Гур’єва І. В.

аудитор ТОВ "Глосса-Аудит", м. Харків, Україна

аналіз вікової структури основних фондів, як важливого показника технічного розвитку українських машинобудівних підприємств

В економічній літературі досить часто зустрічається термін «розвиток»: економічний розвиток, технічний розвиток. Технічний розвиток – поліпшення характеристик матеріальних компонентів виробництва: машин, устаткування, матеріалів і технологічних процесів. Технічний розвиток кожного суб’єкта господарювання відіграє важливу роль у розвитку всієї економіко-виробничої системи [6, с. 15]. Науково-технічний розвиток підприємства є процесом удосконалення техніки, технології, продукції і послуг, а також професійних можливостей кадрів з метою інтенсифікації виробництва, підвищення його ефективності і якості продукції [2]. Технічний розвиток відображає процес формування й удосконалення техніко-технологічної бази суб’єкта господарювання, яка має бути орієнтованою на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної або іншої діяльності [3, с. 259 – 260]. Одним з показників технічного розвитку підприємства є використання новітніх технологій, яке забезпечується експлуатацією сучасних основних фондів. Про невеликі об'єми використання прогресивних видів технологічного устаткування, а, відповідно, і прогресивних методів виготовлення продукції, можна судити за результатами аналізу його вікової структури [7, с. 31]. Саме тому аналіз термінів експлуатації основних фондів є важливим для коректної оцінки ступеня технічного розвитку підприємства.

Питання техніко-економічного розвитку підприємств досліджені в роботах таких вітчизняних економістів, як М. В. Афанасьєв, А. В. Гриньов, В. М. Гриньова, С.Ф. Покропивний, В.С. Пономаренко, А. І. Пушкар, В. І. Рудика, О. М. Тридід, Н. Г. Чумаченко.

Досліджуючи питання, пов'язані з терміном експлуатації основних фондів, необхідно виділити два види використовуваних підприємствами термінів: нормативно встановлений підприємством термін експлуатації об'єкту основних фондів при його придбанні і фактичний термін його використання – вік об'єкту. В якості вхідної інформації для наведеного нижче аналізу використані дані річних звітів емітентів, які щорічно подавались підприємствами машинобудування в Національну комісію з цінних паперів і фондового ринку (далі – НКЦПФР) для оприлюднення [1; 4].

Як свідчать дані Приміток до річної фінансової звітності машинобудівних підприємств, оприлюдненої на офіційному сайті НКЦПФР, в середньому по галузі при введенні в експлуатацію об'єктів основних фондів підприємствами встановлюються наступні нормативні терміни корисного використання: будівлі і споруди – 25-100 років; передавальні пристрої – 15-40 років; машини і устаткування – 5-40 років; транспортні засоби – 8-20 років; інші основні засоби – 4-18 років [1]. Нижче в Таблиці 1 в якості прикладу наведено дані стосовно встановлених окремими підприємствами термінів корисної експлуатації основних фондів.

Таблиця 1

Терміни корисної експлуатації основних фондів, самостійно встановлені підприємствами станом на 01.01.2013 р., років, [4]

Найменування підприємства	Група основних фондів
	будівлі та споруди	машини та обладнання	транспортні засоби	інші основні засоби
ПАТ "Сумський завод насосного і енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"	10 – 126	3 – 50	5 – 49	4 – 47
ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар"	10 – 103	5 – 47	4 – 20	4 – 20
ПАТ "Турбоатом"	15 – 106	силові пристрої – 5 – 47, машини, обладнання – 5 – 55, вимірювальні прилади – 5 – 40	5 – 24	5 – 15

Таким чином, дані таблиці 1 свідчать про надзвичайно довгий нормативний термін корисної експлуатації основних фондів, який, на нашу думку, є несумісним з сучасними темпами оновлення технологій. Ми згодні з думками вчених-економістів, що в умовах прискореного науково-технічного прогресу в світовій економіці, прискорення технічного розвитку, темпів розробки і впровадження наукових досягнень в усіх областях промисловості, перелічені терміни корисного використання основних фондів є недопустимо тривалими і не враховують їх морального зносу.

