Д.ф.н., професор Морозова Людмила Петрівна

Студ. Сергійчук Ольга Володимирівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Людський вимір і зміст філософії

       Динамічні процеси сучасного суперечливого світу ставлять кожну людину в складні умови соціального життя. Зростаюча напруга, пов'язана із зміною ціннісних орієнтацій, необхідність пошуку і швидкого зна­ходження рішень, стресові ситуації – все це проблеми людського буття, збереження і розвитку особистості, її внутрішнього світу, світоглядної культури.

       У сучасних умовах наші світоглядні уявлення і переконання  формуються в контексті переоцінки власного історичного минулого, утвердження плюралізму, розмаїття думок, поглядів на різні питання суспільного життя,у цьому важливу роль відіграє філософія.

       Становлення й розвиток поняття «філософія» здійснювалися впродовж тривалого історичного часу, коли виникали й вирішувались усе нові й нові проблеми пізнання довколишнього середовища, формувалися ті чи інші картини світу (образи освоєного в процесі практики навколишнього світу). Філософські знання, ідеї, учення, зрештою, сформували узагальнену систему знань про світ з метою пояснення тих законів і принципів навколишнього світ у, які мож на використати на практиці. 

         Серед етапів освоєння людиною філософії важливе місце посідає період німецької класичної філософії. Свого часу німецька класична філософія подолала зведення філософії до теорії пізнання, до логіки та методології науки і вийшла на рівень розуміння філософії як інтегрального духовного феномена, як самосвідомості всієї культури, а не лише науки. В той же час німецькі класики не створювали філософію заради філософії, а підкреслювали її слугову роль у суспільному та особистому житті. У Канта, наприклад, теоретична свідомість (розум), підпорядкована практичній, тобто моральній; у Шеллінга — естетичній; у Гегеля — осягненню епохи ("філософія є у думках схоплена доба"); у Фейербаха — антропології. Зазначені аспекти підкреслювали, що завданння філософії полягає в духовнопрактичному осягненні людиною світу, утвердженні гуманістичних цілей. Важливо наголосити, що в індивідуальному аспекті цінність філософії — у пробудженні творчого, конструктивного осмислення людиною самої себе, світу, суспільної практики та витоків суспільного поступу в майбутньому, пробудження до свідомого світосприйняття, у потрясінні свідомості. Свого часу Кант писав у трактаті "Про педагогіку": "Взагалі не можна назвати філософом того, хто не може філософствувати. Філософствувати можна навчитись лише завдяки самостійному застосуванню розуму". Без мислення, усвідомлення філософія перетворюється у звичайне знання про щось, але тільки не про себе. Роздуми ж є переосмисленням, тобто перетворенням знань у проблему, яка засвідчує межі знання, досвіду, вміння та виявляє нове незнання. А тому філософія цілком вільна від самовдоволення; вона є втіленням скромності та самокритики[2].

Філософія сьогодні — це система світоглядних знань про буття людини, найсуттєвіші взаємовідносини з природою, суспільством і духовним життям у всіх його основних формах існування. Вона раціональним способом прагне створити щонайбільш узагальнену картину світу й визначити в ній місце людини .

       Для повнішого розуміння сутності філософії та її взаємозв’язку зі світоглядом докладніше проаналізуємо значення світогляду .

   Кожна людина має світогляд, і в кожної людини він індивідуально специфічний. Але чи є між ними щось спільне? І що таке світогляд взагалі?

Світогляд  сприяє самоутвердженню особистості в навколишньому середовищі, адже людині не потрібні докази істинності знання про світ, щоб мати чітку орієнтацію у ньому. Це він отримує через вибір, зумовлений не стільки знаннями, скільки оцінкою певних ситуацій. [3].

       Отже, світогляд спрямо­ваний не стільки на пізнання певних проблем, скільки на духовне самоут­вердження, самореалізацію, самовизначення людини у світі, на здійснення її бажань, намірів, інтересів. Тому світогляд не обмежений лише суку­пністю знань, уявлень про світ і людину, але включає у себе оцінку сущого, цінності та ідеали, переконання та вірування, життєві принципи та настано­ви[1].

       Сучасна філософська думка осмислює шляхи дальшого пізнання світу і людини, реалізації актуальних для людства проблем: збереження земної цивілізації, поліпшення біосфери, усунення міжнаціональних конфліктів тощо. Використовуючи засоби масової інформації, преси, філософи аналізують логіку подій, пропонують методи і шляхи реалізації насущних проблем. Філософія вивчає загальне : закономірний зв'язок речей і процесів у складі цілого, у даному випадку – світу, у системі людина – світ.

       Філософія вимагає невпинного поповнення знань про світ і людину, але заради продуктивної праці над собою. Тут основним імперативом філософії є навчити людину мислити пошуково, творчо, самостійно.         

Сучасний світ надто складний, суперечливий, динамічний, і місце людини в цьому світі, її мобільність і творчість завжди вимагатимуть постійного філософського аналізу й осмислення. Філософія як методологія пізнання і соціальної дії окреслює магістральні шляхи розвитку суспільства, визначає основні тенденції духовно-практичного осягнення світу, постійно актуалізує докорінні проблеми людини і буття на шляхах утвердження високих загальнолюдських цінностей.

 

Література:

1.Кант Э. Критика чистого разума./ Эммануил Кант - М.: Мысль, 1994. - 591с.
2. Гулыга А. В. Немецкая классическая философия./ А.В.Гулыга -М., 1986.
 

3. Андрущенко В.П. Сучасна соціальна філософія./ В.Андрущенко,

М. Михальченко.  – Київ : Генеза, 1996, - 368с.