Канд. пед. наук, доцент Цибанюк Олександра Олександрівна

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

Діяльність перших фізкультурно-спортивних товариств Буковини початку ХІХ століття

Постановка проблеми. Пріоритетним завданням системи фізичного виховання у світлі рекомендацій Національної доктрини розвитку освіти в Україні та в низці дотичних державних документів і програм означено формування відповідального ставлення людини до власного здоров'я як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності.

У сучасних соціо-культурних умовах в Україні склалася критична ситуація зі станом здоров'я, оскільки несприятливі природні умови стали причиною зростання захворюваності всіх верств населення. Незважаючи на те, що кількість учнів зі спеціальної медичної групи загалом зменшилася в Україні на 0,2% (2007), на Буковині цей показник усе ще зростає: 4966 осіб (4,1%) в 2005 проти 4983 (4,2%) у 2007 рр.; водночас зросла і кількість учнів, які відвідували заняття з фізичного виховання в спеціальній медичній групі зі 2034 (41,0%) у 2005 році, до 2194 осіб (44,0%) у 2007 році [3].

Радикально змінити ситуацію за рахунок чинної традиційної системи охорони здоров'я населення неможливо через брак коштів на її розвиток та інші фактори. Функціонування системи фізичного виховання супроводжується кризовими явищами, зумовленими об'єктивними факторами, які унеможливлюють результативність фізичного виховання дітей і молоді.

Це, насамперед, відсутність у школах належного медичного контролю за станом здоров'я учнів, недостатнє навчально-методичне забезпечення процесу фізичного виховання, що становить від потреби лише 17,6%; зменшення кількості спортивних майданчиків у краї з 1097 у 2000 році до 1076 у 2007 році; скорочення гімнастичних містечок із фізкультурним обладнанням на десять одиниць та ін.

Таким чином, для забезпечення ефективного функціонування системи фізичного виховання школярів в умовах радикальної мінливості українського суспільства виникає гостра потреба у створенні та використанні нових механізмів управління, регулювання і саморегулювання на державному, регіональному та місцевому рівнях і в закладах освіти. Адже саме фізичному вихованню відведено роль суспільного фактора адекватного реагування на порушення здоров'я школярів, дестабілізацію їхньої поведінки та зміну життєвих орієнтацій.

Переконливим доказом актуальності творчого запозичення оригінальних рішень освітніх проблем у регіонах України на різних історичних етапах виокремлюються праці щодо дослідження історії шкільництва Галичини (М. Барна, Т. Завгородня, І. Курляк, Б. Ступарик, М. Чепіль), Закарпаття (В. Гомоннай, Г. Розлуцька, В. Сагарда) та ін.

Окремі аспекти фізичного виховання школярів уже викликали часткову зацікавленість у дослідників Буковини: історія освіти Буковини (Т. Бринзан, Н. Гнесь, М. Гуйвонюк, Д. Квітковський, М. Ліщенко, С. Осачук, М. Романюк), історія українського шкільництва на Буковині (Л. Кобилянська, І. Ковальчук, Д. Пенішкевич, І. Петрюк).

Дослідження діяльності буковинських товариств, які основним своїм завданням визначали ефективне фізичне виховання дітей та молоді, потребує як аналізу чинників, що впливали на становлення крайового товариського руху, законів і розпоряджень, що регламентували всі аспекти функціонування таких організацій, так і його періодизації.

Аналіз показав, що хронологічно окремі періоди розвитку громадського руху на Буковині, зокрема фізкультурно-спортивних товариств не завжди збігаються з відповідними етапами історичного розвитку краю і періодами національно-культурного відродження.

На основі проаналізованих законодавчої бази досліджуваного періоду, архівних джерел, друкованих матеріалів, періодики першим хронологічним етапом цілком слушним розглядаємо період 1804-1825 рр. – заснування перших товариських спілок, зокрема фізкультурно-спортивних, на Буковині.

Дослідники змісту фізичного виховання і спортивного руху на Буковині за часів панування Австро-Угорської монархії А. Андрійчук, Н. Гнесь наголосили на існуванні документальних джерел, темою яких стало фізичне виховання в громадських організаціях краю, датованих початком XІХ століття. Так, літом 1805 року, молодими представниками заможних верств населення були організовані систематичні масові розваги на річці Прут. Причиною зацікавлення значної кількості людей стали численні випадки загибелі людей на воді і невміння плавати, отже в столиці краю почали створюватися самодіяльні гуртки по навчанню плаванню. Значна кількість таких гуртків, велика кількість їх учасників призвела до проведення в 1807 році перших змагань з цього виду спорту на Буковині [1, 3].

Одним з перших спортивних об'єднань краю стала школа їзди верхи заснована в Садгорі (за одними даними у 1804 р., за іншими на рік пізніше), яка проіснувала більше 40 років. Основним завданням діяльності цього товариства була підготовка молоді до служби в австрійській армії [1].

Перші гуртки фізкультурного спрямування на Буковині почали створюватися на дрібних приватних підприємствах Чернівців. Власники останніх для проведення тренувань запрошували багатих, здібних спортсменів, які називалися „докторами”. Проте учасниками таких занять ставали тільки працівники, навіть члени сімей не допускались до них [2].

Проте, ці угруповання мали стихійний характер, заходи, проведені ними хоча й були масовими, але були неорганізованими, або період діяльності був коротким. Такі організації не планували своєї діяльності, не визначали стратегічну мету і завдання, не передбачали перспектив або розраховувались на обмеженість членства тощо.

