Шерендо К.Д.

Науковий керівник: ас. Яковенко О.П.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури.

Шляхи підвищення продуктивності праці на підприємствах

Актуальність теми дослідження. Однією з головних та найважливіших загальногосподарських та галузевих функцій в умовах вітчизняних ринкових реалій є раціональне використання трудових ресурсів на всіх рівнях національної економіки, що сприятиме виготовленню конкурентоспроможної продукції, поліпшенню економічної діяльності і зростанню прибутків працівників. Реалізація цих завдань є неможливою без підвищення продуктивності та ефективності праці. Важливим завданням наукового пошуку є пошук шляхів зростання продуктивності праці в сучасних умовах ринкової економіки України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання аналізу продуктивності праці підприємств та шляхів вдосконалення методів та прийомів аналізу присвячено цілий ряд робіт таких авторів А. Бабицький, Д. Богиня, А. Шевченко, І. Вініченко, Л. Віссер, В. Гончаров, С. Музиченко. В роботах цих авторів дана розгорнута характеристика показника продуктивність праці, простежено основні чинники впливу на зміни показника; проаналізовано структуру, динаміку, взаємозв’язки чинників для різних галузей господарювання.

Виклад основного матеріалу. Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку - результатів праці та витрат праці.

Отже, продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудовитрат.

На сьогодні в Україні майже відсутні концептуальні дослідження та розробки щодо вдосконалення механізму ефективності праці, неналежно розроблені теоретико-методологічні аспекти взаємозалежності між ефективністю праці та її стимулюванням, оцінкою ефекту від праці у системах стимулювання; з теоретичної точки зору існує чимало трактувань, що ускладнює єдину термінологію та формування єдиного підходу до дослідження проблем ефективності праці

У широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісних благ при тих самих або й менших затратах праці.

Також можна сказати, що продуктивність праці – це ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Як і будь-який показник, продуктивність праці можна підвищити екстенсивними (за рахунок більш повного використання робочого часу) методами та інтенсивними (за рахунок зміни ступеня напруженості праці і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу).

Дослідження шляхів підвищення ефективності продуктивності праці слід розпочати із аналізу відповідності темпів зростання матеріальної зацікавленості працівників (заробітної плати) та продуктивності праці. 

Продуктивність праці являється показником економічного зростання, тобто показником здійснюючим вплив на зростання реального продукту й доходу. Національний дохід, або валовий національний продукт, у разі підвищення продуктивності праці збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності праці призводить до інфляції, пасивного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття. Така ситуація нині характерна для України.

Як свідчить зарубіжний досвід, змінити таке становище можливо лише підвищенням продуктивності не тільки за рахунок оптимального використання ресурсів, а й створенням рівноваги між економічною, політичною та соціальною структурами суспільства. 

Важливим елементом управління продуктивністю праці є пошук резервів, використання яких дозволило б підприємству вийти на нижчий рівень витрат в цілому та на персонал зокрема, адже підвищення продуктивності праці є головним чинником приросту обсягу продукції, тому її планування займає центральне місце в системі управління на підприємствах.

 Важливим етапом роботи на підприємстві є пошук шляхів для підвищення продуктивності праці, які можна класифікувати наступним чином:

- підвищення технічного рівня виробництва в результаті механізації і автоматизації виробництва; впровадження нових видів обладнання та технологічних процесів; підвищення якості сировини і застосування нових конструктивних матеріалів;

- поліпшення організації виробництва і праці шляхом підвищення норм праці і розширення зон обслуговування; механізація облікових і обчислювальних робіт; зменшення числа робітників, які не виконують норми; спрощення структури управління;

- зміна зовнішніх природних умов (умов видобутку вугілля, руди, нафти, торфу тощо. вміст корисних речовин);

- структурні зміни у виробництві внаслідок зміни питомих ваг окремих видів продукції; трудомісткості виробничої програми; питомої ваги нової продукції.

Одним із резервів зростання продуктивності праці є удосконалювання структури кадрів, під якою розуміємо співвідношення чисельності окремих категорій промислово-виробничого персоналу. Найважливішими є співвідношення чисельності основних і допоміжних робітників.

Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності ґрунтується на порівнянні інформації, одержаної під час вимірювання й оцінки досягнутого рівня продуктивності праці на підприємстві загалом і за окремими видами праці зокрема з наявною інформацією про максимально можливий рівень продуктивності праці на аналогічних роботах. Для пошуку резервів підвищення продуктивності праці необхідно заохочувати висококваліфікованих представників різних спеціальностей, що володіють фундаментальністю і широтою поглядів та вміють мислити й бачити на перспективу.

Висновки. Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки. Продуктивність праці є узагальнюючим, універсальним показником, аналіз якого дозволить контролювати поставлені цілі. Продуктивність праці є результативним показником діяльності працівника, підприємства, групи підприємств, галузі, сектору, ринку, держави, але даний показник, а саме – методи управління ним, на сьогодні є маловивченими. За рахунок чинників та резервів підвищення продуктивності праці можна досягти зростання економічної ефективності підприємства.

Список літератури:

1. Воронич К. М. Генезис сутності категорії "продуктивність праці" та факторів її зростання / К. М. Воронич // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Серія: Економіка / М-во освіти і науки України, Ужгород. нац. ун-т ; [редкол.: В. П. Мікловда та ін.]. – Ужгород, 2011. – Вип. 32. – С. 30–32.

2. Деленів П. Продуктивність праці як фактор економічного розвитку / П. Деленів // Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України : матеріали Другої наук.-практ. конф. молодих науковців, асп., здобувачів і студ. (19–20 листоп. 2009 р.) / М-во освіти і науки України, Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки ; [відп. ред. Л. Г. Ліпич]. – Луцьк, 2009. – С. 42–43.

3. Бабицький А. Моделі економічного зростання і проблема підвищення суспільної продуктивності праці // Вісник економічної науки України. – 2008. – № 1. – С. 22-28.

4. Віссер Л. Продуктивність та система цінностей / Л. Віссер // Продуктивність. — 2007. № 1. — С. 12–16.

5. Писаренко Б. А. Регламентна система управління продуктивністю праці/Б. А. Писаренко, Н. Б. Проценко// Вісник економ. Науки України. – 2010. – №2 – С. 113 – 116.