Економічні науки/13. Регіональна економіка.

Чернега В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Глобалізаційні чинники регіонального розвитку

Кінець XX — початок XXI ст. характеризується посиленням процесів глобалізації. Власне глобалізація торкнулася всіх сторін суспільного життя і її можна характеризувати як процес, що постійно перебуває під впливом політичних, економічних, торговельних, культурних зв'язків.

Об'єктивний зміст глобалізації складають різнорідні по їх походженню, сферам прояву, механізмам і наслідкам процеси. Тому, глобалізація являє собою не однорідне, а складне, суперечливе явище, насичене різними, іноді полярними, процесами економічного і соціального життя людства, а також новими викликами для національних економік, що зумовлює появу різноманітних теоретичних концепцій та наукових дискусій [1].

Вплив глобалізаційних процесів на розвиток держави, прояв їх на регіональному рівні вивчається багатьма науковцями з різних напрямів дослідження. Серед провідних науковців, які займаються даною проблематикою, слід відзначити таких, як: Т. Вертинська, А. Володін, О. Гранберг, М. Делягін, Б. Демен, Г. Широков, Ю. Шишков, К. Ясперс та ряд інших.

Метою написання статті є визначення поняття «глобалізація», з’ясування суті глобалізаційних чинників, їх вплив на регіональний розвиток країни.

В сучасному світі під глобалізацією розуміють посилення взаємозалежності між державами та інтеграцією національних ринків у результаті лібералізації зовнішньоекономічних відносин, що приводить до значного збільшення міжнародних потоків товарів, капіталу, послуг, технологій, інформації, посилення соціального розвитку тощо.

Виникнення і розвиток транснаціональних корпорацій можна вважати початковою стадією процесу глобалізації економічного життя суспільства. Процес глобалізації посилюється завдяки розвитку кон'юнктури технологій, мас-медіа, а також зростанню мобільності робочої сили, капіталів [4].

Протягом останніх десятиріч проявились і діють ряд чинників глобалізації.

Перший - це технологічний прогрес, що призвів до різкого скорочення транспортних і комунікаційних витрат, значного зниження витрат на опрацювання, зберігання і використання інформації. Інформаційне обслуговування безпосередньо пов’язане з успіхами в інформатиці - створенням електронної пошти, Інтернету.

Другий чинник глобалізації — лібералізація торгівлі та інші форми економічної лібералізації, що викликали обмеження політики протекціонізму і зробили світову торгівлю більш вільною. У результаті були істотно знижені тарифи, усунуто багато інших бар’єрів у торгівлі товарами і послугами. Інші лібералізаційні заходи спричинили посилення руху капіталів та інших факторів виробництва.

Третім чинником глобалізації можна вважати значне розширення сфери діяльності компаній, що стало можливим у результаті як технологічного прогресу, так і більш широких горизонтів управління на основі нових засобів комунікації. Багато компаній, що орієнтувалися раніше виключно на місцеві ринки, розширили свої виробничі та збутові можливості, вийшовши на весь національний та міжнародний ринки.

Подібні структурні зміни зміцнюють позиції компаній, збільшують прибуток, підвищують продуктивність, що дозволяє їм обирати джерела постачання сировини, відкривати виробництво й опановувати ринки в інших країнах, швидко пристосовуючись до мінливих умов сьогодення. Практично всі великі підприємства мають у своєму розпорядженні мережу філій або укладають стратегічні союзи, які забезпечують їм необхідний вплив і гнучкість на ринку. В межах подібних багатонаціональних корпорацій, нині здійснюється майже третина світової торгівлі.

Як четвертий фактор глобалізації можна назвати досягнення одностайності в оцінці ринкової економіки і системи вільної торгівлі.

П’ятий чинник полягає в особливостях культурного розвитку. Йдеться про тенденції формування «однорідних» засобів масової інформації, мистецтва, поп-культури, повсюдного використання англійської мови як засобу загального спілкування [3].

Економічна глобалізація спрямована насамперед на реалізацію вимог конкуренції та пошук нових форм локалізації економічної діяльності з метою отримання додаткових переваг і вигод .

Територіальний розвиток держави буде визначатись у значній мірі світовими економічними та геополітичними тенденціями. Основні фактори регіонального розвитку в глобалізаційній площині є: посилення конкурентоспроможності регіонів, що забезпечить подальшу інтенсифікацію розвитку економіки і регіонів, і держави; посилення інтеграції економіки України у світову; диференціація геополітичної ситуації і пріоритетів по периметру державних кордонів, в тому числі існування прикордонних зон з певною політичною та соціальною нестабільністю, що можуть представляти загрозу державній безпеці [2].

Результатом глобалізаційних процесів є стирання зовнішніх меж, зниження ролі таких чинників, як простір, час. З погляду розміщення продуктивних сил глобалізація проявляється в тому, що окремі підприємства, і навіть цілі галузі, локалізуються всупереч традиційним принципам і чинникам розміщення. Сприяє процесам глобалізації і розгалужена система транспортних комунікацій, що дає можливість переміщувати сировину і матеріали на далекі відстані (газ, нафта, руда, вугілля) [5].

Глобалізація, як і будь-який інший процес, має свої позитивні та негативні прояви.

Позитивні прояви: поглиблення міжнародного поділу праці, зростання спеціалізації та виробництва, розповсюдження передових технологій, посилення конкуренції, зниження видатків та цін. Всі ці явища ведуть до економічного зростання, збільшення зайнятості і в кінцевому рахунку сприяють підвищенню середнього рівня життя. Завдяки глобалізації збільшується сумарний ВВП (як окремих регіонів, держав, так і великих блоків).

Негативні прояви глобалізації: нерівномірність розподілу вигод від глобалізації, що може призвести до конфліктів як на міжнародному, так і на національному рівні; посилення взаємозалежності, яка веде до наростання нестійкості, що збільшує ризики на всіх рівнях взаємодії, зокрема, ризики глобальних екологічних лих та епідемій [6].

Можна зробити висновок, що глобалізація – це посилення взаємозалежності національних економік, переплетіння соціально-економічних процесів, що відбуваються у різних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності. Безперечно, процеси глобалізації можуть зумовити виникнення негативних наслідків для окремих країн або регіонів. Водночас, глобалізація дає можливість окремим країнам скористатися результатами наукових досліджень, реалізувати досягнення науково-технічного прогресу. Процес глобалізації зумовлює розвиток інноваційного підприємництва, яке сприяє інтеграції країни в систему європейського та світового господарства. Тому важливими невідкладними стратегічними завданнями розвитку національної економіки мають бути піднесення конкурентоспроможності продукції підприємств в кожному регіоні, забезпечення впровадження інновацій, модернізація виробництва. Особливої значущості це набуває в умовах економічної кризи.

Література:

1. Волинський Г. Про конкурентні переваги в умовах глобалізації / Г. Волинський // Економіка України. – 2006. – № 12.

2. Зянько В. Глобалізація та інноваційний процес: їхній взаємовплив / В. Зянько // Економіка України. – 2006. – № 2.

3. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність. - К.: Знання, 2007

4. Стукало Н. Глобалізація та розвиток фінансової системи України / Н. Стукало // Фінанси України. – 2005. – № 5.

5. Геєць В. Характер перехідних процесів до економіки знань//Економіка України. - 2004. - № 4

6. Етапи інтернаціоналізації господарську діяльність// Глобалізація світової економіки: ж проблеми і наслідки, 08.11.2002 , Владімірова І.Г.