Пастушенко А.С

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Романюк О.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М.Туган-Барановського

Міжнародний захист прав і свобод людини

Сучасне міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвиткові та забезпеченню прав людини. Ці процеси набули особливої інтенсивності після другої світової війни, чому насамперед сприяла загальна демократизація міжнародних відносин, створення Організації Об'єднаних Націй, інших демократичних міжнародних інституцій.

Демократизації процесу, пов'язаного з проголошенням і захистом прав людини, значною мірою сприяло прийняття низки міжнародних документів щодо закріплення, правової регламентації та розроблення механізму міжнародного захисту прав людини у державах, які підписали відповідні міжнародні документи.

Створення такої системи захисту передбачало не лише формування системи міжнародного права шляхом прийняття зобов’язань країнами членами ООН через міжнародні багатосторонні та двосторонні угоди, а й побудову міжнародного механізму, який забезпечував би контроль за виконанням цих зобов’язань у галузі прав людини.

Найважливішими загальними документами є:

1. Загальна декларація прав людини (1948 р.);

2. Міжнародний договір про громадянські та політичні права (1966р.);

3. Міжнародний договір про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.);

4. Європейська конвенція про захист прав і фундаментальних свобод людини з Протоколами (1950 р.);

5. Європейський соціальний статут (1961 р.);

6. Підсумковий акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975 р.);

7. Документ Копенгагенської наради-конференції з людського виміру НБСЄ (1990 р.) та інші документи.

У Загальній Декларації прав людини (1948) викриваються такі основні положення:

- всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах;

- кожна людина повинна мати всі права і свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань;

- кожна людина має право на життя, свободу і на особисту недоторканість;

-ніхто не повинен утримуватися в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються у всіх видах;

- ніхто не повинен зазнавати катувань або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання;

- кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності;

- всі люди рівні перед законом і мають право без будь-якої різниці на рівний захист законом.;

- ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, тощо.

У  Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод  висвітлені такі основні положення:
-  право кожного на життя охороняється законом. Нікого не  може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання; 
- нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню; 
- нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані;
- ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи 

обов'язкову працю;
- кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом;
- кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, 

здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене 

правовою санкцією право на відшкодування, тощо.
У Європейській соціальній хартії зазначено: 
- сім'я як головний осередок суспільства має право на 

належний соціальний, правовий та економічний захист для 

забезпечення її всебічного розвитку;
- діти та підлітки мають право на належний соціальний, 

правовий та економічний захист;
- усі працівники мають право на рівні можливості та рівне 

ставлення до них у вирішенні питань щодо працевлаштування та 

професії без дискримінації за ознакою статі;
- усі працівники мають право на гідне ставлення до них на 

роботі;
- право всіх працівників не бути звільненими без поважних 

причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю 

чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи 

служби; 
- сприяти, у разі необхідності, співробітництву  між 

державними і приватними соціальними службами у країнах еміграції 

та імміграції, тощо.
Отже, питання захисту прав людини на міжнародному рівні мають актуальне значення. Їх розв’язання, саме, й допомагає забезпечити захист і гарантії фундаментальних прав і свобод. 
Таким чином, гарантії прав і свобод людини та громадянина, їх широта, реальність, здійсненність виражають не тільки фактичний та юридичний статус особи в суспільстві, а й суть діючої демократії, соціальні можливості, які закладені в самому суспільному ладі. Вони показники зрілості суспільства, його досягнень.
 
Література:
1.Загальній Декларації прав людини - 

 Прийнята і проголошена резолюцією 217 А- (III) Генеральна Асамблея ООН від 10 грудня 1948 року [Электронный ресурс]. - Режим доступа: 

<http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015 >;2.  З а к о н У к р а ї н и  Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 43, ст.418 ) ;3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом N 11 ( 994_536) [Электронный ресурс]. - Режим доступа: <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 >;4. Стан дотримання україною міжнародних стандартів угалузі прав і свобод людини [Электронный ресурс]. - Режим доступа: < http://www.ombudsman.gov.ua >.