Ст.. викладач Єрмакова З.І.

Університет менеджменту освіти,

Інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників

(м. Донецьк)

ДЕЯКІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОГНІТИВНОГО КРИТЕРІЮ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Актуальність проблеми. В умовах розширення інформаційного й комунікативного простору зростають комунікативні навантаження у суспільстві. Комунікативна компетентність набуває актуальності, як особистісна характеристика людини, що визначає її здатність та готовність встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, ставити мету спілкування і досягати очікуваних результатів. Формування та розвиток у педагогів професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) ключових компетентностей, зокрема, комунікативної, стало необхідністю й новим концептуальним орієнтиром в освіті ХХІ століття.

Метою статі є висвітлення результатів експерименту щодо виявлення динаміки когнітивного критерію комунікативної компетентності.

Виклад основного матеріалу. Проблемою формування комунікативної компетентності фахівців займаються дослідники М. Бахтін, Є. Головаха, Г. Данченко, Т. Іванова, В. Кабрин, С. Козак, Т. Ладиженська, О. Леонтьєв, М. Лісіна, С. Макаренко, В. Панфьоров, Л. Петровська, Н. Паніна, В. Черевко. Аналіз ступеня розробки різних аспектів зазначеної проблеми засвідчив відсутні праці, які розкривають особливості підготовки педагогів професійно-технічних навчальних закладів в умовах неперервної післядипломної освіти до комунікативної діяльності, яка покликана, активізувати творчі нахили педагогів, сприяти вдосконаленню та самовдосконаленню їх професійної майстерності.

Попри розбіжності у трактуванні комунікативної компетентності, спільним є визначення наявності в її структурі трьох критеріїв (когнітивний, діяльнісний, особистісний). Когнітивний критерій визначає систему знань про правила, норми, стилі спілкування, вербальні та невербальні засоби спілкування, свої комунікативні якості та комунікативні якості інших.

Для проведення дослідження в умовах післядипломної освіти було враховано: вітчизняний і міжнародний досвід з питань комунікативної підготовки в системі навчання й підвищення кваліфікації, її змісту й організації; особливості функціональних обов’язків педагогів професійно-технічної освіти: незалежність, самостійність дорослої людини; великий досвід дорослої людини, як джерело знань; готовність дорослих до навчання. Таким чином, правомірним буде розглядати процес формування комунікативної компетентності в широкому розумінні не лише і не стільки, як навчання, виховання професіонала, але і як становлення особистості педагога, що володіє комунікативними знаннями, уміннями, навичками, зверненими у соціум. При цьому на перший план виступає особистісне зростання, підкріплення цілями професійної самореалізації.

Розглянемо показники когнітивного критерію комунікативної компетентності: комунікативні вміння та навички. Вміння – готовність людини ефективно виконувати дії відповідно до мети і умов, за яких необхідно діяти; використовувати у спілкуванні знання про вербальні та невербальні засоби комунікації, стилі спілкування, конфлікт. Тобто, основою вмінь є знання. Навички – дії, складові частини яких у процесі багаторазового повторення стають автоматичними. Формування педагогічних та комунікативних умінь і навичок - це безперервний процес, який триває від первинного ознайомлення з ними до оволодіння уміннями та навичками на рівні комунікативної компетентності. Процес відбувається в два етапи: перший спрямовується на засвоєння теоретичних та практичних основ уміння, другий – на вдосконалення умінь. Розвиток комунікативних умінь на кожному етапі здійснюється різноманітними формами і методами, але вони повинні відповідати певному процесові, структура якого не відрізнялася б від структури самого вміння. У психологічній науці прийнято в структурі уміння вбачати образ дії. Процес формування комунікативних вмінь має двокомпонентний характер, а саме: складається з формування образу дії та оволодіння засобом її виконання.

Між знаннями і вміннями однозначної залежності не існує. Це можна пояснити тим, що теоретичним знанням притаманна своя структура, яка відповідає внутрішній логіці питання, що вивчається, і має узагальнений і абстрагований характер. Комунікативні вміння, які використовують у конкретних педагогічних ситуаціях, потребують знань іншої логічної структури: вони повинні бути відповідним чином перетворені. Їх перетворення здійснюється в процесі оволодіння образом дії. Теоретичні знання використовують для аналізу конкретних практичних ситуацій і знаходження відповідних способів дії. Формування комунікативних вмінь буде ефективним, якщо при виборі методів будемо опиратися на ті, у яких зміст не відображає результат дій, а створює передумови для пошукових дій майстра виробничого навчання або викладача професійно-теоретичної підготовки професійно-технічних навчальних закладів. Форми організації процесу формування комунікативних умінь може бути індивідуальна або групова. У процесі підвищення кваліфікації найчастіше використовується остання. Найефективнішими методами для формування комунікативних умінь є активні методи, в процесі яких набуті комунікативні знання відповідним чином перетворюються у професійно-комунікативні уміння, а згодом у професійно-комунікативні навички.

