Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность.

ст. Смоляр В.А.

ДВНЗ «Національний гірничий університет»

к.т.н., доц. Стеханова З.С.

ДВНЗ «Національний гірничий університет»

Диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність є важливою і невід'ємною сферою господарської діяльності підприємств, фірм, усіх учасників ринкових відносин. Переоцінка принципів і модельних характеристик економічного розвитку яка відбулася у сучасному суспільстві змінила уявлення про міжнародне співробітництво.

Становлення ринкових відносин на сучасному етапі вимагає двоякого бачення проблематики зовнішньоекономічної діяльності . У зв'язку з цим виникає й відповідне ставлення до неї як , з одного боку , до об'єкта цілеспрямованого організаційно - економічного впливу з метою стимулювання підприємницької активності і налагодження стійких саморегулюючих ринкових зв'язків і механізмів , а з іншого - як до прискорювача прогресивних перетворень у структурі суспільного відтворення , джерела передових технологічних і організаційних ідей в галузі управління суспільно – виробничими системами [1].

У стратегії економічного зростання важливе місце належить підвищенню ефективності зовнішньоекономічної політики, яка повинна бути спрямована на зміцнення позицій підприємств держави у світовій торгівлі та забезпечувати вихід на нові ринки. Одним із способів досягнення цієї мети є диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності, яка може стати механізмом стимулювання подальших структурних перетворень в економіці, якісної перебудови всієї системи зовнішніх економічних зв'язків.

Диверсифікація експорту обумовлює формування його ефективності і оптимальної структури , розширення асортименту товарів , поступове збільшення частини високотехнологічної продукції і товарів з високим ступенем обробки , а також освоєння українськими виробниками та експортерами нових ринків товарів , технологій , капіталів і послуг. Диверсифікація імпорту передбачає різке зменшення залежності від імпорту важливих факторів виробництва ( енергоносіїв і стратегічних видів сировини) і різноманітність джерел постачання цих компонентів , а також створення в Україні імпортозамінних виробництв на основі новітніх передових технологій.

Диверсифікація - найважливіший напрям активної діяльності підприємств . Проведення диверсифікаційних заходів йде за двома напрямками : проникнення в види бізнесу , що виходять за межі сектора діяльності підприємства , і розширення спектра пропонованих підприємством продуктів і послуг.

Диверсифікація виробництва визначається як зміна виробничої складової об'єкта управління з метою виробництва продукту, спрямованого на задоволення споживчої потреби, відмінної від тієї, на задоволення якої спрямований вже випускається продукт. [3] Зміна виробничої складової об'єкта управління шляхом диверсифікації виробництва передбачає два крайні варіанти організаційних змін.

Мотиви диверсифікації :

1 . Техніко - технологічний :

- Бажання більш повно завантажити виробничі потужності і зберегти виробничий потенціал;

- Альтернативні варіанти використання сировини , матеріалів, технології ;

- Незайнятість і повне використання ресурсів .

2 . економічні:

- Заполучення капіталу в традиційні галузі виробництва та пошук нових сфер його застосування капіталу ;

- Розширення частки ринку завоювання нових ринків ;

- Витяг синергетичного ефекту ;

- Економія на масштабах діяльності;

- Економічна обмеженість ресурсів та ресурсозберігаюча політика .

3 . фінансові :

- Розподіл ризиків між великим обсягом виробництва ;

- Фінансова стабільність ;

4 . соціальні :

- Збереження робочих кадрів;

- Створення нових робочих місць;

5 . стратегічні :

- Пристосування до кон'юнктури ринку;

- Протидія коливань кон'юнктури ;

- Страхування майбутнього підприємства ;

- Антимонопольне законодавство ;

- Злиття та поглинання ;

- Державне замовлення .

Цілі диверсифікації :

1 . Економічна стабільність і фінансова стійкість підприємства;

2 . прибуток ;

3 . конкурентоспроможність

Іноді диверсифікацію розглядають як особливий випадок горизонтальної інтеграції виробництв . Під диверсифікацією розуміють проникнення підприємств або виробництв в різнорідні галузі які технологічно пов'язані.

Створення великих інтегрованих диверсифікованих компаній та об'єднань має ряд переваг у порівнянні з більш дрібними організаційними структурами. Вони більш стабільні і надійні, в меншій мірі схильні до впливу випадкових факторів. Завдяки об'єднанню капіталу вони мають можливість нарощування виробництва та розширення масштабів своєї господарської діяльності.[2] Такі підприємства в змозі сформувати власні інвестиційні фонди, необхідні для реалізації перспективних проектів . Важлива перевага великих підприємств порівняно з дрібними і середніми - можливість виходу на світовий ринок.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні відносини. М., МАУП, 2009.

2. Александров С. С. Стратегія диверсифікації виробництва як основний напрямок стратегічного розвитку підприємства. / / Проблеми теорії і практики управління. № 1/2004.

3. Макогон Ю.В. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків регіонів / / Економіка України.-1992.