Физическая культура и спорт/1.Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения

Черевко А. Д

Академія митної служби України

Черевко С.В.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВНЗ

Одним з найважливіших питань, що постали перед охороною здоров'я та фізичним вихованням в Україні є погіршення стану здоров'я населення, а в тому числі й студентської молоді. Останнім часом у світі панують тенденції малорухливого способу життя, які, зрештою, стають звичкою постійно проводити так час, й незадовільний стан навколишнього середовища, що безпосередньо впливає на людину. Результатом цього є низька питома вага фізичної культури та спорту серед молоді.

Відомо, що фізичний розвиток особистості припадає на вік до 25 років. Саме в час навчання студентів у вищих навчальних закладах завершується його формування. Фізичне виховання як складова загальної культури відіграє у цьому дуже важливу роль, адже його завданнями є зміцнення здоров'я студентів, сприяння збалансованому їх розвитку, підготовка їх як майбутніх фахівців своєї спеціальності. Потрібно розуміти, що фізичні навантаження сприяють розвитку кожному з нас здібностей, підвищенню функціональних можливостей нашого організму, які дозволять нам бути не тільки у хорошій формі й підтримувати її, а й вміти швидко пристосовуватися до будь-якої ситуації, яка потребуватиме певних фізичних навичок.

У даній роботі метою було визначення засобів фізичного виховання, їх ролі та ролі самого виховання у розвитку та завершенні формування особистості студента, який отримує освіту в стінах вищого навчального закладу.

Фізичне виховання — педагогічний процес, спрямований на фізичний розвиток, функціональне удосконалення організму, навчання основним життєво важливим руховим навичкам, вмінням і зв'язаних із ними знаннями для успішної наступної професійної діяльності.

Основними його засобами є: фізичні вправи, природні фактори й гігієнічні умови праці та побуту. Фізичні вправи - це усвідомлені рухові дії, спеціально розроблені для розв'язання завдань фізичного виховання. Завдяки цим вправам, які пропонуються студентам у рамках навчальної програми дисципліни фізичне виховання значно змінюється значно змінюється морфофункціональна характеристика дихальної системи: розвиваються дихальні м'язи, збільшується загальна ємність легень, покращується ефективність функції дихання.

Позитивні зміни спостерігаються в опорно-руховому апараті: вдосконалюється кровопостачання і нервова регуляція м'язів, підвищується активність ферментів, які прискорюють аеробні і анаеробні реакції в м'язах, покращується функціональна здатність суглобів.

Досвід свідчить, що люди, які займаються фізичними вправами рідше хворіють простудними захворюваннями, у них менше днів не працездатності, і що особливо важливо, заняття фізичними вправами збільшують фізичну працездатність, знижують появи втоми, підвищують можливість реакції, гнучкість, витривалість, тим самим сприяють підготовці до високовиробничої праці.

Варто також зазначити, що засоби фізичного виховання розвивають й якості, які можуть виявлятися при вирішенні рухових завдань через рухові дії. Це, головним чином, сила, витривалість, спритність, швидкість, гнучкість. Цей процес розвитку якостей тісно пов'язаний з формуванням рухових навичок і зумовлений обсягом і характером рухової активності студента. Від рівня розвитку рухових якостей залежать результати виконання таких природних рухів, як біг, стрибки, метання, плавання та ін.

Найефективнішими засобами силової підготовки є вправи:

• з обтяженням масою предметів;

• з подоланням опору еластичних предметів;

• на спеціальних тренажерах. Досить ефективними є також вправи:

• з опором партнерів;

• у подоланні опору маси власного тіла;

• у подоланні опору маси власного тіла з додатковими обтяженнями.

Гнучкість як рухова якість людини — це її здатність виконувати рухи в суглобах з великою амплітудою. Розрізняють активну і пасивну гнучкість.

Під активною гнучкістю розуміють здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок власних м'язових зусиль. Вона залежить не лише від ступеня рухомості в суглобах, але і від сили м'язів, що беруть участь у переміщенні відповідної ланки тіла.

Під пасивною гнучкістю розуміють здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою за допомогою зовнішніх впливів (партнер, прилад, обтяження тощо).

Виконання вправ на гнучкість сприяє зміцненню суглобів, підвищенню міцності та еластичності м'язів, зв'язок та сухожиль, удосконаленню координації, ефективному оволодінню технікою фізичних вправ, уникненню травм.

Спритність — це складна комплексна рухова якість людини, яка може бути визначена, як її здатність швидко оволодівати складнокоординаційними руховими діями, точно виконувати їх відповідно до вимог техніки і перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що склалась. Спритність як рухова якість людини лежить в основі спортивної майстерності.

Фізична витривалість як рухова якість людини — це її здатність долати втому у процесі рухової діяльності.

Фізична витривалість має велике значення для життєдіяльності людини, бо дозволяє: тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності рухової діяльності; виконувати значний обсяг роботи; швидко відновлювати сили після навантажень.

Отже, перелічені вище фізичні засоби виховання у своєму поєднанні (задовільні погодні умови, звільнений від засмічення майданчик для занять фізичною культурою та вдало підібрані викладачем вправи) будуть мати неабиякий результату підвищенні функціональних можливостей організму студентів, покращенні розумової і фізичної працездатності, розвитку фізичних можливостей та рухових якостей. Дисципліна «Фізичне виховання» у вищих навчальних закладах є необхідною умовою не тільки для покращення стану здоров'я, а й для гармонійного збалансованого розвитку особистості.