Экономические науки/8.Математические методы в экономике

Лозовик Д.Б., Лемеш А.С.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

ПРОГНОЗУВАННЯ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА

Ділова активність, фінансова стабільність і платоспроможність стають основними елементами, які гарантують виживання підприємств на ринку, адже банкрутство суб’єкта господарювання є настільки ж ймовірним результатом діяльності як і тривале й ефективне його існування, особливо в умовах глобальної фінансово-економічної кризи.

Передбачення можливого банкрутства підприємства є стратегічно важливою складовою його діяльності, до того ж у цьому зацікавлені його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники тощо.

В Україні на сьогодні відсутня загальновизначена методика оцінки ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання. Адже протягом довгого періоду наша держава перебувала під системою адміністративно-командного господарювання, що виключала офіційне визначення банкрутства як економічного явища. Через це часто використовуються зарубіжні підходи, в основу яких покладено дискримінантні моделі раннього попередження банкрутства підприємств та організацій.

Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних прийомів будується оптимальна функція та обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з певним ступенем вірогідності можна передбачити банкрутство суб’єкта господарювання.

У теорії і практиці здебільшого розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

В основі однофакторного аналізу покладено сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників) та класифікацію підприємств за принципом дихотомії. Віднесення підприємства до категорії «хворих» чи «здорових» здійснюється у розрізі окремих показників відповідно до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника [1].

Найпоширенішими моделями однофакторного аналізу вважаються системи показників Бівера та Вайбеля. Навіть, згідно «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства, чи доведення до банкрутства», затверджених Міністерством економіки України, оцінку слід здійснювати за допомогою коефіцієнта Бівера, який розраховується:

Кб = (Фп + Фа) / (Пд + Пп), (1)

де Фп - чистий прибуток підприємства;

Фа - сума амортизаційних нарахувань в собівартості продукції ;

Пд - довгострокові зобов’язання;

Пп - поточні зобов’язання підприємства [3].

Ознакою фінансової нестабільності суб’єкту господарювання є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) цей коефіцієнт не перевищує 0,2. Це свідчить про те, що підприємство може спрямовувати на розвиток виробництва незначну частку своїх власних фінансових ресурсів, а, значить, у майбутньому одержить незадовільну структуру балансу [3].

Але головним недоліком однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників можуть вказувати на позитивний розвиток підприємства, а інших — на кризовий стан, крім того вони є фрагментарними та безсистемними, не достатньо висвітлюють всю картину фінансового стану підприємства. Цей момент унеможливлює точне і однозначне трактування результатів оцінки.

В якості альтернативного варіанту щодо вирішення цієї проблеми використовується багатофакторний дискримінантний аналіз. З метою оцінки фінансового стану та діагностики банкрутства підприємств для різних країн розроблено велику кількість дискримінантних багатофакторних моделей (наприклад, Альтмана для США, Тоффлера і Тішоу для Великобританії, Беєрмана для Німеччини, Давидової та Бєлікова для Росії, Терещенка для України тощо). В основі цих моделей лежить задача класифікації підприємств за імовірністю їх банкрутства з використанням багатьох незалежних змінних (факторів впливу) [2].

Найефективнішою для України вважається семифакторна модель, побудована вітчизняним економістом О.Терещенко з врахуванням міжнародної практики:

Z = 0,213X1+ 2,208X2+ 0,67X3+ 1,13X4+ 1,48X5+ 0,515X6+ 0,467Х7- 2,599, (2)

де Х1 – частка покриття; Х2 – частка фінансової автономії; Х3 – частка обіговості капіталу (активів); Х4 – частка рентабельності операційного продажу за грошовим потоком; Х5 – частка рентабельності активів за вільним грошовим потоком; Х6 – частка рентабельності продажу, Х7 – частка обіговості оборотних активів.

Однак даний метод не є досконалим, в ньому відсутня поглиблена класифікація стабільності фінансового стану (існує лише – зона фінансової кризи (Z < -0,8) та зона фінансової стійкості (Z > 0,51)) та досить широкі межі невизначеності. Так модель Терещенка не була здатна ідентифікувати фінансовий стан 51,4% аналізованих підприємств, хоча всі показники було попередньо опрацьовано згідно з встановленими рекомендаціями. Так, серед компаній, стан яких було класифіковано як фінансово стійкий, помилок в ідентифікації зроблено не було. Проте серед ідентифікованих підприємств, яким загрожує банкрутство, точність класифікації становила всього 15,4%. Якщо ж врахувати й компанії з нерозпізнаним фінансовим станом, то точність класифікації підприємств-банкрутів знижується до 5,4%. Таким чином, точність класифікації серед ідентифікованих компаній сягає 67,6%, а для всієї множини аналізованих підприємств – падає до 32,9% [2].

Слід також зазначити, що викривленння висновків може бути спричинене використанням граничних значень і вагомості показників моделі, які вже, можливо, не є об’єктивними стосовно сучасної загальної економічної ситуації в Україні через інтенсивне зростання рівня інфляції, активні перетворення в обліковій та податковій сферах.

Все вказує на те, що існує проблема вдосконалення та систематизації процедури прогнозування ймовірності банкрутства. Таким чином, для підвищення ефективності оцінки фінансового стану підприємств мають бути проведені наступні заходи:

1. Модель Терещенко потрібно скорегувати відповідно до сучасних реалій, адже нормативні значення слід перераховувати з плином часу, також можливі доповнення функції новими коефіцієнтами, які б враховували інфляційну складову;

2. Доцільним було б розраховувати ступінь реакції цільового показника фінансового стану на зміни факторів впливу (тобто еластичність реакції на той чи інший вплив). Це б дало можливість виявити причини, а не лише констатувати наявність і величину змін фінансового стану;

3. У межах вдосконаленої моделі має бути оцінено ризик можливої помилки та її наслідки, також потрібно розробляти основні методи реагування на помилку.

Використана література:

1. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.

2. Матвійчук А.В. Діагностика банкрутства підприємств / А.В. Матвійчук // Економіка України. - 2007. - № 4. - С. 20-28.

3. Сидяга Б. В. Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства / Богдан Сидяга // Галицький економічний вісник. — 2009. — № 2. — С. 80-83. — (проблеми мікро- та макроекономіки України)