Экономические науки / 14.Экономическая теория.

Аспірант, Пачева Н.О.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК СТРУКТУРОУТВОРЮЮЧА ВЛАСТИВІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

Дослідження соціального капіталу пов'язано з теорією соціальних мереж. За мережевою теорією соціальний капітал є ефектом соціальних мереж і поширює принципи мережевого аналізу на вивчення процесів відтворення соціального капіталу.

Людські відносини є головним ресурсом соціального капіталу. Концепція соціального капіталу полягає в тому, що соціальні мережі складають основу для соціальних зв’язків. Тому що в соціальних мережах люди об’єднуються один з одним для досягнення певних планів (вигод).

У своїй статті «Соціальний капітал. Значення поняття» М. Вулкок вказав на те, що «сім'я, друзі, асоціації складають разом одну цінну характеристику - можуть вистояти разом у кризу і досягти матеріальних цінностей, - зробити це для решти людей. Такі спільноти складають основний фонд соціальних зв’язків і цивілізованих асоціацій. Вони можуть протистояти конфронтаційному суспільству та вразливості» [5]. Міжособистісні зв’язки для М. Вулкока є ресурсом соціального капіталу.

Соціальний капітал знаходиться в структурі мережевих економічних взаємодій в результаті чого його можна показати як систему відносин, що збудовані на довірі. В результаті, чим густіші економічні мережі тим швидше розвивається соціальний капітал. Тобто збільшення соціального капіталу відбувається за рахунок збільшення кількості економічних зв’язків, які побудовані на довірі.

X. Хакансон і Я. Йохансон зазначають, що "Мережа ... складається з акторів і відносин між ними, а також з певних дій / ресурсів і залежностей між ними " [3, с.48.].

Дж. Коулмен, виокремлює такі форми соціального капіталу: зобов'язання і очікування; інформаційні канали; соціальні норми та ефективні санкції. Автор зосереджує увагу на важливості створення добровільних суспільних об'єднань, взаємозв'язки в яких є здебільшого неформальними (позаекономічними) і ґрунтуються на довірі, а також взаємній підтримці, що підштовхує до розширення мережі контактів та збільшенню соціального капіталу.

В роботах Р. Патнама соціальний капітал виступає як елемент громадської організації (довіра, соціальні мережі, соціальні норми), він утворюється в результаті активних взаємозв’язків між людьми, в рамках яких зв'язуючою ланкою членів мереж виступає довіра та загальні цінності які роблять можливим спростити спільні дії.. «Соціальний капітал втілений в нормах і мережах громадянської участі, є, по всій вірогідності, попередньою умовою економічного процвітання, так само які ефективне самоврядування» [4]. Р.Патнам зосереджує свою увагу на тому, що соціальний капітал підвищує віддачу від інвестування у фізичний і людський капітал. Це призводить до більш ефективного економічного зростання та соціально-економічному піднесення.

Завдяки довірі, нормам, цінностям, підтримуваним соціальними мережами, в суспільстві затверджуються чіткі зразки взаємодії. Відповідно до цієї теорії, соціальні мережі, є структурним елементом відтворення соціального капіталу.

Ф. Фукуяма дає таке визначення мережі, що це «група індивідуальних агентів, які поділяють неофіційні норми або цінності, крім тих, які необхідні для звичайних ринкових угод» [2, с.67].

Взаємозв'язки між економічними агентами (індивід, організація, держава), що складаються в межах інститутів, мають свою структуру. Структура взаємовідносин - це мережа, яка пов’язує між собою всіх своїх учасників.

Природа мережевих зв'язків в економіці має свої власні особливості, до яких можна віднести наступні. Перша полягає в тому, що в економіці мережі з'являлися як неформальні зв'язки (інститути) до вже сформованим формальним відносинам, доповнюючи і посилюючи їх. По-друге, призначення мереж в економіці носило камерний, ексклюзивний, сімейний характер, завдання яких була пом'якшити існуючу систему економічних відносин, надавши їй гнучкість, внутрішню мотивацію, що ми нерідко висловлюємо такими словами, як довіра, обов'язковість, терміновість, точність і т.п. І, по-третє, мережева економіка, з'єднавши в собі формальні і неформальні ознаки відносин, зробила більш гнучкою систему відносин управління економічними процесами [1, с.60].

Отже, в інституціональній теорії мережу визначають, як сукупність зв'язків між групою економічних агентів, які знаходяться один з одним у тих чи інших відносинах. Соціальні мережі відіграють важливу роль у відтворення соціального капіталу. Вони надають індивідам (акторам) доступ до ресурсів і забезпечують внутрішню (моральну) та організаційну допомогу.

Література

1. Гутман Г., Дигилина О., Звягинцева О. Взаимодействие процессов социализации и капитализации в рыночной экономике. [ Текст ] / Г. Гутман, О. Дигилина, О. Звягинцева. — М., 2005. — 267 с.

2. Fukuyama F. The And of Order / F. Fukuyama. - London: WSocial Market Foundation, 1997. - 139 p.

3. Hakanson H, Johanson J. The Network as a Governance Structure: Interfirmt Cooperation Beyond Markets and Hierarchies // Organizing Organizations / N. Brunsson, J. Olsen (eds.). Bergen. -1998. - P. 48.

4. Патнэм Р. Процветающая комьюнити, социальный капитал и общественная жизнь // МЭ и МО. 1995. № 4.

5. Woolcock M. Social Сapital: the State of Notion // Social Capital: Global and Local Perspectives. Helsinki. 2000. P. 22.