Колодяжний В.С., здобувач

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

Продовольча безпека країни – є невід’ємною частиною національної безпеки. На фоні реформ, що відбуваються в Україні останнім часом і призводять до швидких змін економічної та політичної ситуації продовольча безпека – є одним із пріоритетних напрямів в економічному, політичному та соціальному житті країни.

У системі національної безпеки в економічній сфері, продовольча безпека займає одне із головних місць. Тому, що продовольча безпека безпосередньо пов’язана із продуктами харчування та їх якістю, і чинить прямий вплив на існування людини. Важливість продовольчої безпеки зумовлюється першочерговою потребою у харчуванні, яке забезпечує підтримку та функціонування всіх життєво важливих процесів у людському організмі. Неповноцінне харчування, в свою чергу, призводить до погіршення здоров’я людей, зниження середньої тривалості життя, виникнення багатьох хвороб і як результат ставить під загрозу існування нації вцілому [3].

Рівень самозабезпечення продуктами харчування - є одним із основних показників, який характеризує рівень економічного розвитку держави. Умова забезпечення населення якісними продуктами харчування розглядається, як найбільш важливий критерій рівня соціально-економічного життя та розвитку держави.

Тому не випадково, інтенсивно розвиваючи світові ринки продовольства, провідні країни водночас підтримують надзвичайно високий рівень самозабезпечення: США, Франція − 100%, Німеччина − 93, Італія − 78, навіть бідна родючими грунтами Японія − 40%, Росія − близько 30 і Україна − 53%1. В Японії та США, наприклад, стан продовольчого забезпечення відкрито визнається найважливішим показником їхньої національної безпеки[2]

На сьогодні забезпечення продовольчої безпеки в Україні регламентовано на законодавчому рівні Постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1379, в якій затверджено Методику визначення основних індикаторів продовольчої безпеки [1]. При цьому індикаторами продовольчої безпеки визначено:

1) добову енергетичну цінність раціону людини;

2) забезпечення раціону людини основними видами продуктів;

3) достатність запасів зерна у державних ресурсах;

4) економічну доступність продуктів;

5) диференціацію вартості харчування за соціальними групами;

6) ємність внутрішнього ринку окремих продуктів;

7) продовольчу незалежність за окремим продуктом.

В той же час на думку Скидана О. основним критерієм ефективності аграрної політики є стан продовольчої безпеки країни, який визначається широким спектром взаємозалежних показників, що систематизуються у відповідні групи і характеризують:

1. Стан забезпечення населення якісною і безпечною продукцією .

2. Рівень споживання населення продуктів харчування .

3. Економічну.

4. Стійкість продовольчого ринку .

5. Рівень розвитку агропродовольчої сфери.

6. Природно – ресурсний потенціал і ефективність його використання [4].

На сьогодні, прийняті владою законопроекти, бюджетні програми щодо покращення продовольчої безпеки поки не стали дієвими елементами аграрної політики, а також не дали суттєвих зрушень у напрямку продовольчої безпеки, через дефіцит коштів у державній скарбниці.

Проблему продовольчої безпеки необхідно вирішувати не тільки на національному рівні, але і регіональному рівні, через відмінності в економічному, соціальному розвитку, що обумовлюється насамперед природно – кліматичними умовами кожного регіону. Цікавим є досвід ініціювання регіональних програм органами державної влади. Так, гарним прикладом тому є Програма забезпечення продовольчої безпеки запорізької області на 2011-2015 роки. Метою даної програми є поліпшення забезпечення населення області продуктами харчування на основі підвищення ефективності використання аграрного потенціалу та вдосконалення системи регулювання ринку продовольчих товарів.

Багатовекторність вирішення питання продовольчої безпеки з централізованою координацією цих дій забезпечить мінімізацію ризиків пов’язаних з подіями непередбачуваної дії і як наслідок підвищить рівень потенційного забезпечення якісними продуктами харчування в необхідному обсягу.

Література:

1. Деякі питання продовольчої безпеки: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. №1379 // Офіційний вісник України. – 2007. – №93. – Ст. 3405.

2. Ушачев И.Г. Устойчивое развитие агропродовольственного сек-тора: основные направления и проблемы // Материалы II Всероссийского конгресса экономистов-аграрников. – Москва, 13−15 февр. 2006 г.

3. Манзій І.Б. Про показники продовольчої безпеки / І.Б. Манзій // Економіка АПК. - 2009. - №2. - С.51-56.

4. Скидан О.В. Продовольча безпека як пріоритет аграрної політики:проблеми інституціоналізації / О.В. Скидан // Державне управління удосконалення та розвиток [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=154.

5. Програма забезпечення продовольчої безпеки запорізької області на 2011-2015 роки Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zoda.gov.ua/images/article/original/000018/18936/programa-prod-bezpeki-2011---2015.pdf