Бондарчук О. А., наук. керівник Скорук О. П.

Вінницький національний аграрний університет

РОЗВИТОК РИНКУ БІОПАЛИВА В УКРАЇНІ

Національне аграрне виробництво, як і інші галузі економіки, у великих обсягах використовують різноманітні енергоносії (нафту, газ тощо). На жаль, Україна є енергетично залежною від імпортованих енергоносіїв через недостатність власного забезпечення цими ресурсами та власного виробництва. Монополізація структури виробництва та реалізації нафтопродуктів породила негативні наслідки як для споживачів, так і для виробників, оскільки це, у першу чергу, пов’язано з формуванням монопольно високих цін на зазначену продукцію. Паливна залежність сільськогосподарського виробника зробила його надто вразливим від цінових коливань на бензин, що автоматично впливає на підвищення собівартості вирощеної продукції. У свою чергу, це призводить до зниження ефективності господарювання дрібнотоварних фермерських господарств, яких налічується більше 80% від загальної кількості всіх економічних суб’єктів, що функціонують в аграрному виробництві. Тому досягнення енергетичної незалежності держави в цілому та її агровиробництва, визначення шляхів вирішення цього надзвичайно важливого завдання набувають вагомого значення в сучасних умовах розвитку ринкової економіки. Заміна нафтопродуктів на біопаливо стає не лише економічно доцільною, а й необхідною умовою сучасного перманентного розвитку економічної системи.

Для розвитку ринку біопалива необхідно створити умови для вирощування і реалізації енергетичних культур як біосировини для його виробництва. Біомасу, вирощену в агровиробництві, розглядають як первинну (використовують у незмінній формі для прямого спалювання – деревина, солома, енергетичні рослини тощо) та вторинну енергетичну сировину (побічна продукція тваринництва, органічні продукти та осади з комунально-господарських стоків).

Для повноцінного розвитку ринку біопалива у першу чергу необхідно створити потужну сировинну базу й відповідну інфраструктуру для забезпечення зберігання, переробки, транспортування та реалізації готової продукції [1].

Нині найперспективнішими культурами для виробництва біопалива в

Україні є кукурудза, насіння ріпаку та меляса. Виробництво біоетанолу із зерна кукурудзи забезпечить надлишок пропозиції цієї культури, а виробництво біодизелю з насіння ріпаку – збільшенню внутрішньої переробки ріпаку та розвитку біопаливної галузі в Україні. Попит на ці культури спричинив значне зростання їх вартості.

Починаючи з червня 2010 р. спостерігається суттєве зростання світових цін на зерно. Основними факторами, що впливають на розвиток світової торгівлі зерном та будуть мати вплив у майбутньому, є поступова ліквідація наслідків економічної кризи; відновлення високих темпів зростання економік країн, що розвиваються, насамперед Китаю та Індії, а також відновлення економічного зростання в країнах СНД; перманентне збільшення населення Землі.

Значний вплив на ринок мають ціни на енергетичному ринку. В Україні на експортну вартість ріпаку, крім внутрішньої пропозиції та попиту, валютних курсів та експортних обмежень впливає попит на ринку біодизеля Європи.

Однак, як показує світовий досвід, виробництво біопалива з сільськогосподарської продукції в тому числі і кукурудзи та ріпаку було першим етапом розвитку виробництва біопалива. На сьогодні, в зв’язку з постійним збільшенням населення планети, та все більшим загостренням проблеми продовольчого забезпечення, більшість країн поступово відходить від практики переробки даних культур на біопаливо, шукаючи нову сировину для виробництва біопалива – харчові відходи , солому і т. ін. Тому, найперспективнішою сировиною для виробництва біопалива в Україні є меляса. Кожного року ми експортуємо з України близько 200 тисяч тонн меляси в країни, де використовують цей продукт для виробництва біоетанолу та спиртовмісних речовин.

За оцінками асоціації «Укрцукор» при умові переробки меляси на вітчизняних підприємствах виробництво біоетанолу могло б скласти майже 40 тис. тонн в рік, що дало б можливість повністю завантажити 5 спиртових заводів середньої потужності (800 тис. дал/рік), збільшити кількість робочих місць, зайнятих виробництвом та переробкою цукрових буряків, а також, що є не менш важливим, зменшити бензинову залежність країни за рахунок виробництва й використання альтернативних видів палива. Та зменшити залежність промислових підприємств від імпорту різного роду спиртовмісних компонентів для виробництва охолоджуючих рідин для автотранспорту, авіації, лакофарбової продукції, виробництва побутової хімії, пластмас, фармації тощо.

