Китайське економічне диво

На кінець 1970-х років Китай на чолі з Ден Сяопіном оголосив курс на економічні реформи. Більшість спеціалістів по Китаю не вірили в успіх цих реформ. Звучали тяги, що Китай – хронічно відстале, неспроможне до прогресу суспільство. В той час навіть виник жарт, що найкраще місто в Китаї, це Пекін, але це не місто, тому що в місті має бути каналізація, а її в Пекіні немає. Але минув час і маховим реформ розкручувався, а країна підкорювала все нові вершини. А експерти пророкували все одно швидкий крах китайської модернізації, посилаючись на спеціальні та інші економічні фактори. Тільки в газеті The Well Street Journal, рупорі американських ділових кіл за три останні десятиріччя можна було нарахувати більше двох сотень «смертних вироків» реформам в Китаї.

А Китай тим часом благополучно перетворився у другу економіку світу і ось-ось обжене саму Америку. Це перший великий сюрприз, який подали китайці людству в другій половині ХХ- на початку ХХІ століття. Але не єдиний. Другий торкається стабільності їх політичної системи. Коли у 1997 році помер Ден Сяопін коментатори пророкували, що правлячий клас КНР не зможе зберегти єдність рядів, розпочне розколюватись на ворожі угрупування, сформовані на кінцевому і регіональному принципі: одночасно апарат комуністичної теорії зіштовхнеться з класом капіталістів і Китай провалиться у хаос.

Але і цього не сталось. Якимсь неймовірним тільки їм зрозумілим способом вони зуміли в рамках однопартійної диктатури налагодити заздалегідь сплановану, регулярну, чітку і гнучку зміну владних структур.

На теперішньому етапі ключова задача китайської нації – боротьба з корупцією, від її ефективності залежать перспективи розвитку КНР, соціалістичного ладу. І судячи з усього, новий лідер Китаю Сі Цзіньпін рішуче налаштувався на виколення цього зла. Начальникам всіх рівнів спущеня потрібно припинити транжирити гроші, приймати удари. Перша реакція, що вже сто раз проходить і у самому Китаї, і в будь-якій країні, що в тоталітарній, що в демократичній. Результат наперед є непередбаченим: як корупціонери бешкетували, так і бешкетують. Тим більше, в Китаї – корупція, як така, що входить корінням у багато тисячну історію, традиція. Але існує і Сінгапур, населений тими ж китайцями, який славиться непідкупність чиновників. А саме сінгапурський досвід економічного будівництва у багато чому враховував Ден Сяопін. Може Сі Цзіньпін, у свою чергу з користю врахує сінгапурський досвід, тепер же у духовній сфері? Як жити: можливо через 15-20 років весь світ розпочне захоплюватись моральною чистотою китайського суспільства. Потрібно, щоб і ми, українці звернулись до вивчення досвіду Китаю, обґрунтовано і вдумливо проведення реформ без метушні та наскоків, збираючи по крихіткам досвід сучасного управління економікою і науково-технологічних досягнень. Китай, як не дивно, довів, що демократію можна побудувати керівництвом компартії, вона стимулює інновації і модернізації. Вражає також обов’язкова зміна курівництва країни і боротьби з корупцією – це найважливіші умови розвитку демократії. Так, у Китаї багато проблем, але філософія здорового глузду веде країну до незворотного успіху в соціально-економічному просторі. Його м’яка сила - полюбити конкурента і працю, вміти разом з тим, взяти найбільш цінне в нього. Китай вже здивував весь світ, дивує сьогодні, і напевне у змозі здивувати у майбутньому.

І хоча відстань від України до Китаю неабияка, однак вона не така велика як здається. На кордоні Росії з Китаєм, в Приморській країні є дуже багато українців. Цей фактор теж варто враховувати.

Література:

Фицджеральд « История Китая», Центрполиграф.-2013 458с.

Илларионов А. Тайна китайского экономического чуда / Андрей Илларионов. – http://www. libertarium.ru/libertarium/l_ptchina_china.