Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

К. пед. н. Сімкова І.О.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Роль професійних функцій в структурі компетентності майбутніх філологів

Багатогранний характер перекладацької діяльності робить завдання підготовки кваліфікованих фахівців достатньо складним процесом і вимагає від них спеціальних знань, умінь і навичок – педагогічних, методичних, дидактичних, психологічних. Майбутні філологи повинні постійно прагнути до збагачення загальнокультурними знаннями з галузі країнознавства, історії і літератури, поповнювати свій професійний досвід знаннями, необхідними для перекладу в спеціальних галузях – науці, техніці, економіці, юриспруденції, політиці, освіті, медицині тощо, мати високу загальну і світоглядну культуру, широку ерудицію, такт, бути комунікабельними.

З огляду на розуміння перекладу як особливого виду мовленнєвої діяльності, особливі вимоги пред'являються до майбутніх філологів, до їх професійних навичок і умінь; особистісних характеристик і загального кругозору. Насамперед, варто розглянути ті функції, що виконує перекладач у своїй професійній діяльності.

На думку Р.К. Міньяр-Бєлоручєва, основною функцією перекладацької діяльності є комунікативна функція. Вона містить у собі три компоненти: 1) метамовну функцію; 2) кумулятивну функцію; 3) корегувальну функцію [2].

Метамовна функція реалізується в коментарях або примітках перекладача в процесі письмового перекладу літературних творів.

Кумулятивну функцію виконує мова, оскільки з її допомогою ми отримуємо знання про іншомовну культуру. Переклад також є засобом збереження культурних цінностей шляхом повідомлення їх представникам іншомовних культур, і в цьому розумінні він також виконує кумулятивну функцію. Іншими словами, кумулятивна функція полягає в діяльності перекладів, щодо збереження "джерела національної культури".

Майбутні перекладачі корегують текст оригіналу (ТО), коли вони бачать у ньому погрішності (за умови власної достатньої компетентності). У залежності від обставин перекладач може приймати різні рішення, наприклад:

а) зберегти в перекладі погрішності оригіналу, але вказати на них у зносках (письмовий переклад літературних творів іноземних авторів);

б) виправити в перекладі погрішності оригіналу за згодою автора ТО (письмовий і усний переклад з рідної мови, коли є можливість ввійти в контакт з автором);

в) виправити в перекладі погрішності оригіналу без попередньої консультації з автором ТО (у усному перекладі, коли погрішність очевидна);

г) зберегти погрішності в перекладі (рішення не зв'язане з корегувальною функцією).

Також ми можемо виділити ряд функцій перекладача, що залежать від умов міжмовної комунікації:

− функція фільтрації й адаптації тексту відповідно до конкретної ситуації, яка припускає зміну змісту й емоційного забарвлення тексту під впливом факторів екстремальності, наприклад, в умовах конфлікту;

− функція довіреної особи припускає встановлення особистісних відносин із представником іншої культури, що виявився в незвичних для нього умовах;

− захисна функція означає ослаблення зовнішнього впливу з боку незвичної обстановки для іноземного підопічного;

− коригувальна функція припускає зміну уявлень комунікантів про особливості чужої культури [1, с. 25-34].

На думку Е.Р. Поршнєвою, глобальною функцією перекладацької діяльності є інтерлінгвокультурна (міжмовна і міжкультурна комунікативна) функція [3]. Вона має комплексний склад і містить у собі ряд інших функцій.

Перша це інформаційно-аналітична функція, яка забезпечує інформаційну основу міжкультурної комунікації.

Друга – герменевтична функція, що забезпечує збагнення змісту ТО і включає такі операції: інтерпретація значень; виявлення формальної і значеннєвої інформації; інтерпретація мовна; інтерпретація метамовна; інтерпретація соціокультурна; інтерпретація соціопсихологічна; інтерпретація соціоетнічна.

Третя – мовленнєва прогностична функція спрямована на прогнозування мовленнєвого поводження комунікантів.

Четверта – міжкультурно-посередницька функція реалізує адресативність висловлювання і припускає такі операції, як от порівняльна і адаптивна.

П’ята – конструктивно-транформаційна функція, що забезпечує створення тексту перекладу і складається з таких операцій як:

− лінгвістична;

− лінгвокреативна;

− трансформаційна;

− типологічна.

Шоста – організаційно-адаптивна функція, вона забезпечує організацію і пристосування до умов роботи й включає такі операції, як:

− методична;

− лексикографічна;

− технологічна.

Сьома – міжособистісно-комунікатива функція, яка сприяє професійному спілкуванню і створенню ділової атмосфери.

Остання, восьма – контролююча функція забезпечує контроль ефективності результатів діяльності [3, с. 58-59].

Позначимо важливі характеристики компетентності перекладача, що становить інтерес з погляду здатності перекладача не тільки добре орієнтуватися в предметі (перекладі), але і ставити і вирішувати професійні задачі; адаптуватися в динамічному професійному середовищі; долати не лише лінгвістичні бар'єри, але й соціокультурні й психологічні; бути постійно налаштованим на самостійний розвиток.

Всі вище наведені функції впливають на формування складу компетентності майбутніх філологів. Таким чином, можна зробити висновок, що компетентність перекладача – це, з одного боку, інтегративний критерій якості професійного навчання і професійної діяльності, а з іншого боку – інтегративна якість особистості, що виявляється в розвинутих ключових, базових і спеціальних (професійних) компетенціях, які визначають готовність і здатність майбутнього перекладача до ефективного виконання професійних завдань в області перекладу. При цьому під структурою ми розуміємо сукупність не всіх, а лише деяких компонентів, зв'язків, відносин, елементів, що визначають якість цієї системи.

Литература:

1. Емельянова Я.Б. Лингвострановедческая компетенция переводчика: теория и практика. Монография / Я.Б. Емельянова. – 2-е изд., испр. и доп. – Нижний Новгород : ООО «Стимул-СТ», 2010 – 201 с.

2. Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода / Р.К. Миньяр-Белоручев. – М. : "Московский лицей", 1996. – 208 с.

3. Поршнева Е.Р. Базовая лингвистическая подготовка переводчика: Монография / Е.Р. Поршнева. – Нижний Новгород: Изд-во ННГУ им. Н.И.Лобачевского, 2002. – 148 с.