У розвинених країнах успішно працює програма виробництва біоетанолу з меляси. За розрахунками, кожний декалітр етанолу дає змогу заощадити 2,5 декалітрів сирої нафти, а кожний декалітр етанолу, що додається до низько-октанового бензину заощаджує 1,6 декалітрів бензину [2].

В Україні наявні всі природно-економічні умови для виробництва та реалізації біопалива: земельні ресурси, науковий, технічний і кадровий потенціал, діють законодавчо-правові акти розвитку ринку біопалив. Працює близько 90 спиртових заводів, внутрішні потреби у спирті для виготовлення лікеро-горілчаних виробів повністю задовольняються, хоча працюють вони на 30% своїх загальних потужностей. Однак реконструкцію для випуску біоетанолу здійснюють лише 11 заводів загальною потужністю близько 30 тис.т. Олієжирові комбінати можуть переробляти 7,5 млн. т насіння олійних культур.

За умови проведення правильної урядової економічної політики і залучення існуючих «зайвих» спиртових, цукрових, дріжджових заводів і цехів, а також оліє-жирових комбінатів для виробництва біопалива, Україна може стати одним із значних його виробників [3].

Значних потужностей по переробці вітчизняної сировини на біопаливо у нас

поки що немає. Напевно тут не обійшлося без «руки» нафтовиків — вони не бажають мати паливних конкурентів. Відносно біоетанолу є думка перепрофілювати під виробництво його спиртові потужності. За умови скасування держмонополії на виробництво спирту цей проект був би більш рентабельний, ніж ріпаковий. Є ряд причин, які перешкоджають розвитку біопалива в Україні (рис. 1) [4].

Рис.1 Основні перешкоди розвитку ринку біопалива в Україні

Для енергоефективного виробництва біопалива з різноманітних джерел біомаси, як і для зниження його вартості, потрібні інноваційні технології. Ті варіанти, які зрештою розроблятимуться, мають відповідати вимогам сталого розвитку в економічній, екологічній та соціальній площинах і виводити вітчизняну промисловість на передові позиції.

Це означає, що крім винятково економічних факторів, таких як інвестиції, вартість виробництва та виробничі потужності, слід брати до уваги інші фактори, а саме: баланс енергії й тепличних газів, можливу конкуренцію з виробництвом продуктів харчування і вплив виробництва біомаси на довкілля. Відтак, Україна своїм завданням повинна вбачати досягнення істотного збільшення виробництва біопалив з інноваційної сировини, за інноваційними схемами та технологіями, які є водночас конкурентоспроможними і сталими.

Слід провести оцінку потенціалу рівня розвитку біопалив у кожному регіоні, зокрема: наявність ресурсної бази, трудових ресурсів, транспортної інфраструктури, інноваційних проектів, які реалізуються з питань розвитку біоенергетики і на цій основі визначити високо-, середньо- й недостатньо перспективні регіони, тобто етапність формування кластерів по виробництву біопалив.

Проблема «продовольство проти палива» наразі й у перспективі в Україні не має підстав для загострення. Спиртова галузь має потужну і велику кількість заводів, які недозавантажені, тому можуть зайняти важливу нішу виробництва біоетанолу [3].

Отже, Україна має дуже великий потенціал для виробництва альтернативної енергії. Більшість орних земель не використовуються, тому доцільно було б на них вирощувати культури для переробки на біопаливо. Також в країні низький рівень життя населення, тому вигідніше буде виробляти власну біоенергію, що значно дешевша. З’явиться можливість не залежати від країн-імпортерів викопного палива, а також зберегти екологію довкілля.

Виробництво і ринок біопалива в Україні тільки починають розвиватися, проте вже демонструють гарні результати.

Список використаної літератури:

1. Ващук О. В., Третьяк М. М. Особливості формування національного ринку біопалива / О. В. Ващук, М. М. Третьяк // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2012. – №2. – с.247.

2. Воскобійник Ю. П. Проблеми виробництва та формування ринку біопалива в Україні / Ю. П. Воскобійник // Агроінком. – 2011. – №7–9. – с. 34

3. Калетнік Г. М. Економіка виробництва біопалива в Україні та забезпечення продовольчої безпеки / Г. М. Калетнік // Економіка АПК. – 2010. – №1. – с.30.

4. Шпичак О. М. Економічні проблеми виробництва біопалива та продовольча безпека України / О. М. Шпичак // Економіка АПК. – 2009. – №8. – с.11