Економічні науки/15.Державне регулювання економікою

К.держ.упр., доцент Мартиненко В.О.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», м. Суми, Україна

Шляхи поліпшення умов функціонування транскордонного співробітництва в Україні

Сучасні міжнародні відносини характеризуються інтенсивними інтеграційними процесами, серед яких важливу роль відіграє транскордонне, регіональне та міжнародне співробітництво. Оскільки більшість регіонів України є прикордонними, а зовнішній кордон є найдовшим серед європейських країн, проблема транскордонного співробітництва є актуальною.

Як форма міжнародного співробітництва, транскордонне співробітництво передбачає дві основні умови: перша – наявність визначеного транскордонного простору – території, яка охоплює два або більше регіонів прикордонних держав і об’єднує їх за певними географічними та соціально-історичними ознаками, друга - регіональний або локальний характер співпраці.

Основною метою такого співробітництва є комплексний розвиток прикордонних регіонів шляхом поширення торговельно-економічних, коопераційно-виробничих, науково-технічних зв’язків прикордонних адміністративно-територіальних регіонів, реалізації спільних програм з охорони довкілля, запобігання природних та техногенних катастроф, розбудови прикордонної інфраструктури та поглиблення контактів у гуманітарній сфері на міжрегіональному рівні. Така співпраця, по своїй суті, при збереженні специфіки самобутності кожної зі сторін та максимально використовуючи національний потенціал, значною мірою дає змогу успішно вирішувати локальні проблеми, поступово згладжуючи рецидиви периферійності в соціально-економічному розвитку окремих територіально-адміністративних одиниць, сприяє мобілізації місцевих ресурсів та підвищенню ефективності їх використання, припливу зовнішніх інвестицій, спрямованих на вирішення спільних проблем у транскордонному регіоні.

Але на жаль, на практиці така співпраця не використовує фактор «спільних транскордонних питань» для обґрунтування своєї організаційної інституалізації. Проблема полягає перш за все в тому, що місцеві органи влади сприймають транскордонне співробітництво як зовнішньоекономічну діяльність та не готові сприяти розвиткові транскордонного співробітництва як сфери, що вимагає від них координуючої функції. Серед інших чинників, що стримують розвиток транскордонного співробітництва вздовж кордонів, експерти також відзначають [2]: недооцінка з боку центральної влади транскордонного співробітництва як інструменту територіального /регіонального розвитку і покращення якості життя людей, які мешкають у прикордонних регіонах України;

- обмеженість стратегічного бачення завдань та перспектив розвитку транскордонного співробітництва як з боку уряду, так і з боку місцевих органів влади України, а також «відсутність навичок спільного планування розвитку прикордонних територій» [2];

- мізерний рівень фінансової підтримки спільних транскордонних проектів як з боку уряду, так і з боку місцевих органів влади (за винятком облаштування прикордонної інфраструктури);

- слабкість інституційної бази регіонального розвитку, яка у прикордонних регіонах має відігравати роль одного з рушіїв транскордонного співробітництва;

- низький рівень соціально-економічного розвитку територій, які є учасниками транскордонного співробітництва, порівняно із середніми національними показниками;

- колізії між нормами української правової системи та сусідньої держави у сфері управління, підприємницької діяльності;

- не впроваджується комплексний підхід до розв’язання проблем розвитку прикордонних територій України та знижується синергетичний ефект, якого можна було б досягти за умов належної координації та міжсекторної співпраці.

- погіршення іміджу України, зростання недовіри до українських інституцій як партнерів для співробітництва;

- відсутність координації у розробці програм регіонального розвитку по різні боки кордону;

- слабо розвинута інфраструктура кордону.

Так, незважаючи на те, що нині існує 240 пунктів пропуску через державний кордон України, їхня кількість не відповідає європейським нормам, де відстань між пунктами пропуску не більша ніж 25 км.

Як свідчить багаторічний досвід країн Західної Європи, транскордонне співробітництво надає його учасникам значні переваги і сприяє розвитку прикордонних регіонів. Але створення відповідних структур є складним і довготривалим, потребує значних фінансів і організаційних зусиль.

Саме тому надзвичайно актуальною сьогодні стає проблема вдосконалення державної політики підтримки розвитку транскордонного співробітництва та поліпшення умов його функціонування. Для цього видається доцільним у коротко- та середньостроковій перспективі здійснити ряд заходів, а саме: гармонізувати правові повноваження національних суб’єктів цього співробітництва, делегувати регіонам (областям) України правові та фінансові повноваження, релевантні до повноважень суб’єктів співробітництва у сусідніх країнах; посилити економічну спрямованість співробітництва в сфері зовнішньої торгівлі, стимулювання розвитку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів та їх участі у єврорегіональних об’єднаннях, особливо в напрямі посилення виробничо-технічної кооперації; посилити інформаційну підтримку транскордонних программ; розробити і запровадити ефективну, прозору систему проектного менеджменту, моніторингу та оцінки вже реалізованих проектів; вирішити проблему нестачі кваліфікованих кадрів з питань транскордонного співробітництва.

Реалізація перелічених заходів надасть імпульс соціально-економічному розвитку в прикордонних регіонах і підвищенню їх конкурентоспроможності, сприятиме формуванню позитивного іміджу держави на міжнародній арені, зміцненню зовнішніх економічних зв’язків, оптимізації територіального (міжнародного, міжрегіонального) поділу праці, зменшенню територіальних диспропорцій, і, зрештою, повноцінній інтеграції України у європейську і світову економіки.

Література:

1. Транскордонне співробітництво. Стратегічний документ, 2007 – 2013 рр. Індикативна програма, 2007 – 2010 рр. // Офіційний сайт Європейської Комісії. – Режим доступу : http://ec.europa.eu.

2. Розширення Європейського Союзу: вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами. К., 2004. - C. 142.