Костирєва Анастасія, студентка

Науковий керівник: к.е.н., доцент Гейер Е.С.

ДоеНУЕТ імені М.Туган-Барановського, Україна

Сутність позикового капіталу як об’єкту обліку та оцінка ефективності його використання

На сучасному етапі ринкової економіки, в умовах зростаючих інфляційних процесів економічним пріоритетом підприємницької діяльності стало підвищення ринкової вартості підприємства за рахунок як власного, так і залученого капіталу. Цей факт свідчить про те, що вартість капіталу, а також ефективність його використання з кожним роком набуває все більшого значення серед інших показників фінансового стану підприємства. Саме це й визначає актуальність теми дослідження.

Сучасні ринкові умови у вигляді інфляцій, зростання фінансових ризиків, значна конкуренція на ринку змушують підприємства шукати нові ефективні джерела фінансування, які дозволили мінімізувати ризики. Розвиток підприємств неможливий без залучення значних фінансовий ресурсів. А цей процес, у свою чергу, пов'язаний з використанням різноманітних видів капіталу, у тому числі власного, позиченого, залученого та вимагає подальшого вдосконалення бухгалтерського обліку їх формування і руху [1].

Дослідженням сутності позикового капіталу, а також питаннями його формування займалися вчені – І.А. Бланк, Т.В. Давидюк, І.В. Замула, С.Ф. Легенчук, Г.О. Кузнєцова, Г.П. Ляшенко, О.О. Суярова, Ф.Ф. Бутинець, Л.К. Сук, П.Л. Сук, В.В. Сопко, О.О. Зеленіна, А.М. Поддєрьогін, Т. Камінська та інші. Але вони не дійшли згоди у визначенні єдиного розуміння сутності позикового капіталу підприємства. Тому доцільним є більш докладно розглянути питання щодо економічної природи позикового капіталу.

Метою дослідження є уточнення сутності позикового капіталу як об’єкту обліку, а також дослідження щодо оцінки ефективності його використання.

Проблема розробки комплексної теорії сутності позикового капіталу займала вчених протягом багатьох років. Але навіть сьогодні немає єдиного підходу до його сутності.

Поняття позикового капіталу є досить суперечливим і відзначає значну кількість різних поглядів на його сутність. Це підкреслює багатогранність цього поняття. Погляди науковців щодо його визначення наведено в табл. 1.

Наведені дефініції різних авторів дають змогу зробити висновок про те, що серед них немає єдиної позиції щодо визначення позикового капіталу. Така невизначеність обумовлена відсутністю чіткого, загальноприйнятого визначення поняття «капітал».

Отже, на основі наведених поглядів різних авторів щодо визначення сутності позикового капіталу зазначимо, що для цілей бухгалтерського обліку доцільним буде наступне визначення: позиковий капітал, як складова частина капіталу підприємства, являє собою одне з джерел фінансування його діяльності, що формується у вигляді грошових коштів, емісії цінних паперів, а також у вигляді залучення додаткових активів на умовах терміновості, поверненості та платності, і використовується з метою здійснення господарської діяльності підприємства, а також отримання та зростання прибутку.

Таблиця 1

Визначення сутності поняття «позиковий капітал»

№	Автор, джерело	Визначення
1	2	3
1.	Бланк И.А. [1, с. 289-302]	Заемный капитал – привлекаемые для финансирования развития предприятия на возвратной основе денежные средства и др. имущество.
1	2	3
2.	Белик Ю.А. та ін. [4]	Позиковий капітал – грошовий капітал (позики), отриманий для тимчасового користування підприємством або іншою первинною ланкою народного господарства в Державному банку або спеціалізованому банку
3.	Заєць О.В., Жтний П.Є., Кудрявцев В.І. [2]	Позиковий капітал – частина капіталу юридичної особи, яка не належить йому на правах власності, а залучена в обіг на основі позики – отриманого банківського чи комерційного кредиту або випуску цінних паперів
4.	Матвеева В.М. [5]	Позиковий капітал – капітал компанії, отриманий в результаті випуску нею облігацій
5.	Гиляровская Л.Т. [9]	Позиковим капіталом є частина вартості майна організації, придбаного в рахунок зобов’язання повернути постачальникові, банку, іншому кредиторові грошей або цінності, еквівалентні вартості такого майна.
6.	Пересада А.А. [6]	Позиковий капітал – грошові кошти, що передаються у борг на умовах поверненості та платності. Позичковий капітал надає підприємству кредитор у тимчасове користування з метою отримання позичкового відсотку
7.	Федоренко В.Г. Захожай В.Б. [8]	Позиковий капітал – фінансовий капітал, що є вищою формою розвитку капіталу
8.	Осовська Г.В., Юшкевич О.О., Завадський И.С. [6]	Капітал позиковий – грошовий капітал, власник якого надає його іншим підприємцям на встановлений строк на умовах повернення та за певну плату у вигляді відсотка.

