Экономические науки / 14. Экономическая теория

Талалай Вадим Вікторович

Науковий керівник : к.е.н. доц. Невмержицький В.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Василій Леонт'єв – нобелівський лауреат з економіки з одеським корінням

Василій Леонт'єв народився в серпні 1906 року в родині професора економіки Санкт – Петербурзького університету теж Василія Леонт'єва. Його мати походила з досить заможної сім'ї одеських торговців. Батьки майбутнього нобелівського лауреата спілкувалися з багатьма діячами тогочасної художньої богеми, а знаменитий художник Петро-Водкін написав портрет 8-річного Василька. Після захоплення влади більшовиками в 1917 році, родина Леонт'євих як «буржуї» могли розраховувати лише «на хвіст від оселедця». Тим не менш Василій Леонт'єв – старший, як спеціаліст з фінансових та економічних питань, як і раніше подовжував викладати в університеті.

Але в 1919 році їх виселили з дому. Попри всі негоди Василій Леонт'єв – молодший обрав дорогу, котру, як здавалось, всього лише повторювали дорогу його батька – він став студентом соціально – економічного відділення суспільних наук петроградського університету. В. Леонт'єв, вихований в кращих традиціях дворянсько-буржуазної культури, опинився мало пристосованим для переробки в радянського інтелігента. Його неодноразова заарештовували і навіть погрожували . Але нова економічна політика (НЕП) і певний лібералізм першої половини двадцятих років ХХ століття привабили В. Леонт'єва. Це був час жвавих економічних дискусій і швидкого відновлення зруйнованого громадянського війною народного господарства. Це був час, коли комуніст Базаров розробив свою математичну теорію економічного зростання, а професор Кондратьєв, розробив статистичний аналіз довгих і коротких «хвиль» економічного росту, який здійснив суттєвий вплив на праці західних дослідників.

Власне тоді визначились наукові уподобання Леонт'єва. Особливо глибоко він шанував (Адама Сміта).Тоді ж Леонт'єв відкрив для себе і Джона Кейнса, з яким незабаром будуть його зрівнювати за внеском в розвиток економічної науки. Власне у той же час він зайнявся математичними дослідженнями.

Як талановитого випускника Леонт'єва залишили в університеті викладати на кафедрі економічної географії. Тоді ж він замислився над питанням, яке, власне, і визначили напрям його подальших досліджень. Суть його полягала в наступному : облік і планування за думок В. І. Леніні, повинні були стати важелями для управління господарським життям. На відміну від капіталістичних країн, де періодично спалахували кризи перевиробництва, керівники радянської держави розраховували, що їх економіка буде виробляти рівно таку кількість продукції, як і потрібно для виконання тих чи інших стратегічних задумок. Ось тут і виникла проблема(?): як власне розрахувати кількість тої чи іншої продукції! Припустимо, ми знаємо скільки її потрібно споживачу. Але ж необхідно розраховувати і кількість продукції, яку мають виробити суміжні галузі. Нарешті необхідно подумати про такий «дріб'язок» як дозвілля робочих. Для цього потрібно набудувати нові розважальні заклади.

В результаті виходить, що доволі локальна задача тягне за собою серйозні зміни не тільки в економічному, але і в соціальному житті всієї держави. Леонт'єв був одним з перших, хто усвідомив важливість проблеми і намітив шляхи її вирішення. Але заборона публікацій, навіть зовсім далеких від політики і ідеології змусило Леонт'єва з причин неможливості займатися економічною наукою виїхати з СРСР. Яка могла б бути доля Леонт'єва залишись він в Радянському Союзі можна тільки гадати – в країні розпочались сталінські репресії. Як би там не було, в 1925 році Леонт'єв стає аспірантом Берлінського університету і публікує свою статтю, присвячену методології, складання балансу народного господарства СРСР на 1924 рік. Він обґрунтовано розкритикував методологічні помилки при складанні балансу. При цьому він відмічав, що оскільки окремі галузі виробництва більш-менш «проникають одна в одну» в роді випадків буде виникати небезпека подвійних розрахунків. Якщо не буде регулювання, то нічим не стримати приватну ініціативу вона буде доводити економіку до стану повного колапсу. Невдовзі так і сталося - зав’язалася світова економічна криза, яка особливо тяжко відбилась у Німеччині, та і на житті самого В. Леонт'єва. Маючи вже певне наукове ім'я, він отримав грант від Гарвардського університету і з 1929 року протягом наступних 40 років працює в США у передмісті Бостона. Вирішення задачі під яку В. Леонт'єв, попри очікувань багатьох американських колег, завершилось не просто успіхом, а створенням знаменитого методу «витрати – випуск », який в майбутньому приніс В. Леонт'єву Нобелівську премію з економіки. Суть методу «витрати – випуск » в поширеній і доволі доступній формі була сформульована у 1989 році в газеті Радянського Союзу «Правда» : "Щоб прогнозувати розвиток економіки, потрібен системний підхід. Економіка країни – це велика система, в якій багато різних галузей, і кожна з них щось виробляє – промислову продукцію, послуги тощо, які передаються іншим галузям." Кожна ланка – компонент системи, може існувати тільки тому, що він стримує щось від інших. Це як розклад поїздів – звідки, куди, в який час приїжджають. …

