Право/3.Охорона авторських прав

Куріто О.В., Ярмоленко А.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Захист прав інтелектуальної власності при використанні торгівельних марок

Орієнтація економіки держави на інноваційний тип розвитку, залучення інтелектуальної власності в господарський оборот, як це відбувається у всіх високорозвинених державах світу, розглядається фахівцями в галузі управління як один із ключових напрямків підйому національної економіки. Ознакою належності країн до високорозвинених є рівень частки нематеріальних активів провідних компаній. Враховуючи вступ нашої держави до Світової організації торгівлі, пошук шляхів до розвитку ринку інтелектуальної власності країни є особо актуальним.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торгівельну марку є:

1) право на використання торгівельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торгівельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торгівельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Головною функцією торгівельних марок є вирізнення продукту та його виробника з-поміж інших. Використання торгівельних марок також сповіщає споживача про певну якість товару, гарантовану виробником. У вітчизняному законодавстві відповідне положення закріплено статтею 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», у якому встановлено, що знак – це позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Для захисту знаків для товарів та послуг важливе значення має положення ст. 16 цього Закону України, згідно з яким знак визнається використаним, якщо його застосовують у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Існують приклади неусвідомлено-незаконного використання торгівельної марки або її елементів у рекламі. Це може відбуватись, якщо рекламодавець використовує у власній рекламі позначення або елементи торгівельних марок, які не є загальновідомими, а також якщо така торгівельна марка чи її елементи є схожими, що, своєю чергою, свідчить про низьку розрізняльну здатність таких позначень. Перевагу у разі виникнення спірної ситуації отримує та торгівельна марка, яка була належним чином зареєстрована.

Недобросовісне усвідомлене використання знака для товарів та послуг у рекламі найчастіше пов’язане з недобросовісною конкуренцією або «паразитуванням» на репутації добре відомої торгівельної марки. Трапляється як використання торгівельної марки у повному обсязі, так і «запозичення» окремих її елементів, що призводить до змішування марок у свідомості споживачів. Таке використання торгівельних марок у рекламі проявляється, зокрема, у вигляді порівняльної реклами та паразитичної реклами.

Порівняльна реклама може відсилати до конкуруючої торгівельної марки, якщо існує:

- твердження про те, що власний продукт є таким же якісним, як й інший продукт (зазвичай дорожчий та виробництва невідомого бренда);

- зазначення конкурентної переваги власного продукту (антиреклама іншого товару чи послуги).

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» дозволяє використання порівняльної реклами, якщо вона не є такою, що дискредитує та у ній зазначені об’єктивні параметри порівняння, підтверджені фактичними даними. Цей дозвіл на використання ТМ водночас має певні суперечності з ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та ст. 426 Цивільного кодексу України, де зазначено, що використання об’єкта інтелектуальної власності іншою особою (не власником) здійснюється за умов дозволу (ліцензії), наданого власником.

Паразитична реклама найчастіше пов’язана з використанням у рекламі гудвілу загальновідомих марок. Протиправність такої реклами пояснюється тим, що її метою є отримання комерційної вигоди від асоціювання ТМ із певним товаром або заходом. Найчастіше у паразитичній рекламі використовуються лише певні елементи торгівельних марок, що призводять до «розмивання», ослаблення загальновідомої торгівельної марки, і водночас ускладнює доказування наявності у ній порушень прав власника торгівельної марки.

Активізація процесів глобалізації має своїм наслідком збільшення кількості іноземних компаній, які вийшли на вітчизняний ринок. За таких умов частішають випадки, коли іноземні компанії, виходячи на український ринок, дізнаються про те, що тут вже працюють компанії, які використовують їхні комерційні найменування як свої торгівельні марки.

Наслідком такої ситуації є конфлікт прав на комерційні позначення – засоби ідентифікації юридичних осіб та засоби ідентифікації товарів та послуг. Як правило, такий конфлікт вирішується шляхом звернення особи, яка вважає, що її право порушено, до суду з вимогою про визнання недійсним свідоцтва України на торгівельну марку.

Як і у всіх країнах світу, політика нашої держави у сфері інтелектуальної власності визначається в законодавчому врегулюванні відносин, що виникають у цій сфері. Членство України у Світовій організації торгівлі та інтеграція до Європейського співтовариства потребують гармонізації національного законодавства з міжнародними нормами та стандартами, запровадження відповідних механізмів реалізації правових норм для забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності.

Література:

1. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – № 7.

2. Кучеров, Д. Проблемні питання розвитку ринку інтелектуальної власності в Україні / Д. Кучеров, З. Копилова, Б. Іванов. // Інтелектуальна власність. – 2011. – № 1. – С. 27-31.

3. Потоцький, М. Конфлікт прав на комерційні (фірмові) найменування та торгівельні марки // Інтелектуальна власність. – 2011. – №5. – С. 29-34.

4. Ромат, Т. Захист прав інтелектуальної власності при використанні торгівельних марок у рекламі // Інтелектуальна власність. – 2012. – №2. – С. 31-34.