Оскільки в процесі господарської діяльності кожне підприємство стикається з необхідністю використовувати не лише власні, а й залучені кошти, слід встановити обсяги залучення та оцінити ефективність використання позикових коштів. На основі аналізу використання позикового капіталу підприємство визначає для себе більш доцільну політику залучення таких коштів.

Аналіз ефективності використання позикових коштів – це процес, який має своєю метою наступні позиції:

- оцінка поточного і перспективного фінансового стану організації, тобто використання власного і позикового капіталу;

- обґрунтування можливих і прийнятних темпів розвитку організації з позиції забезпечення їх джерелами фінансування;

- виявлення доступних джерел засобів, оцінка раціональних способів їх мобілізації;

- прогнозування положення підприємства на ринку капіталів.

Для економічно правильного аналізу необхідно порівняти витрати на залучення позикового капіталу з тими результатами, які підприємство отримує в результаті цього залучення.

Оцінка вартості позикового капіталу має наступні особливості:

1) цей процес завжди пов’язаний зі збільшенням вихідних грошових потоків на підприємстві. Це пов’язане зі сплатою відсотків за користування позикою та сумою погашення основного боргу;

2) вартість позикового капіталу пов’язана також з оцінкою кредитоспроможності позичальника з боку суб’єкта, який надає позику. Така залежність зумовлена тим, що позики під мінімальний відсоток надаються тільки найбільш перевіреним та кредитоспроможним суб’єктам господарювання. Таким чином, чим вище кредитоспроможність позичальника, тим менша вартість позики;

3) сума фінансових витрат, пов’язаних з позикою, знижує суму прибутку через зменшення оподатковуваного прибутку. У такому контексті ефективність використання позикового капіталу можна оцінити виходячи з мінімізації податку на прибуток.

Для аналізу використання позикових коштів можна також застосовувати коефіцієнтний аналіз. Таких коефіцієнтів існує безліч, однак для зручності їх можна поділити на такі групи:

1) коефіцієнти оцінки руху капіталу підприємства. До цієї групи відносять коефіцієнти надходження, вибуття та використання коштів;

2) коефіцієнти ділової активності. Ця група включає, в основному, коефіцієнти обіговості;

3) коефіцієнти структури капіталу. Такі коефіцієнти називають також коефіцієнтами платоспроможності. Група включає коефіцієнти власного та позикового капіталу, а також коефіцієнт співвідношення власного капіталу до позикового;

4) коефіцієнти рентабельності та ін.

Таким чином, на основі висвітлених показників аналітики кожного підприємства оцінюють вартість залученої позики. Потім вони мають співвіднести витрати на залучення та отримання позики, її вартість та результати її використання.

Підсумовуючи сказане, зазначене у роботі дослідження дає змогу чітко уявити економічну сутність та бухгалтерську природу позикового капіталу. З огляду на підходи до визначення сутності позикового капіталу підприємства у роботах багатьох вчених було сформульовано найбільш економічно обгрунтоване визначення позикового капіталу. У ньому висвітлено багатоаспектний характер позикового капіталу, а також виділено принципові умови, необхідні для залучення такого капіталу. Отже, приведене вище визначення є найбільш повним, оскільки дає чітке уявлення про природу позикового капіталу.

Ефективне використання позики передбачає перевищення суми досягнутих результатів над витратами на її залучення. Результатом грамотної політики залучення позикових коштів також може бути зменшення суми податку на прибуток.

Література:

1. Зеленіна О.О. Позиковий капітал як складова капіталу підприємства: місце та бухгалтерська природа // Вісник ЖДТУ. – 2010. - № 1.

2. Заєць О.В. Інструментарій банківської справи: навчальний посібник. / О.В. Заєць, П.Є. Житний, В.І. Кудрявцев. – Луганськ: СНУ, 2000. – 325 с.

3. Бланк И.А. Управление формированием капитала. – К.: «Ника-Центр», 2000. – 512 с.

4. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз: підручник / Г.О. Крамаренко, О.Є. Чорна. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 392 с.

5. Международный бухгалтерский учет. GAAP и IAS. Справочник бухгалтера от А до Я / [сост. Матвеева В.М.]. – М.: «Дело и сервис», 1998. – 192 с.

6. Осовська Г.В., Юшкевич О.О., Завадський И.С. Економічний словник. – К.: Кондор, 2007. – 358с.

7. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. / А.А.Пересада – К.: Лібра, 2002. – 476 с.

8. Страховий та інвестиційний менеджмент: підручник / [під керівн. і наук. ред. В.Г. Федоренка, В.Б. Захожая та ін.]. – К.: МАУП, 2002. – 344 с.: іл. – Бібліогр. в кінці розд.

9. Экономический анализ: ученик для вузов / [Под ред. Л.Т.Гиляровcкой]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 527 с.