“Педагогические науки” / 2. Проблемы подготовки специалистов

Клочко О.О.

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, Україна

Використання дидактичних методів і принципів у структурі моделі технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді

Будь-яка модель соціально-педагогічної технології і технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді зокрема має свою структуру. До зазначеної структури входять: мета, зміст, принципи, методи, форми, етапи.

Особливого значення у цьому контексті набуває визначення мети моделі такої технології, а також конкретизація ефективного арсеналу принципів та методів навчання.

Метою моделі технології є навчати майбутніх соціальних педагогів організувати первинну профілактику адиктивної поведінки дітей та молоді. Мета зазначеної технології акумулюється у переліку професійних знань, умінь і навичок, а також у системі професійних якостей, якими опановують студенти – майбутні соціальні педагоги у навчально-виховному процесі.

Одним із важливих компонентів, на якому ґрунтується побудова і впровадження технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді, вважаємо принципи навчання. Користуючись педагогічною спадщиною видатних педагогів (Коменського Я.А., Дистервега Ф.А., Ушинського К.Д. та ін.), а також провідними дослідженнями сучасних педагогів-науковців, до принципів навчання, що слугуватимуть ефективному навчанню студентів організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді, відносимо: науковості; систематичності й послідовності; доступності; зв’язку із практикою, із життям; свідомості й активності; наочності; міцності [4, с. 134 – 135].

Проаналізуємо дидактичні принципи стосовно їхньої реалізації у процесі підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді. Аналіз принципів здійснюється на основі традиційних принципів навчання провідних педагогів-науковців [1; 4; 7].

Принцип науковості вимагає від викладача подавати об’єктивні наукові факти про сучасний стан проблеми адиктивної поведінки, статистичні дані, знання у галузі профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді, щоб вони відображали сучасний стан соціально-педагогічної науки. Досконале оволодіння зазначеним принципом дозволяє викладачеві розкрити причинно-наслідкові зв’язки явищ, процесів, орієнтувати на міждисциплінарні наукові зв’язки під час дослідження проблеми профілактики адиктивної поведінки у дитячому і молодіжному середовищі. Так, увесь навчальний матеріал викладач подає на науковій основі, але у доступній формі. У цьому і полягає сутність та єдність принципів науковості і доступності. Довершує принцип доступності урахування викладачем особливостей передачі навчального матеріалу студентам, а саме: від простого до складного; від постановки проблеми до її розв’язання.

Логічність побудови процесу навчання студентів основам профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді вимагає викладання й засвоєння знань у відповідному порядку, системі. Послідовний виклад викладачем навчального матеріалу, уміння виділити у ньому головного, логічний перехід від вивченого (навіть і у структурі іншої навчальної дисципліни) до нового матеріалу дозволить студентам усвідомити структуру знань, знайти логіку та зв’язок між окремими частинами навчального матеріалу з проблем профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді (між поняттям адиктивної поведінки, її основними формами та особливостями профілактики відповідно до її видів). У цьому і є головна мета принципів систематичності і послідовності.

Принцип свідомості й активності вбачає активну роль особистості самих студентів у навчанні профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді. Активізації пізнавальної, навчальної діяльності студентів сприяє позитивному ставленню до процесу здобуття знань, інтерес до навчального матеріалу. Високої ефективності процес навчання основам профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді досягає лише тоді, коли студенти усвідомлюють мету такого навчання, його важливість для суспільства і для них самих, а також необхідність одержання таких спеціальних знань з метою впровадження ефективної профілактичної діяльності.

Принцип зв’язку теорії із практикою, із життям. Отримуючи знання у процесі навчальної підготовки, студенти реалізовують їх у процесі проходження різних видів практики (у нашому випадку – виробничої соціально-педагогічної практики у закладах освіти, соціально-педагогічного спрямування, волонтерської). На основі теоретичних знань формуються первинні уміння та навички. Адже теоретичні знання є основою ефективної і результативної практичної діяльності, що конкретизує їх, сприяє свідомому засвоєнню.

