к. філософ. наук Погрібна В. Я. ,

Булава О. О.

Донецький національний університет імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк, Україна.

НОРМАТИВНА КУЛЬТУРА ЯК ІНСТРУМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙНОІ ВЗАЄМОДІЇ В СУСПІЛЬНІЙ СИСТЕМІ

Цілеспрямований управлінський вплив на поведінку людей в суспільстві заради досягнення загальної мети суспільного розвитку не може бути ефективним без унормування різних аспектів організаційної взаємодії суб'єктів соціального управління на різних рівнях соціальної організації суспільної системи. В унормуванні організаційної взаємодії суб'єктів соціального управління визначальна роль належить нормативній культурі, яка містить такі основні елементи як соціальні норми й цінності, звички й звичаї, традиції й ритуали, моральні норми, розпорядження, настанови, закони й табу, що різняться між собою за ступенем соціального контролю за їх дотриманням з боку індивідів і соціальних груп.

Уже в примітивних суспільствах люди використовували певні загальні стандарти для формування необхідних способів поведінки при вчиненні спільних дій. Натомість у складних суспільствах із великою кількістю людей соціальний порядок формувався в результаті соціальних норм і правил, які забезпечували регуляцію поведінки людей в найбільш значимих для них сферах життєдіяльності за рахунок установлення організаційних відносин, дій і взаємодій.

Причому ці норми й правила передавалися індивідам еволюційним шляхом завдяки навчанню і вихованню (соціалізації), а також традиціям і наслідуванню і складалися здебільшого із певних заборон. Однак зміст і принципи використання стандартизованих правил поведінки в попередніх суспільствах істотним чином відрізняються від тих правил, які складають нормативну культуру сучасного суспільства.

Нормативна культура може не тільки обмежувати індивідуальну свободу за допомогою певних норм (правил і заборон), але й надавати людям певні преференції щодо використання своїх прав відповідно з їх соціальним станом у суспільстві. Це свідчить про те, що порядок організаційної взаємодії індивідів і соціальних груп у суспільстві заснований на раціональному та оптимальному внормуванні їхніх прав, повноважень і відповідальності за допомогою нормативної культури.

Отже, нормативна культура в ході соціальної еволюції почала не тільки впливати на регуляцію міжособистісних стосунків людей, але й трансформуватися в систему загальних соціальних норми, що забезпечували відтворення суспільного життя.

Норма – це стандарт дії, що регулює соціальну поведінку людей у визначеній сфері діяльності та характеризує їх приналежність до конкретних соціальних груп. Звідси випливає, що соціальні норми (як елемент нормативної культури) установлюють границі та форми взаємодії для індивідів і соціальних груп, а також визначають їх рольовий статус, який передбачає виконання нормативних вимог, тобто певних зобов'язань у суспільстві.

У ході організаційної взаємодії, заснованої на взаємовідносинах між членами соціальних утворень, кожний індивід визначає прийнятні для себе та узгоджені з іншими індивідами способи поведінки. У разі наявності відхилень від прийнятих у суспільстві норм, до індивідів, які їх порушують застосовуються певні санкції, як елементи інституційного чи морального контролю.

Говорячи про організаційну взаємодію суб’єктів соціального управління в умовах глобального і складного зовнішнього середовища слід особливо наголосити, що суб’єктивний досвід індивідів формується головним чином на основі існуючих між ними зв’язків, відносин і взаємодії. Натомість останні так чи інакше обмежуються соціальними культурними зразками, на які впливає багато різноманітних факторів. Однак, незалежно від суб’єктивної свідомості того чи іншого суб'єкта саме соціальні культурні зразки лежать в основі побудови механізмів регуляції поведінки індивідів і соціальних груп.

У результаті – через організаційну взаємодію суб'єктів соціального управління на різних рівнях соціальної організації суспільства, здійснюється диференціація культурних норм і зразків за ступенем їхньої поширеності в суспільстві.

Таким чином, різноманітні культурні зразки, норми і цінності, що оточують будь-яку людину, виступають головними комунікаційними інструментами для відтворення організаційної взаємодії суб'єктів соціального управління, що сприяє розвитку суспільства в цілому. Причому індивідуальні уявлення людей про безпеку, статус, кар’єрне просування, конфлікти, задоволення насущних потреб є, таким чином, результатом дії системи культурних норм і цінностей, що виробляються людьми в ході їх організаційної взаємодії в системах соціального управління.

Будь-який елемент нормативної культури виникає спочатку у вигляді потреби в організаційній взаємодії суб'єктів соціального управління щодо кооперації спільних дій, а після демонстрації його корисності цей елемент приймається ними, що сприяє його інституціоналізації та розповсюдженню на всю систему соціального управління в суспільстві. Інституціоналізація елементів нормативної культури (норм, звичаїв, звичок, законів, табу, санкцій) в системі соціального управління суспільства дає можливість суб'єктам соціального управління застосовувати засоби контролю до індивідів і соціальних груп щодо їх дотримання.

Вивчення впливу нормативної культури на унормування організаційної взаємодії суб'єктів соціального управління створює, на наш погляд, істотні методологічні передумови для подальших наукових розвідок, спрямованих на вивчення актуальних організаційно-управлінських проблем сучасного українського суспільства, що трансформується в напрямі демократизації всіх сфер суспільного життя.