Як зазначається в роботі [7, с. 55], прогресивні виробництва передбачають заміну устаткування сучаснішим вже через 2–5 років. Проте фактичний вік використовуваних вітчизняними підприємствами машинобудівного комплексу основних фондів є в кілька разів довшим. Як підкреслює С. Захарін, половина промислового устаткування вичерпала свій ресурс і має вік 20 і більше років [5]. За даними регулярної інформації, середній вік устаткування ПАТ "Гідросила" складає 23,95 роки, в цехах основного виробництва такий показник складає: цех № В2 – 25,73 років, цех № В3 – 22,81 роки, цех № В4 – 22,65 роки, цех № В5 – 23,28 роки, цех № В17 – 22,77 роки. Середній термін експлуатації основних виробничих фондів ПАТ "Словважмаш" складає 37,1 років, середній вік основних фондів – 25,6 років. Згідно опублікованій інформації ПАТ "ВЗОР", 90 % машин і устаткування експлуатуються підприємством з 1983 року, а 10 % було введено в експлуатацію після цього року. Середній термін експлуатації машин і устаткування ПАТ "Запорізький механічний завод" – 20 років, приладів – 15 років, транспортних засобів – 10 років [1].

Вказані цифри свідчать, що найбільша частина використовуваних на сьогодні в Україні основних фондів машинобудівного комплексу була придбана і експлуатується з часів СРСР. Збереження в технологічній структурі великої кількості устаткування з таким віком свідчить, з одного боку, про низький рівень оновлення основних фондів, а з іншого – про підвищені витрати, які потрібні для підтримки такого устаткування в працездатному стані [7, с. 32].

Таким чином, наведені вище фактичні дані про віковий склад основних фондів підтверджують їх повне фізичне і моральне застарівання і, як наслідок, необхідність невідкладного проведення технічного переозброєння. Доведено, такі надзвичайно тривалі нормативно встановлені підприємствами та фактичні терміни використання основних фондів призводять до прогресуючого відставання українських підприємств машинобудівного комплексу в технічному розвитку від європейських країн. Саме тому вітчизняним машинобудівним підприємствам насамперед треба докорінно переглянути підхід, що склався в Україні, до встановлення нормативного терміну експлуатації у напрямі його скорочення по всіх групах основних фондів.

Список використаної літератури

1. Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку [Електроний ресурс] / Система розкриття інформації на фондовому ринку. – Режим доступу: http://www.smida.gov.ua, вільний. – Загол. з екрану.

2. Дюнина О. П. О проблемах определения понятия, измерения, оценки и анализа научно-технического уровня производства / О. П. Дюнина, А. А. Барковская // Деп. в ИНИОН АН СССР. – 2009. – № 12143 – С. 3–46.

3. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. д-ра екон. наук проф. С. Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2003. – 608 с.

4. Загальнодоступна інформаційна база даних про ринок цінних паперів [Електроний ресурс] / Запроваджена Національною комісією з цінних паперів та фондовому ринку. – Режим доступу: www.stockmarket.gov.ua, вільний. – Загол. з екрану.

5. Захарин С. Инвестиционное обеспечение воспроизводства основных фондов / С. Захарин // Экономика Украины. – 2007. – № 5. – С. 43–51

6. Кузнецов А. С. Планирование и организация технического развития производственного объединения / А. С. Кузнецов. – М. : Машиностроение, 1988. – 96с.

7. Чумаченко Н. Г. Техническое перевооружение и реконструкция производства / Н. Г. Чумаченко, Г. А. Ильина ; АН УССР, Ин-т экономики пром-ти. – К. : Наук. думка, 1991. – 249 с.