Одним із визначальних факторів є усвідомлення студентами, що проблема поширення адиктивної поведінки підростаючого покоління є загрозою для українського суспільства, вона є реальною. Маючи відповідний арсенал професійний знань, умінь та навичок, особистісних якостей, тобто відповідну фахову підготовку, соціальні педагоги здатні ефективно організувати профілактику адиктивної поведінки дітей та молоді.

Відповідно до «золотого правила» дидактики «… все, що тільки можна, подавати для сприймання відчуттями, а саме: видиме – для сприймання зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, смакове – смаком, доступне дотику – через дотик. Якщо якісь предмети одразу можна сприймати кількома відчуттями, нехай вони одразу охоплюються кількома відчуттями…» [3, с. 273], необхідно використовувати принцип наочності і у процесі навчання студентів організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді. Використання у процесі навчання таблиць, опорних схем з різних аспектів проблеми профілактики адиктивної поведінки, а також перегляд навчальних відеофільмів, роликів соціальної реклами, представлення тематичних презентацій сприятиме:

- усвідомленню пріоритетності визначеної проблеми;

- виявленню зв’язків між науковими знаннями та сучасним життям;

- розвитку інтересу до таких спеціальних знань;

- сприйманню проблеми адиктивної поведінки у її багатогранності;

- усвідомленню важливості професійної профілактичної діяльності.

Принцип міцності засвоєння знань, умінь та навичок. Набуття спеціальних професійних знань, формування на їхній основі фахових умінь та навичок повинно стати частиною свідомості студентів – майбутніх соціальних педагогів, підґрунтям їхніх звичок і поведінки у професійній діяльності щодо організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді. Головною ознакою міцності таких знань, умінь та навичок є свідоме засвоєння головних фактів, понять, особливостей, законів, зв’язків, ознак з проблем організації такої профілактичної роботи.

У процесі фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді викладачами активно використовуються методи навчання. Зазначені методи пронизують собою усі етапи авторської моделі технології. Найбільш ефективними у фокусі дослідження видаються наступні методи навчання: словесні методи: лекція, робота із підручником; наочні методи: метод демонстрації, ілюстрацій, відеометод; практичні методи: метод вправ (вправляння), метод практичної роботи; методи контролю: тестовий контроль, самоконтроль.

Лекція виступає однією із провідних форм навчального процесу і у той же час є методом навчання. Лекція як послідовний, логічний, переважно монологічний виклад навчального матеріалу [2, с. 447] із визначених дисциплін є одним із провідних методів в моделі технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді. У процесі застосування моделі технології доцільно використовувати різні різновиди лекції. Одним із перший різновидів є оглядова лекція, на якій викладач проводить систематизацію наукових знань на високому рівні, розкриває внутрішньопредметні зв’язки, виокремлює міжпредметні зв’язки, без конкретизації та деталізації. В основі такої лекції лежить науково-понятійна чи концептуальна основа курсу. Подача інформації у такому вигляді відкриває широкі можливості для використання аналогій і виникнення багатьох асоціативних зв’язків у процесі осмислення. Такі ж самі функції виконують початкова та заключна частини звичайної лекції. «Світоглядний потенціал лекції, те, що виховує широту мислення, з’ясування широких зв’язків навчального матеріалу з іншими дисциплінами, … належить першої, постановочної частині лекції, та її закінченню» [5, с. 116].

Окрім оглядової лекції викладач може використати лекцію-діалог. Така лекція являється найбільш простою формою та методом активного залучення студентів до навчального процесу. Вона передбачає безпосередній контакт викладача із аудиторією. ЇЇ перевага полягає у тому, що вона дозволяє прикути увагу слухачів до найбільш важливих питань теми, визначити зміст і темп викладу навчального матеріалу з урахуванням особливостей аудиторії.

Наступним різновидом лекції є лекція з розбором конкретних ситуацій. Сутність такої лекції полягає у тому, що вона за своєю формою є дискусією, однак для обговорення викладач ставить не питання, а наводить конкретну ситуацію (розгляд педагогічної, соціально-педагогічної задачі, проблемної ситуації соціально-педагогічного характеру). Ця ситуація представляється усно або у фрагменті відеофільму і містить у собі достатню інформацію для оцінки явища і його обговорення. Викладач намагається розв’язати дискусію. Як правило, ситуація добирається досить гостра (проблема адиктивної поведінки підростаючого покоління) [1; 2; 4; 7].

