Экономические науки / 14. Экономическая теория

Сорока Маргарита Василівна

Науковий керівник : к.е.н. доц. Невмержицький В.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Підказкa Біг-Мака

Британський журнал Economist регулярно публікує індекс Біг-Мака. Стандартизований по всьому світу багатоступінчастий бутерброд,який вміщує хліб,м'ясо,овочі, приправи як вагому частку споживчого кошику населення. Порівняння його ціни в різних місцях – найпростіший спосіб швидко оцінити паритет купівельної спроможності місцевих валют. До останнього часу Біг-Мак у США коштував 3 долари 41 цент. В Росії на момент розрахунку індексу – 2 долара 3 центи. Відтак, стосовно до основних продуктів споживання рубль був недооціненим на 41 %. Рекорд у китайського юаня: 1 долар 45 центів,тобто 58% недооцінка. До Китаю щільно притискаються Малайзія, Єгипет, Індонезія, Таїланд і наша Україна. На іншому полюсі – Ісландія: 7 доларів 61 цент (ми на повний обід у McDonald’s – разом із салатом,морозивом,кавою – витрачаємо втричі менше), що відповідає переоцінці місцевої ісландської крони на 123%. Явно переоцінені також норвежські крони і швейцарський франк. Також є завищеним і євро (в середньому по країнах Єврозони на 4 долари 17 центів,тобто на 22 %).

Таку суттєву різницю не слід пояснювати витівками біржових ігор,особливо якщо врахувати : індекс публікується вже не перший рік і до кризи –без помітних зрушень. За таким розкиданням цін відомого бутерброду стоять серйозні закономірності.

Найбільш очевидною з них є традиційні різниці у добробуті країн. Мешканець Пекіну навряд чи у змозі дозволити собі Біг-Мак за ціною у Чикаго. Зате з мешканця Осло Можна злупити утридорога.

Але бідність і багатство –категорії не економічні. Гравці на валютних біржах керуються суттєво більш оцифрованими даними . Перш за все потоками товарів та послуг,які стоять за позначками валют.

Найбільш –недооціненою валютою –є валюта країни,яка вже декілька десятиріч виконує роль майстерні світу. Конвейерні виробництва переносяться сюди, тому що тим найдешевша робоча сила. Йдеться про Китай. Адже усе необхідне для її існування теж є дешевим –не тільки завдяки легендарній скромності потреб пересічного китайця,але і внаслідок штучно заниженого курсу місцевої валюти .

Малайзія,Індонезія,Україна теж орієнтуються на експорт. Аби забезпечити конкурентоспроможність продукції,вони –як і Китай –здешевлюють свою валюту.

Штучне знецінювання валюти стало інструментом експортної експансії ще з часів Великої депресії. Але тоді цим методом одночасно скористались усі провідні промислові країни, і нічого,окрім хаосу у фінансах ,такий трюк не приніс : співвідношення валют після короткого збентеження повернулись на колишній до депресивний рівень. Сьогодні благополучні держави намагаються без особливої потреби не грати із своїми курсами. Тому країни по слабкіше і можуть опустити свої валюти нижче паритету,аби заохотити експорт . З іншого боку, Швейцарія експортує хіба що предмети розкоші. Наприклад, легендарні швейцарські механічні годинники –при усій витонченості –явно не можуть бути точнішими електронних. І навіть механічні японські не менш надійні. Швейцарські годинники носять заради престижу –і чим вони дорожчі,тим престижніше. Основний дохід Швейцарія зараз отримує від туризму. Туристи витрачають гроші в середині країни –і чим вищі ціни,тим більше країна заробляє. Тут є вигідним саме завищений курс .

Норвегія експортує головним чином енергію: електричний струм,нафту,газ. На високотехнологічному ринку цей товар є завжди затребуваним. Можна не турбуватись про конкурентів і завищувати курс своєї валюти ,щоб до країни охоче імпортували усе,що в ній не виробляється.

Росія теж енергоекспортер. Тут ще у радянський час вибудували потужну промисловість. Рубль занижують,щоб стимулювати експорт її продукції –в надії,що завдяки цьому вона рано чи пізно вийде на радянський рівень за кількістю виробленого, а там і за якістю почне відповідати вимогам світового ринку . Але Центральний банк Росії скаржиться весь час на слабкість рубля.

Та й інші промислові країни до кризи,як правило,не намагались опускати свої валюти,віддаючи перевагу переносу виробництва у регіони,які є дешевшими і підгодовували звільнених робітників за рахунок податків з фірм.

Занижений курс не тільки стимулює експорт. Він ще зменшує рівень життя. Імпорт стає невигідним –а виробляти в середині країни взагалі усе,що їй потрібно, не так вже й добре: переваги розподілу праці виявляються на міжнародному рівні анітрохи не слабкіше,ніж в межах одного конвейера.

Заниження курсу валюти –податок на усіх громадян країни в інтерфейсах експортерів. До того ж найбільш несправедливий податок,тому що б’є перш за все по найбідніших. Хай вже ліпше прямий протекціонізм –захист внутрішнього ринку митними та нетарифними бар’єрами, завдяки яким,наприклад,Японія(теж найкрупніший експортер)обмежується ціною Біг-Мака у 2 долари 29 центів,заниженої усього на 33 %.

Література :

1. Болотіна Є. В. Економічна історія : Метод. посібник до вивчення курсу. Навч. посібник / Є. В. Болотіна. – К : Центр навчальної літератури, 2006. – 120с.

2. Булгаков С. М. Розмисли. Творча спадщина у контексті ХХІ століття = S. Bulgakov Reflections : Монографія / С. М. Булгаков ; За ред. В.Д. Базилевича. – К : Знання, 2006. – 903с. – (Славетні постаті).

3. Лановик Б. Д. Економічна історія України і світу : Підручник / Б. Д. Лановик, З. М. Матисякевич, Р. М. Матейко ; За ред. Лановика Б.Д. – 6-те вид., перероб. і доп. – К : Вікар, 2004.

4. Яценко О. М. Методологічні засади глобалізації, її фактори і детермінанти / О. М. Яценко // Економіка АПК. – 2011. – №11.

5. http://www.economist.com/content/big-mac-index