Час коли Леонтьєв приїхав в Америку і приступив до розробки свого метода, увійшов в історію під назвою Великої депресії. Все почалося з падіння вартості цінних паперів на Нью-Йоркській біржі 29 жовтня 1929 року.

В попередні роки Америка була завалена продуктами користування та товарами широкого вжитку, але біржова катастрофа спричинила двохкратне падіння обсягів промислового виробництва. Мільйони американців розпродували своє майно сідали в дешевенькі "форди" і відправлялись по всій країні в пошуках залишків для існування. Але коли більшості погано, завжди знайдуться ті, кому добре. Ганстери і мафіозі створили "золоту епоху" в історії злочинності.

Здавалось Америка знаходиться на межі національної катастрофи, але в 1933 році до влади прийшов Франклін Делано Рузвельт. «Єдине, чого ми повинні боятися – це власного переляку», заявив він у своєму зверненні до наці і прийнявся діяти. Він створив в уряді нову команду з молодих і активних професорів і юристів, зібраних з усіх університетів країни. Мозковий центр функціонував цілодобово, розробляючи закони для пожвавлення, проголошеного Рузвельтом "Нового курсу" (державне регулювання приватного сектору, підтримку малого бізнесу, соціальну допомогу малозабезпеченим, боротьба з расизмом). Конгрес не встигав їх затверджувати, за перші 100 днів було прийнято 50 законів.

В кінцевому рахунку "Новий курс" привів до того, що країна подолала наслідки кризи і ввійшла в роки економічного процвітання. І американський економіст В. Леонт'єв з російсько-українським корінням був одним з тих, доклав руку до формування "Нового курсу".

В своїх дослідженнях Леонт'єв умовно поділив економіку на сектори, зв'язані між собою різними факторами виробництва (капітал, труд, природні ресурси), з одної сторони, і стадіями виробничого процесу, виготовленням проміжних продуктів, впритул до кінцевих товарів, які поступають до споживання, - з іншої. Взаємозв'язок секторів вчений оформив у вигляді таблиці, чи балансу, і дав йому назву шахового. А ось другу ступінь його моделі складали близько 2 тисяч "технічних коефіцієнтів, які були кількісними і якісними параметрами взаємозв'язків. Насамкінець третя фінальна ступінь складалась з системи рівнянь, відомій в економічній науці, як інверсія-Леонт'єва". Ця система була доволі складною і громіздкою, але вона дозволяла відповісти на деякі питання.

У 1941 році вийшла робота Леонт'єва "Структура американської економіки, яку певним чином можна вважати дороговказом у світі економіки – власне так можна оцінити функції, які виконували складні таблиці міжгалузевих зв'язків."

Авжеж, за теперішніми мірками леонт'євські таблиці "витрати – випуск" виглядають доволі примітивно. Нинішні американські таблиці, наприклад, містять порядка 600 секторів, а не 4-ри як у Леонт'єва. ООН, Всесвітній банк і уряди багатьох країн світу взяли до озброєння метод Леонт'єва в якості важливішого методу економічного планування і бюджетної політики ось чому В. Леонт'єв був нагороджений премією Альфреда Нобеля з економіки в 197 р. "за розвиток методу "витрати – випуск" і його застосування до важливих економічних проблем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТРАТУРИ

1. Олена Хлібаніна Енциклопедія для дорослих. Людство XXI век / Хлібаніна О., Ромовська П. – Москва: Аванта +, 2004. – 235 с.

2. Журнал «Історія» № 18 за 2006 р.

3. Журнал «Наука і життя» № 9 за 2002 р.