К. пед. н., ст. наук. співробітник Паламар С.П.

Інститут педагогіки НАПН України

ЛІТЕРАТУРНА ОСВІТА УЧИТЕЛІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО СКАДНИКА ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

Стандартизація гуманітарної підготовки учителів філологічних спеціальностей, відсутність гнучких навчальних планів, альтернативних програм, підручників і посібників, недостатнє використання сучасних інноваційних технологій не спрямовує студентів на майбутню професійну творчість, не моделює структури творчої методичної діяльності. Визначаємо нагальною проблемою вищої школи вироблення концепції підготовки вчителів літератури до творчої методичної діяльності [4], що уможливлює формування креативності у змісті предметних компетентностей учнів основної школи у процесі вивчення художньої літератури.

На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки склалися об’єктивні передумови для розв’язання означених суперечностей, теоретичного вивчення проблеми розвитку креативності і практичного вдосконалення системи методичної підготовки вчителів літератури. Теоретичні положення про сутність і структуру креативності в контексті загальної проблеми творчості розроблено в працях багатьох учених.

Філософські аспекти творчості вивчали І.Кант, К.-Ґ.Юнґ, М.Бердяєв, В.Соловйов, М.Хайдеґґер, Г.Батищев, М.Каган, Б.Кедров, В.Шинкарук, А.Шумилін та ін. Психологічні аспекти теорії творчості висвітлювали Л.Виготський, Я.Пономарьов, В.Роменець, С.Рубінштейн, А.Брушлинський, О.Леонтьєв, О.Лук, В.Моляко, В.Рибалка та інші.

Явище креативності досліджували Дж.Гілфорд, П.Торранс, М.Воллах, Х.Грубер, Дж.Девідсон, Н.Коган, С.Медник, Д.Фельдман, Д.Харринґтон; В.Дружинін, Д.Богоявленська, Т.Галкіна, М.Гнатко, Л.Єрмолаєва-Томіна, У.Кала, В.Козленко, В.Моляко, К.Торшина та інші.

Сутність педагогічної творчості розкрито в працях В.Андреєва, Ф.Гоноболіна, В.Загвязинського, В.Кан-Калика, Н.Кузьміної, М.Никандрова, М.Поташника, І.Раченка, В.Сластьоніна та ін. Деякі аспекти творчості в професійній діяльності вчителя української і зарубіжної літератури розглядалися вченими-методистами Т.Бугайко, Ф.Бугайком, О.Бандурою, Н.Волошиною, Л.Мірошниченко, Є.Пасічником, Б.Степанишиним, Г.Токмань.

Сучасний етап розвитку педагогічної думки представляє теоретичні основи підготовки творчого фахівця в педагогічному ВНЗ, виявлено закономірності і створено концепцію розвитку навчально-творчої діяльності студентів (І.Лернер, М.Скаткін, Ю.Бабанський, С.Архангельський, В.Коротаєв, В.Краєвський, Ю.Кулюткін, А.Хуторськой, Д.Чернілевський, В.Шубинський та інші). Вивчався процес формування готовності студентів філологічних факультетів до педагогічної творчості у процесі різноманітних видів професійної підготовки (З.Абросимова, М.Байдан, Л.Ведерникова, М.Віленський, О.Голубкова, Г.Горелова, С.Гуревич та інші).

Незважаючи на те, що в педагогічній науці чимало аспектів формування творчого потенціалу педагогів вивчено досить детально, проблема розвитку креативності майбутніх учителів філологічних спеціальностей у системі його методичної підготовки ще не була об’єктом окремого дослідження.

Водночас в освітньому просторі спостерігаються суперечності:

1) між гострою потребою суспільства у творчих фахівцях і відсутністю в системі професійної підготовки теоретичного і методично-практичного забезпечення розвитку їхньої креативності;

2) між особистісним підходом, необхідним для формування креативності, і недостатнім урахуванням неповторності кожного індивіда;

3) креативогенним характером процесу вивчення літератури як особливої шкільної дисципліни, пов’язаної з художньою творчістю, і панівним нормативно-регламентованим аспектом у методичній підготовці студентів-філологів.

Загальновизнано, що творчий потенціал особистості суттєво залежить від системи освіти. Чимало вчених (М.Валлах, Н.Коган, А.Маслоу, В.Моляко, В.Рибалка, К.Роджерс, П.Торранс, В.Чудновський та інші), досліджуючи психолого-педагогічні умови розвитку креативності індивіда в навчальному процесі, дійшли висновку, що вагомим чинником формування його творчої спрямованості є така система освіти, у якій панує гуманістична атмосфера, повага до людини, спрямованість на співтворчість з учнем, розвиток у нього здатності до критичного мислення. Величезна роль у цьому належить педагогам, які можуть сприяти творчому зростанню своїх вихованців або гальмувати його власною байдужістю й інертністю. Л.Виготський наголошував, що вчитель є організатором креативного середовища, його регулятором і контролером, «він покликаний ліпити, кроїти й різати елементи середовища, поєднувати їх різноманітним чином, щоб вони здійснювали те завдання, яке йому потрібно» [1; 2].