З метою здійснення оцінки рівня сформованості комунікативної компетентності у педагогів ПТНЗ було проведено констатувальний експеримент в умовах інституту післядипломної освіти (м. Донецьк). При цьому визначено перелік комунікативних умінь, як основи формування комунікативної компетентності, та розроблено критерії, одним з яких є когнітивний. Для досягнення поставленої мети нами були використані: анкетний лист для виявлення соціально-демографічних характеристик учасників експерименту, опитувальні листи, методика КОС, тест К. Томаса, тест «Оцінка комунікативних умінь».

Експериментальна та контрольна групи (всього 59 осіб – 30 в експериментальній і 29 у контрольній групі) були підібрані приблизно з однаковими умовами навчання у групах, однакові за віком та освітою. За результатами проведеного констатувального експерименту із слухачами курсів підвищення кваліфікації, які працюють у професійно-технічних навчальних закладах визначили рівні сформованості когнітивного критерію комунікативної компетентності: високий рівень мають – 11% ; середній рівень – 30%, низький рівень - 59% слухачів. Таким чином, коефіцієнт наявності комунікативних вмінь та навичок не може задовольняти потреби професійно-технічної освіти в спеціалістах високої кваліфікації. Ми розробили методику «Формування комунікативної компетентності педагогів професійно-технічної освіти», в якій ми прагнули врахувати найбільш суттєві положення, що характеризують мету, завдання та етапи нашого дослідження. Об’єднуючою основою цієї методики була мета, яка полягала у перевірці ефективності організаційно-педагогічних умов формування комунікативної компетентності педагогів професійно-технічної освіти. Завдання були спрямовані на те, щоб педагоги поступово усвідомили сутність і роль свого комунікативного досвіду.

Після застосування експериментальної програми було встановлено, що динаміка сформованості комунікативної компетентності педагогів ПТНЗ впродовж курсів підвищення кваліфікації в умовах післядипломної освіти є неоднозначною. Так, високий рівень сформованості комунікативної компетентності педагогів зростає на 11,1% в експериментальній групі і на 2,3% - у контрольній. Низький рівень зменшився в експериментальній групі на 18,2%, а в контрольній - на 6,9%. Динаміка когнітивного компонента формування комунікативної компетентності педагогів професійно-технічної освіти виражається в прирості знань, умінь, навичок, досвіду особистісного саморозвитку, досвіду творчої діяльності, емоційно-ціннісних відносин.

Висновок. Таким чином, позитивні зміни в формуванні теоретичного та практичного потенціалів комунікативної компетентності учасників експериментальної групи відбулися за рахунок поглиблення знань про закономірності, механізми і труднощі побудови комунікативного процесу; удосконалення їхніх умінь та навичок гнучким застосуванням активних методів. Основними напрямками розвитку та удосконалення комунікативної компетентності педагогів професійно-технічної освіти можна вважати: проведення зі слухачами-педагогами психотренінгів різних видів зорієнтованих на розвиток людини з дотриманням принципів про навчанні дорослих; проведення заходів комунікативної підготовки в екстремальних ситуаціях навчально-виховного та навчально-виробничого процесів; проведення індивідуально-консультаційної роботи з педагогами, спрямованої на формування умінь оперувати інформацією, креативне мислення, професійну рефлексію, емпатійність; розроблення й впровадження нових методик в навчальний процес курсів підвищення кваліфікації.

Література

1. Авдєєва І.М., Мельников І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи: Навчальний посібник. /І.М. Авдєєва, І.М. Мельников. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 304с.

2. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: Навчальний посібник. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 256с.

3. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія професійної комунікації: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги - ХХІ, 2010. – 528с.

4. Професійний розвиток педагогічних працівників: практична андрагогіка: Науково-методичний посібник / За заг. ред. Пуцова В.І., Набоки Л.Я. – К.: 2007. – 228с.

5. Савенкова Л.О. Професійне спілкування майбутніх викладачів як об’єкт психолого-педагогічного управління: Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 212с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Єрмакова Зоя Іванівна

Університет менеджменту освіти, Інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників, м.Донецьк

Старший викладач кафедри педагогіки та психології професійної освіти

Домашня адреса:

вул. Петровського, буд.103, кв.49

м.Донецьк 83120

Україна

Роб. тел.: (062) 266-22-89, моб. тел.:8-095-854-44-41

E-mail: marta0013@mail.ru