Филологические науки/6.Актуальные проблемы перевода.

Ст. викладач Чала К.М.

Національний університет харчових технологій

Особливості інтерпретації тексту

Світ реалій заснований на розмаїтті ознак, що пов’язуються з часом, місцем, епохою, звичаями, традиціями того чи іншого народу. Це поняття, які надають розмові колорит. Поняття реалія має багато визначень: “предмет, річ, а також якесь явище, подія, процес, “що існують у реальному житті”.

Болгарські науковці С. Влахов та С. Флорін окреслюють реалії, як слова (та словосполучення) народної мови, що означають назви предметів, понять, явищ, характерних для географічного середовища, культури, матеріального побуту та суспільно-політичних особливостей народу, нації, країни, племені, і які, таким чином, є носіями національного, місцевого та історичного колориту; точних відповідників іншою мовою такі слова не мають” .

При визначенні статусу “реалія” як перекладознавчого терміна доречно, на думку української дослідниці Р. Зорівчак, “...виходити з лінгвокраїнознавчої теорії слова Є. Верещагіна та В. Костомарова, з їхнього вчення про фонові знання (спільні для учасників комунікативного акту), про національно-культурний інформаційний потенціал лексичного значення мовних одиниць, а також з перекладознавчих поглядів В. Виноградова на природу слова” .

Таким чином, реалії - це слова, які виражають назви предметів, понять, явищ, що характерні для історії, побуту, культури певної нації. Оскільки реалії не мають точних і прямих відповідників в інших мовах, їх можна запозичувати, засвоювати. Довговічність реалій залежить від того, наскільки вони важливі для носіїв мови.

Для того, щоб реципієнт міг зрозуміти використані в тексті МО реалії, перекладачеві потрібно застосувати широку чи вузьку трансформацію, або мінімальне контекстуальне пояснення. Адже, як вказує О. Швейцер, “у процесі перекладу відбувається не тільки зіставлення різних мовних систем, а й зіткнення різних культур і навіть цивілізацій. Цей аспект перекладу виступає рельєфно зокрема при перекладі реалій”.

І хоч ці територіально загальноприйняті елементи міцно увійшли до повсякденного життя людства ( все ж таки вирази MO, які належать до реалій, на противагу до неемоційного, з погляду стилістики, і точного, з погляду семантики, терміна постають емотивними (emotiv = psych. gefühlsmäßig erregt, auf Emotivität beruhend). Вони вживаються здебільшого в експресивних текстах: у подорожніх записках, у публіцистиці, в рекламі. Слід розмежовувати реалію як слово від інших “особливих понять” мови, насамперед від терміна, що протиставляється реалії.

Як переконливо стверджує Р. Зорівчак, “терміни й реалії по-різному стають широковідомими: терміни як назви певних предметів починають часто вживатися з поширенням цих предметів, у науці це зв’язано з процесом обміну науковою інформацією. Реалії проникають в інші мови завдяки художньому перекладу й засобам масової комунікації. . Головна розбіжність між ними — сфера їхнього вжитку, функціонально-стилістичний критерій: терміни найширше вживаються у мові науки, вони - основа всіх терміносистем. Реалії переважають у художніх текстах, усному мовленні. Завдяки окремим термінам, що мігрують у загальновживану лексику, відбувається інтелектуалізація й раціоналізація мови.

Реалія означає не лише об’єкти матеріальної та духовної культури, але й певні скорочення, назви, титули, святкові дні. І чим ширше розглядається поняття “реалія”, тим частіше відносять сюди номінативні словосполучення, як, наприклад, фрази з нагоди звернення, привітання, прощання: Dear Sir/s, Schalom, gnädige Frau, Ciao, Servus. У певних контекстах до реалій відносяться також вигуки та жести. Хрестоматійним є приклад з побуту болгар: кивання головою вниз і вгору в Болгарії означає заперечення - НІ, і навпаки, кивання головою вліво і вправо означає — ТАК.

Головне завдання, яке стоїть перед тлумачем, полягає в досягнені адекватної трансформації тексту оригіналу (ТО) в текст перекладу [ (ТП), не втрачаючи відповідного колориту.

Поширеною є думка, що реалію слід відтворювати мовою перекладу в якості цитати без змін. Йдеться про транскрипцію та транслітерацію. Більш уживаною є транслітерація. Як перекладацький еквівалент реалії МО використовується її графічно-фонетичне відтворення. Воно у письмовій інтерпретації передається літерами МП, а у процесі усного перекладу вимовляється відповідно до фонетичних правил МП.

Література:

1. Гайнічеру О. І. Поезія і мистецтво перекладу. – К.: Дніпро, 1990. – 210 с.

2. Дежьянков В. З. Интерпретация, понимание и лингвистические аспекты их моделирования на ЭВМ / В. З. Демьянков. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 1989.

3. Кузьмина Н. А. Интертекст и его роль в процессах функционирования поэтического язика / Н. А. Кузьмина. — Екатеринбург ; Омск, 1999.

4. Мильчин А. Е. Методика редагування тексту / А. Е. Мильчин. — 2-ге вид. — К.: Книга, 1980.