Экономические науки/10.Экономика предприятия

 

К.е.н. Богдан Н.М.

Харківський національний університет міського господарства

 імені О.М. Бекетова, Україна

 

Критерії вибору показників економічних пріоритетів туристичних підприємств

 

 

В сучасних умовах, коли  ринок характеризується  невизначеністю та мінливістю, все більше виявляється недоско­налість економічних взаємовідносин між усіма суб’єктами - підприємствами – виробниками туристичного продукту (туроператорами), підприємствами – організаторами реалізації турис­тичного продукту (турагентами) і споживачами (туристами). Це значно знижує ефективність функціонування турис­тич­ної сфери загалом, бо неузгодженість економічних пріоритетів її учасників призводе до ринкових деформацій. Узгодженість економічних  пріоритетів усіх суб’єктів відносин на туристичному ринку повинна сформувати умови для ефективних процесів розробки, просування та реалізації високоякісного туристичного продукту. У зв’язку з цим набуває особливої необхідності розв’язання наукової проблеми оцінювання економічних пріоритетів туристичних підприємств.

Економічні пріоритети  підприємства обумовлені, насамперед, його позицією на ринку й станом конкурентоспроможності його продукції або послуг. Економічні пріоритети підприємства є домінуючими.

Безліч різноманітних пріоритетів підприємства становлять систему його інтересів, що перебувають у взаємозв'язку й взаємозумовленості й певним чином, що підпорядковують. Виходячи із запропонованого розуміння пріоритети підприємства, розглянутих підходів до їхньої систематизації, представляється можливим сформулювати критерії формування системи пріоритетів підприємства. Їхнє дотримання дозволить сформувати систему пріоритетів підприємства, яку можна розглядати в якості елементу менеджменту підприємства. До таких критеріїв пропонується віднести обмежений характер системи пріоритетів, адресність і пріоритетів, трансформацію пріоритетів в економічні показники, внутрішню несуперечність пріоритетів системи [1].

Перший критерій формування системи пріоритетів підприємства обумовлює включення в систему обмеженого кількості пріоритетів підприємства, що дозволить організувати процес спостереження за їхнім дотриманням і вжити заходи із захисту інтересів підприємства. З позиції першого критерію в систему  пріоритетів підприємства повинні входити найбільш значимі для підприємства інтереси, що дозволяє говорити про формування системи пріоритетних інтересів підприємства. Разом з тим система  пріоритетів підприємства повинна бути досить різнобічною за орієнтацією й ураховувати етапи життєвого циклу підприємства – етапи становлення, активного росту або зміни стратегії розвитку й ділової політики.

Адресність пріоритетів розглядається як реалізація об'єктно-орієнтованого підходу в менеджменті, відповідно до якого пріоритети підприємства повинні бути сформульовані стосовно до конкретних суб'єктів зовнішнього середовища. Критерій адресності пріоритетів дозволяє забезпечити конкретний характер системи пріоритетів підприємства.

У тісному зв'язку із критерієм адресності перебуває наступний критерій формування системи пріоритетів підприємства – критерій трансформації пріоритетів в економічні показники. Відповідно до цього критерію крім якісного адресного формулювання пріоритетів підприємства повинні бути представлені у вигляді економічних показників. Економічні показники, що дозволяють кількісно представити інтереси підприємства, характеризують, за суттю, результати роботи підприємства за умови дотримання в певній мері його пріоритетів.

Мова йде не про пошук показників ефективності господарської діяльності як таких, а про підходи до розробки критеріїв оцінки. Чим більш ємними й загальними будуть ці критерії, тем менше буде залежність оцінки від рівня аналізованої системи, її структури й циклу функціонування, але тем і складніше знайти вимірник ефективності.

 Жоден вартісний або натуральний показник результатів господарської діяльності не може претендувати на роль вичерпного критерію оцінки. Спроба сформувати критерій з декількох показників приводить до зростання складності такого критерію при одночасному зниженні його інформативності..

 У деяких випадках оцінювати намагаються так званим «згорнутим» критерієм, що мають у своїй основі кілька показників, з якими проводяться різні арифметичні маніпуляції. Як приклад можна привести всілякі індекси, використовувані в статистику (агрегатні, гармонійні й ін.). Не можна затверджувати, що «згорнутий» критерій не відбиває оцінку діяльності суб'єкта. Питання в тому, як точно він її відбиває й що він взагалі відбиває. Не можна забувати, що згортання показників у деяких випадках надає підсумковій оцінці інша якість внаслідок вичленовування частини структури досліджуваної системи, яка може й не мати властивості, властиві цілісній системі. Тут виникає вже згадувана ситуація «критерій оцінки критерію» з усіма притаманними їй проблемами [2, с.39].

 Оцінка за згорнутими показниками лише характеризує деяку поверхню, вичленовану зі структури досліджуваної системи.  На думку автора, певним кроком до дозволу позначених проблем може бути підхід до формування критерію виходячи з очевидного припущення, що будь-який процес не існує поза часом. Розвиток процесу відбувається також у часі.

За своєю суттю можливі два види критерію: статичний і динамічний. Саму статику й динаміку можна розглядати не як властивості досліджуваного об'єкта – дійсності, а як особливі методи її вивчення

 Особливістю розв'язку завдань за статичним критерієм є те, що тільки на останній ітерації ми одержуємо оптимальний розв'язок. У кожному разі при побудові моделі безліч процесів доводиться розглядати спрощено, а деякі взагалі не враховувати через їхню надмірну складність або неформалізуємість.

 Динамічний критерій набагато складніше за своєю природою. Він задає тенденцію розвитку системи, відображаючи в кожний момент часу той стан, до якого повинна прагнути система. Одним із властивостей, що відрізняють динамічний критерій від статичного, є форма його уявлення у вигляді динамічного нормативу – вектора, що характеризує стан, прийняте в якості еталонного, ідеального.

 Таким чином, динамічний критерій формує структуру, що забезпечує оптимальну траєкторію розвитку господарської системи. Значення параметрів у динамічному нормативі не є в загальному випадку фіксованими величинами. Кожний з них може змінюватися в певному інтервалі. Границі інтервалів формуються неелементарним взаємовпливом розглянутих параметрів.

Кількість параметрів, що включаються в критерій процесів, що відбуваються в господарській системі, у загальному випадку не обмежується. Чим їх більше, тем складніше інтерпретація одержуваного результату [2, с.78].   З іншого боку, при використанні одного або двох параметрів у критерії чи навряд можна одержати прийнятний результат. Тому що математичний апарат обробки динамічного критерію містить у собі рангову кореляцію, необхідним мінімумом є три параметри системи. Проведені дослідження показали, що включення в критерій більш 7-9 параметрів не дає очікуваного приросту якості одержуваної оцінки внаслідок високої складності аналізу одержуваних поверхонь.

Пропонований підхід до формування критеріїв оцінки процесів реалізації економічних пріоритетів дозволяє одержувати досить однозначно інтерпретуємі  результати.

Література:

1. Методичні основи оцінювання економічних інтересів туристичних підприємств / Бойко М. Вісник КНТЕУ.- 2011.-№1. С.31-38.

2. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія / Тетяна Іванівна Ткаченко. – 2-ге вид., випр. та доповн. – К.: Київ. Нац. торг.- екон. ун-т, 2009. – 463 с.