Экономические науки / 10. Экономика предприятия
Рибас В. С.,
Левошко Н. В.
Полтавський національний технічний університет ім. Ю.Кондратюка, Україна
ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА ЯК
ОСНОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ ЗАХОДІВ
Серед
найважливіших умов сталого та пропорційного розвитку матеріально-технічної бази
підприємства є вирішення задачі з енергозбереження. Успішність
енергоефективності у цьому контексті буде залежати від науково-обґрунтованого
економічного аналізу, прогнозування та оптимізації енергетичного балансу
підприємства. Інвестиційна політика підприємства являє собою основу реалізації
енергозберігаючих заходів[1].
Інвестиційна політика підприємства представляє собою
частину стратегії використання капіталу підприємства, що полягає у виборі і
реалізації найбільш ефективних форм реальних і фінансових його інвестицій з
метою забезпечення високих темпів його розвитку і розширення економічного
потенціалу господарської діяльності [2].
Основною метою інвестиційної політики підприємства є
створення оптимальних умов для вкладення власних і позикових фінансових та
інших ресурсів, що забезпечують зростання доходів на вкладений капітал, для
розширення економічної діяльності підприємства та створення кращих умов для
перемоги в конкурентній боротьбі[3].
Якщо ж враховувати необхідність узгодження інвестиційної політики з
пріоритетами промислової, науково-технологічної, соціальної політики, то
виникають труднощі у взаємопослідовності здійснення інвестиційних програм і
проектів, що стримує ефективне розгортання інвестиційних процесів [4, с. 29].
При
розробці інвестиційної політики підприємства необхідно дотримуватися наступних
принципів: відповідності цілей інвестиційної політики
місії підприємства, його стратегічним і тактичним цілям; прийняття рішень на
багатоваріантної основі, економічне обгрунтування варіантів; встановлення
послідовності здійснення інвестиційних проектів в залежності від ступеня їх важливості
і готівкових ресурсів; гнучкості у прийнятті інвестиційних рішень під впливом
впливу зовнішнього і внутрішнього середовища: забезпечення оптимальної
структури інвестицій (співвідношення між капиталообразующие і портфельними
інвестиціями); комплексного, системного підходу при прийнятті інвестиційних
рішень, що враховує не тільки взаємозв'язок між інвестиційними проектами,
здійснюваними для вирішення різноспрямованих завдань, а й зворотний зв'язок -
вплив їх на фінансові та інші результати діяльності підприємства: обліку
інфляції, факторів ризику та невизначеності, впливу на екологію і соціальну
сферу при прийнятті інвестиційних рішень. Політика інвестування в
підприємництві повинна розроблятися на довгострокову перспективу (вибір
стратегічних пріоритетів); середньострокову перспективу (вибір конкретного
інвестиційного проекту та джерел інвестування); поточний період (реалізація
інвестиційних заходів, передбачених на поточний рік)[5].
Першочергові завдання енергозберігаючих заходів орієнтовані на
проведення організаційних та маловитратних заходів, спрямованих на зменшення
марнотратства, бюджетних витрат на енергоносії, обслуговування обладнання[1].
Потрібно
провести комплекс урядових рішень, які визначать основні напрями
джерела та обсяги використання капітальних вкладень в енергозберігаючі ресурси. Для цього необхідно
виявити внутрішні джерела фінансування
енергозберігаючих заходів та залучення благодійних, спонсорських, інших, не
заборонених законодавством, коштів;
Фінансування здійснюватиметься за рахунок
загального бюджету підприємства, позабюджетних коштів, в тому числі,
міжнародної технічної допомоги, та інших джерел.
Якщо вкласти власні
і позикові фінансові та інших ресурси оптимально в інвестиційну політику, то ми отримаємо
такі реалізація заходів програми дозволить:
- скорочення бюджетних видатків на
оплату паливно-енергетичних ресурсів за рахунок упровадження заходів і
технологій ефективного використання енергоресурсів;
- заміни застарілого обладнання теплових
пунктів підприємства на сучасне
енергоефективне.
- упровадження сучасних технологій при
споживанні енергетичних ресурсів, когенераційних технологій, теплонасосного
обладнання, систем електричного теплоакумуляційного обігріву та гарячого
водопостачання;
- використання альтернативних та
місцевих видів палива;
- установлення сучасних приладів обліку
теплової енергії, холодної і гарячої води, газу, багатотарифних лічильників
електроенергії;
- стимулювання споживачів енергоресурсів
за досягнуті результати в енергозбереженні та зменшення витрат коштів на
енергоносії[1].
Процес формування інвестиційної політики набуває неперервного характеру
та має важливе значення для реалізації енергозберігаючих заходів, оскільки вона
спрямована не тільки на забезпечення фінансової стійкості підприємства у сьогоденні,
а й прогнозує майбутнє.
Литература:
1. http://www.univer.kharkov.ua/docs/work/prog_enz.pdf
2.
Бланк І.А. Управління використанням капіталу. - Київ: Ніка-Центр: Ельга, 2000.
- 651 с.
3.http://mobile.pidruchniki.ws/15100827/ekonomika/natsionalna_investitsiyna_innovatsiyna_politika
4. Збаразька Л. О.
Концептуальні питання створення економічного механізму стимулювання виробничих
інвестицій / Л. О. Збаразька // Инвестиционные ресурсы, механизмы
стимулирования : сб. науч. трудов. – Д., 1997. – С.29