Філологічні науки/1. Методика викладання мови та літератури

Ямшинська Н.В.

Київський Національний технічний університет «КПІ»

Інтерактивне навчання на заняттях з іноземної мови

Інтеграція України в європейську економічну спілку і поширення контактів із зарубіжними cусідами в різних сферах діяльності є основними рисами, які характеризують сучасний етап розвитку нашої країни. Існуючі тенденції розвитку суспільства висувають нове соціальне замовлення, не тільки України, а й світового співтовариства, яке вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися, готових до життя, до плідної спільної роботи в колективі, де їм доведеться жити та працювати.

А це у свою чергу, диктує якісно новий підхід до навчання іноземних мов у мовних вищих закладах освіти (ВЗО), а розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв'язання освітніх завдань. З огляду на це роль викладача як авторитарного транслятора готових ідей змінилася на коригування ним інтелектуального і творчого потенціалу учнів. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження новітніх освітніх технологій.

На сучасному занятті доцільно використовувати різноманітні форми і методи організаційної роботи учнів, студентів що дозволяють розкрити зміст їх суб’єктивного досвіду із запропонованої теми. Ретельно продумувати чергування видів робіт, типів завдань для уникнення стомлюваності як учнів, так і студентів ВНЗ, прагнути до створення ситуації успіху для кожного з них.

Важливе місце в особистісно-орієнтованому навчанні посідають інтерактивні технології. Адже завдяки їм студент стає активним учасником процесу навчання.

Інтерактивне навчання (Interactive learninq) означає навчання, засноване і побудоване на міжособистісній взаємодії. Інтеракція виключає домінування однієї думки над іншою. Інтерактивні методи – це методи взаємодії з колегами, „з досвідом, який служить центральним джерелом навчального пізнання” (М.В.Кларін), сприяння налагодженню міжособистісних стосунків у групі, інтенсивному засвоєнню матеріалу і активній участі суб’єкта навчальної діяльності; це система науково обґрунтованих дій учасників процесу соціально-психологічної взаємодії (інтерактивне спілкування й інтерактивний діалог), здійснення яких з великою мірою гарантії призводить до досягнення поставлених цілей навчання [4, с.70].

Суть технології інтерактивного навчання полягає у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодій всіх, хто навчається. Це спілкування (колективне, кооперативне, навчання у співпраці), у якому і викладач, і учні є суб’єктами. Викладач виступає лише в ролі координатора, організатора процесу навчання.

Інтерактивне навчання найбільше відповідає особистісно-орієнтованому підходу до навчання. Моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного розв’язання, застосовуються рольові ігри. [1, с.64].

Класифікації інтерактивних технологій навчання

§ технології кооперативного навчання;

§ технології колективно-групового навчання;

§ технології ситуативного навчання;

§ технології опрацювання дискусійних питань.

В. В. Мельник пропонує інтерактивні методи поділяти на превентивні інтеракції (тренінг, консультації та ін.), імітаційні інтеракції (інсценування, ділові ігри, диспут, «мозковий штурм» та ін.), неімітаційні інтеракції (проблемна лекція, конференція, практикум тощо).

Для ефективного застосування інтерактивних технологій пропонується наступне:

- відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які б дали учням чи студентам “ключ” до засвоєння тем;

- під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його серйозно;

- на одному занятті можна використовувати одну (максимум - дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;

- проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.- дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання. [2, с.4-5].

Спеціалісти, як правило, пропонують наступну структуру інтерактивного уроку:
1. Мотивація.

       Мета цього етапу – зосередити увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до теми обговорення на занятті.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

       Мета -  забезпечити розуміння учнями змісту їх діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку (або позаурочного заходу) і що від них очікує викладач.

3. Надання необхідної інформації.

Мета – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути читання або аудіювання мовного матеріалу, міні-лекція або бесіда, виконання домашнього завдання. Для економії часу на занятті і для максимального ефекту від заняття можна подавати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення.

4. Інтерактивна вправа – центральна частина уроку (заходу)

       Мета – практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених завдань уроку.

5. Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку

        Мета  - рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи  досягнуто поставленої мети, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому.

Найбільш продуктивними в синергетичній системній організації освітньої діяльності, на наш погляд, є такі інтерактивні методи, як мозкова атака (брейнстормінг), робота в малих групах, ділові ігри, ігри-розминки, вправи із зворотнім зв’язком, кероване обговорення, аналіз конкретних ситуацій, дискусія, тренінг та ін.

У вітчизняній дидактиці виокремлюються форми інтерактивного навчання: „велике коло”, „акваріум”, „дебати”, „мозковий штурм”, „метод проектів”, „ділова гра” тощо (за О. Пометун) [3, с.12].

Інтерактивні методи навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в „чистому” вигляді, практично, побачити складно. Вони взаємопов’язані. На якомусь етапі метод виступає у вигляді прийому, прийом переростає у метод. Інтерактивні методи навчання, з цієї причини, очевидно, і є

привабливими, оскільки слухачі їх моделюють не з наказу викладача, а самостійно. В результаті вони самі стають суб’єктом-об’єктом пізнавального процесу.

Розглядаючи інтерактивні технології навчання як інноваційні, слід пам’ятати, що будь-яка педагогічна технологія буде мертвою, якщо реальні люди, які її втілюють, не сприйматимуть її як цілісну систему. Розроблена і описана технологія - це одне, а її реалізація на уроці - зовсім інше, бо несе відбиток особистості, інтелекту конкретного вчителя, який здійснює навчання на кожному уроці шляхом застосування відповідних підходів до навчання, а найбільш цікавим та творчим підходом є - інтерактивне навчання.

Литература:

1. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні технології в системі особистісно-зорієнтованої освіти // Дивослово. - 2006. - № 4. – С.64.

2. Гриценко Л. Основні ідеї інтерактивного особистісно орієнтованого навчання // Завуч. – 2003. - №15. – С.4-5.

3. Пометун О., Пироженко Л.. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід.:– К. : АПН; 2002. – 136 с.

4. Кларин М.В. Интерактивное обучение – инструмент освоения нового опыта // Педагогика. – 2000. – №7. – С.12-20.