить до парадоксу, коли у підприємства прибуток є, а підприємство оголошується банкрутом через неліквідність (збільшуючи прибуток, витрати майбутніх періодів, разом з тим, призводять до відтоку грошових коштів з підприємства). Отже, витрати майбутніх періодів можуть розглядатися як регулятор показника фінансового результату, а також як інструмент регулювання величини фінансового результату. Відповідно до законодавства витрати майбутніх періодів можуть списуватися лінійним методом або пропорційно обсягу виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, проте є й інші методи списання витрат майбутніх періодів. На практиці, як правило, використовується лінійний метод списання витрат майбутніх періодів [2, с. 64].

Залежно від виду витрат майбутніх періодів застосовують спосіб розподілу витрат за кошторисними ставками (коефіцієнтами). Цей спосіб передбачає визначення коефіцієнта на основі обсягу виробництва продукції, за яким суму витрат необхідно відносити на відповідні періоди. Річна сума витрат за цим способом дорівнює добутку планового річного обсягу продукції та кошторисної ставки даного виду витрат. Ставка обчислюється діленням загальної суми витрат майбутніх періодів на плановий обсяг продукції. Спосіб розподілу витрат майбутніх періодів за кошторисними ставками доцільно застосовувати в рослинницькій галузі. Відомо, що при поліпшенні сінокосів, пасовищ тощо найбільший вихід продукції з них отримують у перші роки. З часом урожайність зменшується, що слід враховувати при розподілі витрат майбутніх періодів [1, с. 107].

Таким чином, склад витрат майбутніх періодів доволі різноманітний і має свої особливості відображення обліку. Тому необхідно не лише знати даний перелік, але й вміло використовувати його в обліку.

Література

1. Мельник Е.Г. Витрати майбутніх періодів: сутність, склад, і класифікація // Міжнародний збірник наукових праць – 2011 – №2. – С.102 – 111

2. Коваленко Т.О. Особливості обліку витрат на малих підприємствах // Вісник Житомирського Державного Технологічного Університету / Економічні науки. – 2010. – № 1. – С. 86 – 90

3. Iнструкція про застосування Плану рахунків б/обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджена від 31.03.99 р. № 291 / Міністерство Фінансів України (зі змінами та доповненнями станом на 01.01.2007