Педагогические
науки/4.Стратегические направления реформирования системы образования
К.п.н.,
Гладченко М.М.
Національний університет біоресурсів і
природокористування України
Університет як «організована анархія»
У традиційному
розумінні університет – це
спільнота вчених, які разом працюють
над здобуттям і розповсюдженням знань. Зазвичай
управлінню університетом притаманна
колегіальна модель організації, сформована
на основі складної структури комітетів з високим рівнем автономії
професорсько-викладацького складу і кафедр.
Концепція
М.Кохен (M. Cohen)[30], Дж.Марч (G.March)[3] і Д.Олсен (J. Olsen) [3]
«організована анархія» є пояснювальною моделлю процесу прийняття рівень в
університеті. Організована анархія – це соціальна система, що складається з
відносно автономних груп, між якими існують слабкі і нестійкі зв’язки. За
аналогією до двох попередніх моделей концепція університет як організована
анархія аналізує університет як організацію із підрозділами, які мають вільні
зв’язки. Відповідно до положень
концепції управління університетом є майже неможливим і тому повинно
бути слабким або символічним. На думку
вчених, справжній менеджмент з використанням влади, політичний чи бюрократичний
– неефективний у вищому навчальному закладі. Для організованої анархії є характерним:
-
проблематичні
пріоритети, організація функціонує на основі несумісних пріоритетів, «як вільне
поєднання ідей, а не як послідовна структура, організація визначає пріоритети
на основі дій, а функціонує на основі пріоритетів»[1, c.28];
-
нечітко
визначені методи діяльності університету як організації, представники
професорсько-викладацького складу не розуміють суть процесів, що відбуваються[3,c.1];
-
участь
представників організації у її діяльності є неоднорідною, представники професорсько-викладацького
складу докладають різні зусилля, межі організації нечіткі і підлягають змінам.
Частково характеристики
організованої анархії прослідковуються в будь-
якій організації, зокрема у вищих
навчальних закладах. Теорія організованої анархії характеризує певну частину діяльності будь-якої
організації, але це не означає, що вся діяльність є такою. Теорія організованої
анархії досліджує процес прийняття рішень в організації за умов нечітко
визначених цілей, що притаманно великим
за розмірами організаціям. Концепція
організованої анархії пояснює як функціонують окремі представники організації
під час прийняття важливих рішень.
Теоретична модель обґрунтована на основі концепції нормативної теорії організації. Нормативна теорія
прийняття рішень використовується за
нечітко визначених умов функціонування організації, зокрема в ситуаціях, коли
цілі організації не є чітко сформованими.
У 1970 році
дослідницька група під керівництвом М.Кохен (M.Cohen) і
Дж.Марч (J.March) представила проект під назвою «корзина для сміття» («Garbage
Can Model»)[3]. Назва запропонованої моделі означає, що проблеми і варіанти їх
розв’язання в організації збираються разом випадково, як папери у сміттєвій
корзині. На відміну від класичної теорії прийняття рішень, «раціональність прийняття рішень серед
представників організованої анархії обмежена: об’єктивно-раціональні рішення
відповідно до моделі людини економної (homo oeconomicus) не можуть прийматися,
зважаючи на відсутність потенціалу і вміння людини обробляти інформацію».
Ситуації з прийняття рішень в організованій анархії характеризуються неоднозначністю. Організована анархія
характеризується наявністю несумісних і
непослідовних цілей, обмежених знань і недосконалі технології процесу прийняття
рішень.
Для розуміння
процесів, що відбуваються в університеті як організації важливим є розуміння
взаємодії чотирьох категорій діяльності вищого навчального закладу: проблеми,
рішення, учасники, можливості вибору.Елементи організаційної структури
організованої анархії впливають на процес прийняття рішень, «організаційна
структура змінюється під впливом зовнішніх факторів» [3, c.5].
Несумісні цілі
університету як організованої анархії досягаються внаслідок преференцій наданих
особам, що наділені повноваженнями щодо прийняття рішень. Цілі
університету як організованої анархії визначаються після прийняття рішень, тому
представники організації не розуміють суть процесів, що відбуваються.
М.Кохен (M.Cohen) іДж.Марч (J.March) [4] і
Р.Бірнбаум
М.Кохен (M.Cohen) іДж.Марч
(J.March) [4] і Р.Бірнбаум (R.Birnbaum) [2] характеризують університет, як організовану анархію, якій
притаманні «проблематичні цілі»,
«нечітку термінологію» і «нестабільних парнерів». Нестабільні партнери – формальні
і неформальні групи на всіх рівнях
університету як організації, які взаємодіють між собою. На думку
К.Бертольда система сильних зв’язків у
контексті університету як організованої анархії сприяє збільшенню
невизначеності щодо того, наскільки серйозною є проблема, яка потребує рішення.
У 80-х роках ХХ
ст. зважаючи на недоліки концепції, термін «організаційна анархія» піддався суворій критиці. На думку Р.Бірнбау, аналіз організаційної структури німецьких і французьких університетів
підтверджує функціонування вищих
навчальних закладів як організаційної анархії, тому Р.Бірнбаум (R. Birnbaum) запропонував кібернетичну версію організаційної анархії, відповідно до
положень якої кібернетична складова пояснюється наявністю явища саморегулювання
у вищому навчальному закладі як організації. На думку вченого, діяльність університету як організації –
ефективна, тому що «функція (м’яз) менеджменту» у вищому
навчальному закладі – неефективна.
Р.Бірнбау зазначає, що університет і науково-дослідний інститут – організації,
процес управління якими є символічним.
Література.
1. Berthold C. Strategisches Management an Hochschulen. –
Arbeitspapier №140. –Centrum fur Hochschulentwicklung, 2011. – 151 s.
2. Birnbaum, R. (1988). How Colleges Work: The
Cybernetics of Academic Organization and Leadership. – San Francisco:
Jossey-Bass Inc, 1991. – 280p.
3. Cohen M.D. and March J.C., Olsen
J. A Gabage Can Model of Organizational Choice// Administrative Science
quarterly, Vol.17, №1. – 1972. – pp.1-25
4. Cohen M.D. and March J.C.
Leadership and Ambiguity: the American
President. – New York: McGraw-Hill. – 1974.