Костирєва А.

Науковий керівник: к.е.н. Гречіна І.В.

ДонНУЕТ імені М. Туган-Барановського

 

 

Міграція українців на сучасному етапі

 

          Протягом століть відбувалася добровільна або примусова міграція українців до зарубіжних країн і зараз за межами України живуть мільйони українців. На сучасному етапі українці знов продовжують покидати країну у пошуках кращого життя.

          Метою статті є дослідження процесу еміграції українського народу, розкриття причин, які примушують українців виїжджати за кордон назавжди.

          Еміграція – це процес переселення з однієї країни в іншу з економічних, політичних, особистих обставин. Вона являє собою самостійне рішення про переселення особи або родини.

          За статистичними даними 2010 р. склад українських діаспор світу можна представити у вигляді таблиці:

Таблиця 1.

Українська діаспора (2010 рік)   [1]

 

Країна

Чисельність укр. населення (тис. чол..)

Регіони проживання

1

2

3

Росія

4363—5000

В Москві, Санкт-Петербурзі, в районах Воронежу,Бєлгорода,Курська,Саратова, Самари, Астрахані, Владивостоку, Кубані (Краснодарський край), Дону, від Оренбургу до Тихого океану, в Закаспійській області, в Приморській Краю над рікою Усурі, в Амурській області («Зелений Клин»)

Казахстан

896,2—2400

На півночі, промислові центри.

США

500-2000

Штати: Пенсильванія, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Массачусетс, Коннектикут, Огайо, Іллінойс, Мічиган, Міннесота, Меріленд, Флорида, Каліфорнія, Техас, Вісконсін

Канада

1000

Провінції: Онтаріо, Альберта, Манітоба, Саскачеван, Квебек, Британська Колумбія

Молдова

600,4—650

Придністров'я, Кишинів

Польща

360-500

Регіони: західна і північна частини Польщі (воєводство Ольштинське, Щецінське, Вроцлавське, Гданське, Познанське)

Білорусь

291—500   

Брестська, Гомельска області.

Аргентина

100-250

Провіції: Буенос-Айрес, Місьйонес, Чако, Мендоса, Формоса, Кордова, Ріо-Негро

1

2

3

Бразилія

50-250

Штати: Парана, Сан-Паулу, Санта-Катеріна, Ріу-Гранді-ду-Сул

Узбекистан

153,2

Промислові центри.

Румунія

70-250

Регіони: Південна Буковина (Сучавщина), Мармарощина, Банат, Південна Добруджа.

Киргизстан

108

Промислові центри

Словаччина

40-100

Регіони: Східна Словаччина, місто Пряшів

Латвія

92

Промислові центри.

Португалія

66

Промислові центри.

Колишня Югославія

60

Регіони: Воєводіна (Бака), Боснія, Хорватія, (Славонія)

Грузія

52,4  

Промислові центри.

Чехія

50

Судети.

 

          Також можна відмітити такі країни як: Естонія, Литва, Туркменістан, Франція, Великобританія, Австралія, Азербайджан, Німеччина, Парагвай, Уругвай, у яких проживає від 50 до 10 тисяч українців, і Вірменія, Австрія, Болгарія, Бельгія, Угорщина, Венесуела, Нідерланди та Нова Зеландія, у яких проживає менше 10 тисяч українців.

          Як відомо, в українській еміграції виокремлюють три хвилі переселенського руху: першу – з початку 70-х років ХІХ ст. до початку Першої світової війни; другу – період між двома світовими війнами; третю – Друга світова війна та повоєнні роки; і четверту – новітню хвилю української трудової міграції, яка вперше в історії України виникла в період творення української державності.

            Однією з особливостей новітньої міграції є її причини, що мають багато спільного з першим етапом української еміграції. Це низький рівень життя та соціальна невлаштованість, невпевненість у завтрашньому дні, неможливість реалізувати свої здібності (або принаймні задовольнити матеріальні потреби) в Україні  [2].

          Однак типове “обличчя” мігранта змінилося – це вже не селянин або низькокваліфікований робітник. Нині за кордон виїжджають ті, хто отримав вищу або середню спеціальну освіту, володіє іноземною мовою, вміє працювати з комп’ютером. Емігранти четвертої хвилі, як вже зазначалося, в основному є представниками гуманітарної, технічної інтелігенції, а однією з причин їх виїзду виявляється потреба реалізувати себе професійно [2].

          Еміграцію у пошуках більш бажаної та високооплачуваної роботи можна назвати трудовою. Вона породжує багато проблем, тому перед державою та її владою у першу чергу повинні стояти питання з приводу повернення українців, які живуть і працюють за кордоном, додому. Владі стає належним внесення змін до державної міграційної політики та забезпечення правового захисту українських мігрантів через укладання з відповідними країнами угод щодо легалізації наших громадян у них на заробітках, приєднання України до багатосторонніх міжнародних угод з цих питань.

          Таким чином, ми бачимо, що найпопулярнішими країнами для українських емігрантів залишаються Росія, Казахстан, США та Канада. Останнім часом українці все частіше стали виїжджати за кордон на постійне місце проживання. Це обумовлено, як було відзначене раніше, знову ж-таки пошуком кращого місця проживання, більш високооплачуваної роботи, більш стабільної політичної та економічної ситуації та інші. Для того, щоб подолати сучасну трудову міграцію, українська влада має, перш за все, усунути економічні і соціальні причини цього явища (наприклад, підняти зарплатний мінімум громадян хоча б до 200-300 доларів на місяць) – тоді українці навряд чи поїдуть у чужі країни для життя та заробітку.

 

Література:

 

1.     О.Самборська. Про сучасну українську міграцію. – [Електрон. текст. дані] – 2009 р. Режим доступу: <http://samborska.wordpress.com/2009/11/15/про-сучасну-українську-міграцію/>

2.     Лібанова Е. М. Ринок праці: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2003 р.

3.     Лук'яненко Г. Я., Ковтун P. M. Проблеми безробіття в Україні та шляхи його вирішення // Актуальні проблеми економіки.— 2003 р.— №9.