Курка І.В., Курнишев Ю.А.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

Динаміка розвитку туризму в Україні

Туризм – це сфера людської діяльності, яка приречена на бурхливий розвиток. Надзвичайний розвиток туризму за останні 50 років дозволив визначити його як „феномен XX століття”. Саме тому сучасна світова спільнота дуже серйозно ставиться до цієї індустрії відпочинку. Історія свідчить, що наприкінці ХІХ ст. – на поч. ХХ ст. українські землі залишалися розподіленими між двома імперськими державами – Російською і Австро-Угорською, тому історичні процеси формування туристичної галузі в Україні нерозривно пов’язані з історією цих держав. Але незважаючи на це вже на той час значного розвитку набуло створення різноманітних туристичних організацій: у 1885 році в Петербурзі створено „Підприємство для громадянських подорожей у всі країни світу” Леопольда Ліндона, а у 1890 році в Одесі - Кримський гірський клуб, з’явилися перші спеціалізовані журнали, в 1895 році у Петербурзі було організовано Російський туринг-клуб [1, С. 24]. Створені вже у 1982 році туристичні організації профспілок за підтримки партії і держави обслуговували більше 34 млн. туристів [2, С. 2]. Такий стрімкий розвиток туризму зумовлений наявністю в нашій державі всіх необхідних умов, адже Україна має вигідне геополітичне розташування, вона з давніх часів є перехрестям транспортних та людських потоків з Півночі на Південь та із Заходу на Схід. Держава володіє значним туристично рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами, переважно рівним ландшафтам, багатством флори і фауни, культурно-історичними пам’ятками, широкою індустрією подорожей та туризму та ін.

Звертаючись до аналізу туризму не можна забувати про законодавчу базу, розвиток і стан якої дає змогу оцінювати і говорити про перспективи розвитку. Отож, з метою організації державної політики в галузі туризму постановою КМУ від 10 листопада 1992 № 616 було створено „Державний комітет України по туризму” для державного регулювання туристичної діяльності. Важливим кроком стало прийняття ВРУ 15 вересня 1999 року ЗУ „Про туризм”, який визначає правові, організаційні, виховні і соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму. У 1999 році набув чинності указ Президента України „Про основні напрямки розвитку туризму в України до 2010 року”. Закон України „Про внесення змін до закону України про туризм” (2003 рік) визначив особливості діяльності туроператорів та турагенств відповідно до вимог європейського законодавства. Крім того Україна ще в 1997 році стала дійсним членом СОТ [3, С. 108-112]. Це свідчить про те, що в нас постійно діє і розвивається законодавча і нормативно-правова база, адже за оцінками СОТ питома вага туризму у створені ВНП країн світу в 2010 році стане 11-12%, тобто опосередкований внесок туризму в економіку дорівнює безпосередньому. Туристичний бум відбувався ще у ХХ ст. через збільшення купівельної спроможності населення, збільшення вільного часу, розв’язання транспортних проблем і якщо у 1950 році в світі міжнародні подорожі здійснювали 25 млн. осіб, то у 2000 – майже 700 млн. осіб, а у 2010 – 1 млрд. осіб [4, С. 122].

Динаміка розвитку туризму в Україні.

Показники	Роки
	1995	2000	2001	2005	2010
Кількість іноземних туристів, млн. осіб	3,7	4,4	5,8	9,2	12
Надходження від туризму, млрд. дол.	3,8	3,4	3,9	6,5	6
Надходження з розрахунку на одного туриста. дол.	1020	770	670	890	670

Тобто статистичні дані говорять про те, що вітчизняна туристична сфера завдяки багатим природним, історично-культурним і трудовим ресурсам може претендувати на чільні позиції в економіці держав. Але для успішної реалізації проектів треба мати добре підготовлений персонал, бо кадрове питання переростає у проблему. Але якщо у 1991 році було лише 4 осередки підготовки фахівців з туризму, то зараз їх більше 75 [4, ст. 124]. Природно, туристів вабить працівник який дає зрозуміти й задовольнити всі запити покупця.

Дослідження туристичної сфери потребує вирішення ряду проблем: вдосконалення законодавства, готельної мережі, модернізації житлово-комунальної інфраструктури з підготовки відповідних кадрів, наближення до європейських стандартів , державної підтримки туризму.

Отже, туризм – це сфера послуг, ступінь розвиненості якої відіграє одну із важливих ролей в розвитку нашої країни та її місці на міжнародному рівні.

Література

1. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні / Кифяк В.Ф. – Чернівці, Книга-XXI, 2003 – 300с.

2. Ю. Карташов, Е. Симонов. Туризм в СРСР / Ю.Карташов, Е.Симонов. –Москва: Профиздат, 1983. – 300 с.

3. Федорченко В.К., Дьоров Т.А. Історія туризму в України: Навч. посіб. Передмова В.А.Смолія. – К: Вища школа, 2002 – 195с.

4. Поплавський Ж.В., Поплавський В.Г. Фінансово-організаційні аспекти туристичного бізнесу/ Поплавський Ж.В., Поплавський В.Г. // Фінанси України. №1, 2006р. – С. 120-125.

5. Н.П. Резнік. Розвиток туризму як конкурентноспроможного економічного явища / Н.П. Резнік // Формування ринкових відносин в Україні. №11 (66), 2006р. –С. 96-99.