Ківерник Олександр Вікторович

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

Неспеціальна фізкультурна освіта учнівської молоді: теоретичні та практичні аспекти

Постановка проблеми, аналіз останніх досліджень та публікацій. У теорії та методиці фізичної культури накопичено значний науково-теоретичний досвід із проблем, пов'язаних із фізкультурною освітою дітей та молоді: досліджено принципи формування та зміст фізичної культури особистості (Т. Круцевич, Ю. Курамшин), досить глибоко розроблено окремі аспекти теорії і практики спеціальної фізкультурної освіти (М. Третьяков, Ю. Шкребтій, Ю. Бріскін). Також обґрунтовано поняття і технологію „непрофесійної фізкультурної освіти” студентів, що є аналогом „неспеціальної фізкультурної освіти” [4]. Сьогодні існують значні розбіжності у розумінні змісту фізкультурної освіти дітей та молоді на різних етапах життєдіяльності, що викликають необхідність їх узагальнення та аналізу, розробки теоретико-методологічних основ неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді.

Виклад основного матеріалу. Для учнівської молоді фізкультурна освіта поділяється на спеціальну (або власне фізкультурну освіту), що реалізується через середні спеціальні та вищі навчальні заклади сфери фізичного виховання і спорту та неспеціальну (загальну, непрофесійну). Під неспеціальною фізкультурною освітою ми розуміємо частину фізичної культури учнівської молоді, багатофакторний соціально-педагогічний процес, що здійснюється як цілеспрямовано у навчальних закладах різного рівня, спортивних, фізкультурно-оздоровчих клубах і секціях, так і самостійно (недостатньо цілеспрямовано) під час побутової, оздоровчо-рекреаційної діяльності, у системі спорту для всіх із метою сприяння формуванню фізичної культури особистості через засвоєння її цінностей, оволодіння специфічними знаннями, формування відповідної мотивації та рухових навичок, а також результат цих процесів (Див. Рис.1).

Термін „фізкультурна освіта” з'являється у науці на початку 1990-х років і відображає, на думку фахівців, посилення аксіо-логічного й теоретичного аспектів фізкультурної діяльності молоді.

Рис.1. Напрями фізкультурної освіти учнівської молоді

Деякі учені розглядають фізкультурну освіту як педагогічний процес передачі попередніми поколіннями наступним соціального досвіду у галузі фізичної культури [1; 2]. Виходячи з основних концептуальних положень, фізкультурна освіта є результатом засвоєння рухової діяльності, історично обумовлених та методично відпрацьованих зразків та засобів (фізичних вправ, рухових дій, окремих рухів тощо).

До ознак загальної (неспеціальної) фізкультурної освіти ми відносимо:

· спрямованість на сприяння формуванню фізичної культури особистості молодої людини;

· безперервність, що забезпечується наявністю форм реалізації змісту, які досяжні й функціонують у навчальних закладах, у позанавчальний час, у спортивних клубах, у сім'ї, у системі спорту для всіх тощо;

· недостатньо цілеспрямований характер;

· яскраво виражений регіональний компонент, а саме вплив на зміст фізкультурної освіти кліматичних умов, мовних особливостей і менталітету жителів, фізкультурно-оздоровчої та спортивної інфраструктури регіону.

Ми виділили кілька форм реалізації змісту НФО учнівської молоді: у сім'ї; самостійні; організовані (у навчальних закладах у навчальний і позанавчальний час, у сфері спорту, у системі спорту для всіх).

До основних форм реалізації змісту НФО учнівської молоді в сім'ї належать: 1) активний відпочинок на свіжому повітрі у позаурочний час (прогулянки, катання на велосипеді, купання, ходьба на лижах, різні ігри тощо);

2) спільна з батьками участь в різних масових заходах; змаганнях, конкурсах і спортивних вікторинах;

3) сімейні походи (піші, лижні, велосипедні, водні) у вихідні дні та у канікулярний час.

Самодіяльні форми реалізації змісту НФО передбачають: 1) індивідуальні заняття різними фізичними вправами в домашніх умовах (атлетична гімнастика, оздоровча аеробіка тощо); 2) самостійні заняття фізичними вправами у вільний від навчання час (на основі повної добровільності й ініціативи (за бажанням) або за завданням викладача (домашні завдання); 3) перегляд спортивних теле- й відеопрограм, читання спортивних газет, перегляд Інтернет-ресурсів.