Виокремлюються зовнішні і внутрішні психолого-педагогічні умови розвитку креативності [3]. До зовнішніх належать психологічна безпека, свобода, емпатійне розуміння, увага до особистості; відсутність критики й зовнішніх оцінок, переведення на самостійну оцінку продуктивності власної діяльності, вихід на реакцію «мені не подобається» замість оцінки «це погано»; забезпечення атмосфери любові, спонтанності, ініціативи, психологічної свободи вираження своїх почуттів і переживань, у тому числі й негативних; орієнтація на потребу у творчому, а не репродуктивному розв’язанні завдання; спрямованість виховних впливів на визнання людиною цінності креативних рис своєї особистості тощо.

Важливими для розвитку креативності є внутрішні психолого-педагогічні умови, до яких належить сукупність особистісних рис: відкритість новому досвіду; внутрішнє оцінювання власної творчості; можливість вільного оперування образами; самосвідомість, сміливість, характер, інтуїція, потреба в успіху, віра у свої сили, енергія тощо.

Напрямом психологічних досліджень (Р.Грановська, В.Дружинін, Г.Ліндслей, А.Маслоу, Р.Томпсон, П.Торранс, В.Чудновська та інші) стало визначення бар’єрів розвитку творчого потенціалу індивіда в освітньому процесі, що розмежовуються у межах двох груп: зовнішніх і зовнішніх. До зовнішніх віднесено несприятливі умови праці на робочому місці (погане приміщення, незручний розклад занять); зовнішні перешкоди (шум, холод, спека й тощо); несприятливий клімат у колективі, неадекватна оцінка навчальної діяльності студента педагогом тощо.

Отже, задля досягнення оптимального рівня сформованості креативності як складника предметних компетентностей учнів основної школи, слід налагодити сприятливий мікроклімат у колективі, уміло враховуючи психологічну сумісність його членів, неоднакове сприйняття, мислення й емоційність. Під час організації колективної діяльності варто зважати на розбіжність деяких рис характеру і якостей особистостей, які вступають у взаємодію, а також їхню здатність до творчості.

Негативний вплив на формування креативності має недостатня поінформованість майбутніх учителів філологічних спеціальностей про сутність творчості й креативності, її відмінність від інтелектуальних здібностей; нерозробленість методичної бази формування креативності; негативне ставлення деяких представників університетської адміністрації до нестандартності; орієнтація на застиглі канони в навчально-виховному процесі тощо.

До внутрішніх чинників, що уповільнюють вияв творчої діяльності учителів філологічних спеціальностей, належать особистісні риси:

1. Конформізм – побоювання звинувачення в незвичайності; страх висловити власну думку, видатися смішним. Ці почуття виникають у дитинстві, коли перші продукти фантазії індивіда можуть наразитись на критику й осуд з боку дорослих, а в підлітковому і юнацькому віці вони переростають у комплекси.

2. Стереотипність мислення й поведінки, прагнення розв’язувати типові завдання звичним способом, консерватизм.

3. Імпульсивність думки – бажання негайно знайти відповідь, непродумані рішення, що виникають в умовах надзвичайної ситуації.

4. Обмеження викладачами ініціативи студентів, заборона постановки запитань; уявлення про дивергентне мислення як про відхилення від норми.

5. Розмежування навчальної й ігрової діяльності тощо.

Отже, підсумовуючи теоретичний розгляд проблеми, робимо висновки:
процесом розвитку креативності учнів основної школи можна керувати, оскільки наявним є взаємозв’язок між творчістю й розвитком особистості; творча діяльність індивіда впливає одночасно на зовнішній і внутрішній світ і виконує функцію ефективного засобу розвитку креативності під час вивчення художньої літератури; ефективний розвиток креативності в процесі вивчення художньої літератури можливий за умови забезпечення сприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів креативогенного середовища й послаблення дії чинників вияву творчості, що уможливлюється змістом літературної освіти учителів-предметників.

Література:

1. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк / Л.С. Выготский. – М. : Просвещение, 1967. – 92 с.

2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в школьном возрасте / Л.С. Выготский. – М. : Просвещение, 1967. – 80 с.
3. Вяткин Л.Г. Развитие познавательной самостоятельности и творческой активности педагога : [уч. пособие] / Л.Г. Вяткин, А.Б. Ольнева. – Саратов : Изд-во «Научная книга», 2001. – 200 с.

4. Гончаренко Н.В. Гений в искусстве и науке / Н.В. Гончаренко. – М. : Искусство, 1991. – 432 с.