Асаулєнко Є.І.

Науковий керівник, к.т.н., доцент Мирошниченко Ю. В.

Харківський торгівельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Переваги та недоліки упраління торгівельними підприємствами на основі кластерного підходу

На сьогоднішній день збільшується тенденція до переповнення ринку торгівельними підприємствами, різних форм власності, категорії, асортиментом послуг. Виникає потреба в групуванні за схожими ознаками торгівельні підприємства для можливості згрупованого, ефективного управління. Питанням кластерного підходу займалося багато зарубіжних та вітчизняних вчених, серед яких: Майкл Портер, вчені під керівництвом Б.М. Данилишина, О. І. Ковтун, М. П. Войнаренко та інші, однак вплив кластерного підходу на управління торгівельними підприємствами на сьогоднішній день був недостатньо вивчений та потребує подальшого аналізу, тому дана робота є актуальною.

Одним із завдань роботи є визначити найбільш зрозуміле і обґрунтоване значення поняття «кластер» в торгівельній сфері економіки.

Перше визначення «кластер» було запроваджено Майклом Портером (1990 р.), за яким кластер - це сконцентровані за ознакою групи взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у галузях, і навіть пов'язані з їх діяльністю організацій у певних областях, конкуруючих, але з тим провідних спільну роботу [6].

Групою авторів під керівництвом Б.М. Данилишина було визначено поняття: «кластер – це група близьких, географічно взаємозалежних компаній та організацій, які співпрацюють, спільно діють у визначеному виді бізнесу, які характеризуються спільністю напрямів діяльності та доповнюють одне одного» [2]. Ця група утворює основу для залучення інвестицій, навчання широкого кола підприємців, розвитку малого та середнього підприємництва, підвищення гнучкості та мобільності компаній, створення широкого спектра мережевих структур. Кластери дають змогу оптимізувати контакти між підприємницькими структурами, налагодити ефективну їх співпрацю. Одночасно кластер формує умови, в рамках яких «ведеться діалог між діловими, урядовими і науковими колами про шляхи розвитку конкурентних переваг у рамках регіону, країни…» [2]. Слушним є також твердження О.І. Ковтуна, що кластери є «добровільним об'єднанням на кооперативних засадах юридично-автономних підприємницьких структур» [5]. Однак, як зазначає М. П. Войнаренко, необхідними умовами для створення і функціонування кластерів є: ініціатива, інновація, інтеграція, інформація, інтерес [1].

Таким чином, з вище наведених визначень, можна зробити висновок, що кластер являється групою географічно сусідніх взаємозалежних компаній, в якій організації повинні діяти у певній сфері та їхня робота повинна характеризуватися спільністю та взаємодоповненням.

Наступним важливим завданням є аналіз переваг в використанні кластерного підходу в управлінні торгівельними підприємствами, сформованих на основі аналізу літературних джерел та визначення недоліків цього методу.

Отже, перевагами кластерів в управлінні торгівельними підприємствами є:

1) запровадження кластерів створює значні можливості для підвищення конкурентоспроможності місцевого бізнесу, більш ефективного використання місцевих ресурсів [5];

2) кластери формують сприятливі умови для підвищення інноваційної спроможності торгівельних підприємств та організацій. [3];

3) кластери створюють умови для поглиблення спеціалізації та концентрації підприємств і організацій у певному напрямку;

4) кластери забезпечують економічний ефект від взаємодії малих та середніх підприємств, що обумовлено: зниженням витрат на модернізацію продукції через передачу частини робіт партнерам, підвищенням якості обслуговування, надійності партнерів, можливості виходу на нові ринки;

5) інтенсивний формальний та неформальний обмін інформацією, контактами та досвідом сприяє виникненню і розвитку нових ідей, нових продуктів, кращих послуг та інтенсивному розвитку всіх задіяних організацій.

До недоліків кластерного підходу відносять:

1) відсутність досвіду, чітких методик, економічних зв’язків, низька якість бізнес-клімату, психологічна не готовність до кооперації.

2) законодавчо не врегульовано поняття кластеру, корупція в державних органах, технологічна відсталість України.

3) надмірна концентрація підприємств на внутрішніх зв’язках, ігнорування середовища за межами кластера можуть призвести до старіння технологій та зниження їх конкурентоспроможності.

4) замкнутість кластера може стати причиною зниження гнучкості підприємств-учасників [4].

5) відсутність конкурентів в рамках окремого кластеру «знищує» необхідність постійного удосконалення виробничого та збутового процесу.

6) відносна віддаленість підприємств від постачальників сировини та споживачів кінцевої продукції.

7) залежність результатів роботи всього кластера від ефективності діяльності кожного з його учасників.

8) унікальність кожного кластера приводить до значного ускладнення оцінки ефективності його функціонування, оскільки відсутня можливість для порівняння з іншими кластерами.

9) висока питома вага в галузевій структурі України  виробництва екстенсивного напрямку.

Таким чином, можна зробити висновок, що кластер є новою формою мережевих організацій в Україні, який має свої переваги і недоліки, та вдосконалення кластерного методу дасть змогу економіці України піднятися до більш визнаного рівня, тому що такі структури дають змогу швидко та інноваційно адаптувати внутрішні організаційні структури та взаємозв'язки до мінливих умов зовнішнього середовища.

Специфікою кластера є отримання організаціями, які входять у нього, синергетичного ефекту, вираженого щодо підвищення конкурентоспроможності всієї системи порівнянню з окремими господарюючими суб'єктами. Кластерний механізм підвищення їх конкурентоздатності грунтується на ефективному поєднанні внутрикластерної кооперації, у процесі виробництва з м'якою внутрішньою конкуренцією у межах промислового кластера. У цьому важливо наголосити мережевий характер взаємодії його, оскільки горизонтальна інтеграція сприяє формуванню сувороорієнтованого ланцюжка поширення нових знань, технологій і інновацій.

Отже, застосування кластерного підходу є закономірним етапом у розвитку економіки, яке постіно поширюється і є головною рисою всіх високорозвинених економік.

Література:

1. Войнаренко М.П. Концепція кластерів – шлях до відродження виробництва не регіональному рівні / М.П. Войнаренко // Економіст. – 2000. – № 1. – С. 29-31.

2. Данилишин Б. М. Стратегічні пріоритети та сучасні завдання розвитку реального сектора економіки України / Б. М. Данилишин. – Черкаси : Брама-Україна, 2007. – 544 с.

3. Державне регулювання розвитку кластерів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/21

4. Іванченко Г. В. Розробка кластерної моделі розвитку регіону : методологічний підхід [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2049

5. Ковтун О.І. Організаційно-економічні альтернативи забезпечення конкурентоспроможності регіональних господарських систем / О.І. Ковтун // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.12. – С. 207-219.

6. Портер М. Конкуренція /М. Портер. – М. : Вільямс, 2003, 214 с.