Доповнюють цей перелік так звані ординарні лекції як одні із чергових лекцій курсу [2, с. 447].

До числа словесних методів навчання входить і метод роботи із підручником. Залежно від поставленої мети перед студентами робота із книгою може бути спрямована на ознайомлення змісту досліджуваної проблеми (проблеми адиктивної поведінки), конспектування основних аспектів проблемного питання, реферування статей з різних аспектів профілактики адиктивної поведінки, анотування.

До наочних методів навчання відносимо метод демонстрацій, ілюстрацій та відеометод. Метод демонстрацій вимагає пред’явлення аудиторії кінофільмів, роликів соціальної реклами та іншої відео продукції з проблем поширення адиктивної поведінки серед підростаючого покоління та її профілактики. Метод ілюстрацій передбачає показ студентам ілюстрованих посібників з проблеми дослідження: плакатів, соціальної реклами, таблиць, опорних схем, графічних зображень на дошці тощо. Зазначені наочні методи тісно взаємопов’язані із відеометодом. Саме відеометод передбачає використання, безпосередньо у навчальному процесі, медіа-засобів: проекторів, відео та цифрових камер, CD-/DVD-програвачів, відеомагнітофонів, телевізорів, комп’ютерів – ноутбуків, планшетних ПК, I-Pad, електронних носіїв інформації.

У процесі впровадження моделі технології важливе місце займатимуть метод вправ та методи практичної роботи. Вправляння – це багаторазове виконання розумової або практичної дії з метою оволодіння нею або підвищенням її якості [6, с. 61]. До усних вправ відносимо конспекти з проблем питань теми, узагальнення статистичних даних, аналіз нормативно-правової бази. До графічних вправ відносимо роботу над опорними схемами, стендами.

Методи практичної роботи сприяють набуттю умінь та навичок профілактичної роботи, створюють умови для формування практичних умінь і навичок. До числа таких відносимо організацію та проведення досліджень під час проходження виробничих практик, організацію конкурсів соціально-педагогічної реклами, соціальних проектів.

На етапі узагальнення теоретичних знань доцільно проводити (за вимогами кредитно-модульної системи навчання) тестовий контроль, що передбачає розв’язання (виконання) спеціально розроблених питань, завдань (тестів). За його результатами можемо судити про рівень (низький, достатній, середній, високий) теоретичних знань з проблем профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді. Важливим також залишається самоконтроль студентів за рівнем своїх навчальних досягнень з досліджуваної проблеми. Він виявляється як здатність самих студентів самостійно знаходити допущені помилки, неточності, прогалини у знаннях і вміння їх усувати [6, с. 62].

Таким чином, використання методів і принципів навчання у структурі моделі технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді відбувається на усіх її етапах: діагностичному, мотиваційно-пізнавальному, практичному, оцінювально-рефлексивному. Відзначимо велику теоретичну значущість і ефективність розробленої моделі технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді.

Література:

1. Дмитриева И. А. Педагогика : учебник для колледжей. / И. А. Дмитриева, И. А. Кибальченко. – Ростов на Дону : Феникс, 2007. – 184 с.

2. Енциклопедія освіти. / [Академія педагогічних наук України; головний ред. В. Г. Кремень]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

3. Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И. Г.. Педагогическое наследие [текст]. / [сост. В. М. Кларин, А. Н. Джуринский]. – М. : Педагогика, 1989. – 416 с.

4. Кондрашова Л. В. Педагогіка в запитаннях і відповідях : навч. посібник. / Л. В. Кондрашова, О. А. Пермяков, Н. І. Зеленкова, Г. Ю. Лаврешина. – К. : Знання, 2006. – 252 с.

5. Марченко Т. М. Методика формування математичного мислення студентів технічного університету в процесі вивчення дисципліни «Теорія коливань» : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Тіна Миколаївна Марченко. – Харків, 2007. – 225 с.

6. Пермяков О. А. Педагогіка : навчальний посібник. / О. А. Пермяков, В. В. Морозов. – К. : Знання, 2006. – 171 с.

7. Фіцула М. М. Педагогіка : навч. посібник. / вид. 2-ге, випр., доп. / М. М. Фіцула. – К. : Академвидав, 2007. – 560 с.