У результаті узагальнення сутності загальної фізкультурної освіти учнівської молоді ми виділили її засоби, що частково відповідають засобам фізичного виховання як цілеспрямованого педагогічного процесу: фізичні вправи (циклічні – ходьбу, біг, пересування на лижах, катання на ковзанах, роликах, плавання, веслування, їзду на велосипеді, аеробіку; вправи-елементи єдиноборств – боксу, боротьби, східних єдиноборств; вправи, що є елементами рухливих та спортивних ігор – баскетболу, волейболу, футболу, тенісу, бадмінтону, більярду, дартсу, боулінгу тощо; танцювальні вправи; вправи-елементи складно-координаційних видів спорту – гімнастики, акробатики тощо) і засоби використання слова.

Процес неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді можна умовно поділити на два рівні: змістово-процесуальний, представлений процесом засвоєння цінностей (аксіологічна складова), здобуттям спеціальних знань (теоретична складова) та рухових умінь і навичок (практична складова), а також персоніфіковано-результативний, що відображає результати попередньо отриманої неспеціальної фізкультурної освіти, що стосується фізичної культури конкретної особистості у вигляді того, наскільки відповідає її рухова активність віковим нормам, і, як результат, яким є рівень збереженого фізичного здоров'я молодої людини.

Отже, проміжними результатами НФО учнівської молоді є: оволодіння спеціальними знаннями, засвоєнням життєво важливих рухових умінь і навичок, а також цінностей фізичної культури. Належний рівень соматичного здоров'я і рухова активність, що відповідає віковим нормам, є результатами персоніфіковано-результативного рівня, що в цілому допомагають досягти найбільш загальної мети – прияння формуванню фізичної культури особистості в конкретного учня або студента.

Спрямування неспеціальної фізкультурної освіти на гуманістичні цінності передбачає перехід з озброєння молоді лише знаннями, уміннями і навичками на освіту як формування передусім цінностей фізичної культури. Ступінь засвоєння цінностей фізичної культури школярами залежить від шести факторів, провідними з яких є рухова активність на високому рівні енерговитрат та свідома потреба у заняттях фізичною культурою (їхній сумарний внесок становить близько 68%), що дозволяє нам рекомендувати цілеспрямовано впливати на ці фактори для стимулювання до засвоєння цінностей фізичної культури. Вірогідний позитивний вплив також справляють активність на заняттях з фізичної культури, мотивація до занять, теоретична підготовленість та частота самостійних занять фізичною культурою.

Рівень засвоєння цінностей фізичної культури студентами найефективніше нарощувати через підвищення свідомої потреби у заняттях фізичною культурою, часу, витраченого на рухову активність із середнім рівнем енерговитрат, мотивації до занять і рухової активності з високими енерговитратами.

Теоретична складова рівня неспеціальної фізкультурної освіти школярів найбільше залежить від свідомої потреби у заняттях фізичною культурою та індексу рухової активності.

1. Бальсевич В.К. Физическое воспитание ребенка в семье / В. К. Бальсевич // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. – 1997. – № 1. – С. 50-57.

2. Зимкин И.В. Физиологическая характеристика силы, быстроты и выносливости / Зимкин И.В. – М.:ФиС, 1956. – 284 с.

3. Каплан И.М. Основы физического самосовершенствования студентов / Каплан И.М. – Ташкент: Фан, 1991. – 139с.

4. Матвеев А.П. Формирование подходов к системе непрерьівного образования по физической культуре в ГОУ „Начальная школа – детский сад”/ Матвеев А.П. // Теория и практика физической культуру. – 2009. – № 6. – С. 58-63.

5. Пангелова Н. Залучення старших дошкільників до цінностей здорового способу життя в процесі фізичного виховання / Пангелова Н. // Молода спортивна наука України: зб. наук. праць. – Львів, 2010. – Т. 2. – С.183-187.

6. Приходько В.В. Креативна валеологія. Концепція і педагогічна технологія формування студентів технічних і гуманітарних спеціальностей як будівничих власного здоров'я: навч. посіб. / В.В. Приходько, В.П. Кузьмінський. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2004. – 230 с.