Економічні науки. Облік і аудит

Лашко А. О.

Полтавський університет економіки і торгівлі, Україна

Науковий керівник: Савченко О.Ф., д.е.н., професор

Полтавського університету економіки і торгівлі

Проблематика формування фінансової звітності

Постановка проблеми. В сучасних умовах господарювання все більше зростає потреба в своєчасній і достовірній інформації для прийняття обґрунтованих економічних рішень. Джерелом такої інформації є фінансова звітність.

Світова економічна криза, входження авангардних країн в депресію та банкрутство багатьох транснаціональних компаній висувають більш жорсткі вимоги щодо фінансової інформації. Тому в даних умовах постала нагальна потреба у виробленні ефективного механізму складання та аналізу фінансової звітності.

Отже, актуальною стає необхідність окреслення кола проблем складання фінансової звітності, розв'язання яких дасть змогу значно посилити економічну ефективність економічних процесів.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Дискусійні моменти та наукові проблеми складання фінансових звітів завжди перебувають у полі зору українських дослідників. Значний вклад у їх розв’язання внесли О. Бородкін, Ф. Бутинець, А. Герасимович, С. Голов, Й. Даньків, С.Зубілевич, О. Коробко, В.Костюченко, Г.Нашкерская, В. Сопко, П. Хомин, Н. Ценклер, І. Чалий, Л. Чижевська, В. Шевчук та інші. Дослідження показали, що все частіше розглядаються питання формування та використання показників фінансових звітів крізь призму потреб користувачів. Однак обрана тема дослідження потребує доопрацювань.

Метою даної роботи є висвітлення проблем складання фінансової звітності та надання пропозицій по їх вирішенню.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємство складає фінансову звітність. Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період [1].

Метою звітності підприємства є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Однією з проблем національного балансу є не повна відповідність правилу, згідно якому активи підприємства повинні фінансуватися пасивами такої ж терміновості. Це пов’язано з недостатньо чітким розмежуванням в балансах українських підприємств поточних і довгострокових активів і зобов’язань. Згідно П(С)БО розділ II пасиву балансу «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» і розділ V «Доходи майбутніх періодів» є зобов’язаннями з невизначеним терміном погашення [2, с.11]. Наприклад, забезпечення витрат персоналу – переважно поточні зобов’язання. Серед зобов’язань щодо цільового фінансування або інших зобов’язань можуть бути як поточні, так і довгострокові зобов’язання. Це ж можна сказати і про розділ V пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів» [4].

Це створює труднощі користувачам фінансової звітності при оцінці фінансового стану підприємств. У зв’язку з цим пропонуємо відображати в примітках до річної фінансової звітності склад статті «Витрати майбутніх періодів» в розрізі необоротних і оборотних активів, а «Доходи майбутніх періодів» – в розрізі довгострокових і поточних зобов’язань [4].

Структура Звіту про фінансові результати також потребує вдосконалення. В формі №2 фінансової звітності окремої уваги потребує стаття «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)». На думку багатьох спеціалістів з обліку та аудиту, не слід показувати загальний дохід (виручку) від реалізації готової продукції, товарів, виконаних робіт з урахуванням сум непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків і обов’язкових платежів), які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів [3].

Структура Звіту про фінансові результати (ф. № 2) явно не узгоджена з будовою Звіту про рух грошових коштів (ф. № 3), показники першого звіту важко наочно порівнювати з наведеними у другому. Основною причиною цього є те, що дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг), фінансові результати (прибуток або збиток) визначаються по методу нарахування, тоді як грошові кошти відображаються по касовому методу [3].

Складання Звіту про власний капітал менш проблематичне. Проте до підготовки форми № 4 потребує особливої ретельності, оскільки саме цей звіт традиційно викликає найбільший інтерес у власників, інвесторів і інших користувачів [3].

Висновок. Отже, звітність завжди посідала особливе місце в управлінні як окремого суб’єкта підприємницької діяльності, так і держави в цілому, що зумовлено зведеним характером її даних. Усунення перелічених проблем щодо складання фінансової звітності надасть змогу отримати більш достовірну, надійну інформацію, а, отже, прийняти найоптимальніше правильне рішення користувачами.

Література

1. П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87

2. Гринив Б. Проблемы бухгалтерского баланса: его использование в анализе // Бухгалтерский учет и аудит – 2008. – № 7 – С. 11 – 15

3. Черняк А.С., Дзюба О.М. Проблеми складання фінансової звітності // http://www.rusnauka.com/17_AND_2010/Economics/69143.doc.htm

4. Шерстюк В.В., Колокольцев А.В. Проблеми складання фінансової звітності українських підприємств згідно МСФЗ // http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=29410