Дубінська Олена Борисівна, викладач

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», м.Київ

ЗБЕРЕЖЕННЯ СИСТЕМНОСТІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ ПІД ЧАС ЇХ ПЕРЕКЛАДУ ЗАСОБАМИ ІНШОЇ МОВИ

Термін як лексична одиниця є носієм семантичного значення у межах чітко визначеної сфери, в якій він займає певне місце. Цим забезпечується властивість системності, яка ґрунтується у приналежності термінів до системи з відповідним набором структурних зв’язків та відношень.

У сучасній лінгвістиці багато зусиль приділяють тому, щоб віднайти об’єктивні критерії, з допомогою яких можна було б однозначно виділити термінологічні одиниці, що втілюють поняття і зв’язки тієї або іншої підгалузі знань і тим самим визначають об’єм та кордони термінології як галузі лінгвістики. Терміни чітко номінують поняття, процеси, назви речей, які стосуються будь-якої сфери наукового пізнання, тому кожен термін розглядають не як зумовлену смислову одиницю, а як слово, за яким закріплене чітке технічне значення, і яке здатне змінити свій зміст залежно від галузі, де воно вживається у кожному конкретному випадку [2, с.261].

Крім того термін — це слово або словосполучення, яке називає наукові поняття, реалії, виражаючи їх зміст у відповідності до сучасного рівня знань. Як виразник спеціальних понять термін знаходиться в зв’язках і опозиції тільки з іншими термінами і власною дефініцією. Як одиниця мови термін існує у відповідності з закономірностями природних мов, з тенденціями мовного знака. Особливістю термінів як виразників спеціальних понять є відсутність експресії, модальності, естетичних характеристик.

Термінотворення характеризується процесами запозичення не лише семантичних ознак термінологічних одиниць, але і їхньої форми, що передається за допомогою перекладацьких трансформацій. Зовнішня і внутрішня форми терміна є взаємопов’язаними частинами даного класу лексики, тому під час перекладу таких одиниць для збереження значення або семантики терміну необхідно зберігати і його форму.

За рахунок внутрішніх ресурсів мови науково-технічні терміни створюються, як правило, п’ятьма основними способами: наданням наявним словам нових значень (більш характеризує англійську мову); модифікацією (побудова похідних термінів за допомогою деривативних афіксів); складанням основ терміноелементів; утворенням термінологічних словосполучень; утворенням абревіатур [1, с.107].

Виділяють три загальних умови адекватного перекладу термінів: забезпечення правильності перекладу окремо взятих термінів у певних текстах; достовірність терміну з точки зору терміносистем, які фігурують в мовах оригіналу та перекладу; врахування різниці між термінами, що визначаються специфікою передачі певної думки на кожному з етапів перекладу.

Під час виконання першої умови виникає цілий ряд труднощів. Об’єм значень терміна в мові оригіналу може не співпадати з об’ємом значення того ж терміну в мові перекладу. Друга важлива умова стосується зіставлення терміна та терміносистеми. Якщо терміносистема склалась та затвердилась як у мові оригіналу, так і в мові перекладу, і вони співпадають або близькі один до одного, то перекладений термін повинен представляти собою елемент терміносистеми мови перекладу. Виконання другої умови перекладу термінів в багатьох випадках вважається неможливим, оскільки в мовах оригіналу та перекладу одна й та ж область знань може описуватись різними терміносистемами, в основі яких лежать різні поняття, теорії та концепції [3, с. 41].

У тих випадках, коли терміносистеми різних мов є загальними або гармонізованими, полегшується системний переклад термінів. Досить розповсюдженим явищем є відсутність сталих терміносистем в мовах оригіналу та перекладу. Це стається, коли процес перекладу відбувається в області знань, яка ще тільки формується, але й знаходиться на початку свого розвитку або на етапі суттєвої перебудови, заміни системи понять та системи термінів під впливом нових відкриттів або досягнень науково-технічного прогресу.

Для виконання третьої умови варто обов'язково враховувати так звану картину світу, яка формується особливим чином кожною окремою природною мовою [3, с. 43].

У цьому випадку ми використовуємо семантичні трансформації для відтворення і змісту, і форми. До найпоширеніших трансформацій для перекладу науково-технічних термінів залежно від їх структури належать семантичний відповідник, транскрипція/транслітерація, калькування, описовий переклад.

Завдяки використанню перекладацьких засобів відтворення термінологічних одиниць однієї мови засобами іншої сприяє збереженню системних зв’язків між ними, наповненню відповідних семантичних галузей мови новими словами, допомагає зберегти не лише внутрішню сутність, але й особливості зовнішньої структури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Д'яков А.С. Основи термінотворення: Семантичний та соціолінгвістичний аспект/ Д'яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. – К.: Вид.дім «КМ Academia», 2007. – 218 с.

2. Коваленко А.Я. Науково-технічний переклад. Навч. посібник для шкіл з поглибленим вивченням англійської мови, профільних класів та загальноосвітніх закладів технічного спрямування/ Коваленко А.Я. – 2-е вид., виправл. – Тернопіль: Видавництво Карп’юка, 2004. – 284 с.

3. Лейчик В.М. Лингвистические проблемы терминологии и научно-технический перевод. Часть 1. Выпуск 18./ Лейчик В.М., Шелов С.Д. – М.: Теория и практика научно-технического перевода, 1990. – 79 с.