Экономичиские науки /10. Экономика предприятия

Левошко Н.В.,Симоненко І.Л.

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка,Україна

Управління конкурентоспроможністю підприємства

Конкурентоспроможність підприємства є однією з найважливіших категорій ринкової економіки і характеризує можливість та ефективність адаптації підприємства до умов конкурентного середовища. У зв’язку з цим обґрунтування підходів до її дослідження з метою подальшої розробки системи управління конкурентоспроможністю підприємств є актуальним.

В  сучасних  умовах  господарювання,  коли  кожний  виробник  продукції чи  постачальник  послуг  знаходиться  у  жорсткій  конкуренції,  постає  питання  конкурентоспроможності та розвитку підприємства.  Конкурентоспроможність  розглядають  на  різних  рівнях  господарювання: країни,  галузі,  регіону  та  підприємства[1]. 

Дослідження теоретичних основ та практичного застосування управління конкурентоспроможністю знайшли своє відображення в працях закордонних учених Г. Асселя, Ф. Котлера, Г. Минцберга, Пітерса, М.Портера, Ф. Тейлора, А. Сміта, А. Файоля, Р. Уотермена, Е. Чемберлена, Й. Шумпетера та інших.

М. Е. Портер вважав, що конкурентоспроможність – це порівняльна перевага по відношенню до інших фірм ,  здатність суб’єкта  ринкових  відносин  виступати  на ринку  на  одному  рівні з  присутніми там аналогічними конкуруючими суб’єктами. На  нашу  думку, це  визначення  є недостатньо повним, бо метою кожного підприємства є здобуття максимального прибутку, більшого, ніж у конкурента[2].

Рост  Д.,  Хаінріх  Й.  та  Візнер  Ф.  вважають,  що  конкурентоздатність  підприємства  –  це  наявна спроможність  підприємств  у  ліберальному  середовищі  досягати  і  зберігати  доходну  частку  ринку.  Бачимо,  що  економісти  роблять  наголос  не  тільки  на  досягненні,  але  й  на  збереженні  доходної частки ринку[1].

Управління  конкурентоспроможністю  підприємства можна визначати  як  сукупність  заходів,  які  спрямовані  на  систематичне  вдосконалення  виробу, постійний  пошук  нових  каналів  збуту,  нових  груп  покупців,  поліпшення  сервісу,  реклами.  Його  необхідно  розглядати,  як  складову  частину  системи  управління  підприємством.

При розробці політики управління конкурентоспроможністю підприємства необхідно дотримуватися певних умов:

1. науково – технічний рівень і ступінь удосконалення технологій виробництва;

2. використання інновацій;

3. дотримання нормативних,технічних та економічних параметрів виробництва продукції;

4. економічна ефективність використання всіх ресурсів підприємства.

Конкурентоспроможність підприємства визначають показники, які характеризують:

5. конкурентоспроможність продукції;

6. фінансовий стан підприємства;

7. ефективність збуту та просування товарів;

8. ефективність виробництва;

9. імідж підприємства, тощо[3].

Багато науковців досліджують конкурентоспроможність підприємства та методи її оцінки, однак ще не сформовано загальноприйнятої методики оцінки конкурентоспроможності підприємства. У світі існує декілька підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, основними з яких є:

- метод, що заснований на теорії ефективної конкуренції;

- підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства, які пов’язують її рівень з показниками якості (конкурентоспроможності) продукції, що випускається;

- методи, засновані на теорії конкурентної переваги;

- метод бенчмаркінгу;

- методи, що засновані на методиках комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства та ін.

Вказані методи кардинально відрізняються за своєю сутністю та базою формування показників конкурентоспроможності. Використання їх може бути зручним в різних ситуаціях залежно від специфіки галузі, до якої належить досліджуваний об’єкт.

Розглянувши запропоновані методи оцінки конкурентоспроможності підприємства, можна зробити висновок, що жоден  з  розглянутих  методів не  є  досконалим,  а  тому потребує  подальшого  опрацювання  і  удосконалення. 

Проблема  конкурентоспроможності  має  в  сучасному  світі  універсальний  характер.  Від  того,  наскільки  успішно  вона  вирішується, залежить рівень економічного та соціального життя в будь-якій країні. Kонкурентоспроможність  підприємства  різнобічно характеризує його існування на ринку, дозволяє оцінити поточний і майбутній стан, відбирати різні варіанти управлінських рішень (альтернативи), які забезпечують перехід з  одного  стану  в  інший.

Література:

1. Арнаут І.П., Дослідження  підходів щодо дефініції конкурентоспроможності  підприємства // Інноваційна економіка. – 2012. – №3. – с. 111-114

2. Портер М. Е. Стратегія конкуренції / М. Е. Портер ; [пер. з англ. А. Олійник, Р. Спільський]. – К. : Основа, 1997. – 390 с.

3. Царенко О. В. Генезис та еволюція теорії конкурентних переваг / О. В. Царенко // Економіка та держава. — 2007. — № 12.

3.