Наступним, другим етапом розвитку фізкультурно-спортивних товариств краю визначаємо період 1826-1867 рр. – етап затвердження державних нормативних актів, що регламентували товариський рух в країні. Заснування, аспекти діяльності і розпуску товариств в Австро-Угорській імперії регулювалися указом від 13 жовтня 1813 року, який передбачав створення суто благодійних організацій для підтримки сімей, чиї годувальники були мобілізовані в армію. На основі цього закону до 1825 року на Буковині було утворено лише два товариства – благодійне „Товариство допомоги бідним членам громади Кимполунг” („Der Verein zur Unterstutzung hilfsbedürftiger Mitglieder der Gemeinde Kimpolung”) та фізкультурно-спортивне „Стрілецьке товариство в Чернівцях” („Der Schützenverein in Czernowitz”).

Перший абзац статуту фізкультурно-спортивного „Стрілецького товариства в Чернівцях” визначає стрільбу „гідною і шляхетною розвагою у вільний час” [4, S. 3]. Необхідно зазначити, що не зважаючи на той факт, що видання даного статуту датовано 1842 роком, передмова інформувала про сформовану суспільну потребу буковинського населення в створені організації, яка, з однієї сторони, створювала би умови для активного відпочинку, а з другої, взяла би на себе справу тілесного виховання представників чоловічої статі. Такі починання отримали схвальні відгуки місцевого уряду та „заохочення чернівецької аудиторії” [там само].

За статутом, датою започаткування такої спілки став 1825 рік, проте протягом тривалого періоду стрілецьке товариство діяло на засадах благодіяльної організації. Для забезпечення легальної діяльності активісти подали заявку на отримання дозвілу і чітке визначення фізкультурної спрямованості організації. Саме формулювання „стрілецьке товариство” отримало підтримку, внаслідок чого товариство отримало чималий пакет дозвільних документів датований серпнем 1840 (№23609)-квітнем 1842 (№3029) і юридично оформлено Галицькою юридичною фірмою. Такий майже дворічний термін пояснюємо офіційним затвердженням різноманітних змін до статуту, деколи навіть мінімальних [4, S. 4-5].

Саме ця підтримка і схвалення були ще раз зафіксовані у першому параграфі статуту. Наступний параграф визначив місце проведення тренувань, зборів – орендований сад загальною площею 1424 м², зафіксована наявність орендного дворічного договору і чітко визначена плата за користування – 15 гульденів. Стратегічною метою товариства визначено такі напрями а) розвиток стрільби як виду фізичної активності, відпочинку і змагання; б) придбання у власність необхідної матеріально-технічної бази; в) пропаганда діяльності організації, і, як результат, збільшення членів товариства тощо.

Параграф 4 визначає суму членських внесків – 30 крон, §5 – чітко визначає на які потреби використовуватимуться гроші, а саме: на оренду, а згодом купівлю власного тиру, заохочення для інструкторів і фахівців по догляду за зброєю, і, що важливо, надання малозабезпеченим членам можливість проводити систематичні заняття-стрільби. Організаційні питання чітко викладенні в наступних розділах, окреслений склад правління, обов’язки його членів, порядок звітування, виборів тощо [4, S. 9].

Статут наголошує на дотриманні жорсткої дисципліни членами товариства, адже „в товаристві озброєних дорослих чоловіків тільки кодекс стрілка може бути використаний”. Взаємна повага, спілкування, утримування від претензій, заняття корисною як для тіла, так і для духу, справою – ось свідомі засади цієї дисципліни [4, S. 12-14]. Кожен випадок або інцидент фіксувались у книзі спогадів „для нащадків”.

Другий розділ статуту (14 положень) присвячено правилам поведінки в тирі або на стрільбищі, окрема увага приділена правилам техніки безпеки при передачі зброї, виконання пострілу, перезарядки тощо. Алфавітний список, представлений в документі, нараховує 47 членів товариства.

Якщо узагальнити мету діяльності благодійницьких організацій регіону досліджуваного періоду, то їхньою ціллю була всебічна допомога бідним родинам, хворим мешканцям краю, вдовам і сиротам, а також фінансова підтримка незаможних учнів та ремісників без розмежування за національністю і віросповіданням.

Отже, перші фізкультурно-спортивні товариства спирались у своїй діяльності на закони країни і власні статути. Проте, вони мали на меті активний відпочинок лише представників чоловічої статі дорослого населення краю. Визначаючи напрямом діяльності пропаганду стрільби як виду фізичної діяльності і збільшення членів товариства, члени організації не розглядали претендентами на вступ в товариство буковинських дітей та молодь.

Повернення до конституційної монархії і отримання Буковиною статусу коронного краю не могли не позначитись на культурному розвиткові всіх етнічних груп краю, на їхній національній свідомості. Зростання суспільної, національної та політичної активності громадських кіл та пов’язана з цим потреба засновування різноманітних товариств вимагали нової реформованої правової бази.

1. Гнесь Н.О. Становлення і розвиток фізичного виховання учнів народних шкіл Буковини (1969-1918 рр.): автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук: 13.00.01 / Гнесь Н.О.; Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2007. – 20 с.

2. Тумак Ю. Діяльність фізкультурно-спортивних товариств Північної Буковини першої третини ХХ ст. / Тумак Ю.І. // Педагогічний альманах. – 2011. – Вип. 11.

3. Цибанюк О.О. Управління системою фізичного виховання школярів на Буковині (друга половина ХІХ – початок ХХ століття): автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук: 13.00.01 / Цибанюк О.О.; Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2008. – 20 с.

4. Statuten des Czernowitzer Privat Schützen-Vereins. – Czernowitz, 1842. – 23 s.