Економічні науки. Зовнішньоекономічна діяльність

Дарманян М.Ю., Малишко В.В.

Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

Обґрунтування необхідності управління зовнішньоекономічними відносинами підприємства в умовах глобалізації національної економіки

Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується нарощуванням інтеграційних тенденцій у світовій економіці, поглибленням інтернаціоналізації виробництва та обміну, уніфікацією національних, економічних і соціальних стандартів, що призводить до ускладнення багаторівневих взаємозв'язків між суб'єктами глобальної економічної системи і виникненням нових протиріч між ними. Подібні тенденції вимагають якісного вдосконалення та структурно-функціональної оптимізації діючої нині системи інституційного забезпечення глобального економічного розвитку, що обумовлено суттєвим відставанням регуляторних механізмів від динаміки і масштабів глобальних трансформацій. Зокрема, вони не адекватні зростаючим потребам упорядкування інвестиційних, товарних, інформаційних, капітальних і людських потоків, які б відповідали рівню глобалізації світогосподарських зв'язків та сприяли гармонізації інтересів основних учасників міжнародних економічних відносин. За умов розвитку глобалізації світового господарства та сучасних тенденцій розвитку міжнародних економічних відносин посилюється значення ефективної організації управління зовнішньоекономічними відносинами підприємства як важливим структурним елементом глобального економічного простору. Процеси розширення національної економіки України та активної її інтеграції у світову економічну систему встановлюють нові стандарти здійснення зовнішньоекономічних зв’язків та стимулювання розвитку конкурентних переваг для забезпечення стійких позицій на зовнішньому ринку та підвищення ефективності функціонування суб’єктів зовнішньоекономічних відносин у межах національної та світової економіки. Зважаючи на це, вивчення та концептуалізація процесу управління зовнішньоекономічними відносинами підприємства в умовах глобалізації є важливим не лише у теоретичному плані, але й має практичне значення, оскільки дасть змогу доповнити дослідження тих чи інших інституціоналізаційних процесів, що відбуваються у сучасному українському соціумі.

Метою дослідження є обґрунтування необхідності процесу управління зовнішньоекономічними відносинами підприємства за умов інституціоналізації сучасного глобального світу та визначення сутності даного поняття.

Об’єктом дослідження виступає процес управління зовнішньоекономічними відносинами підприємства в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків. Предметом є інститут управління зовнішньоекономічними відносинами підприємства в умовах посилення інтеграційних процесів в глобальному економічному просторі.

Вивченням процесу інституціоналізації в умовах глобалізації національної економіки займалися такі вчені як Гантінгтон, Ґ. Коупланд, А. Панебіанко, С. Петтерсон, Н. Ползбі, К. Строем та ін. [4, c.53] Питанням управління зовнішньоекономічними відносинами підприємств в умовах глобальних зрушень та трансформації сутності окреслених понять в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків приділяли увагу такі вчені як Дроздова Г.М., Кириченко О.А., Коломієць І.Ф., Мохамед Азхар Алі Емад, Буряк К.М. та ін.

Глобалізація сьогодні є одним з найбільш впливових процесів у світі. Слід розуміти, що у найширшому розумінні, глобалізація – це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації [5, c.34]. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних, технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об’єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. У результаті глобалізації світ стає більш зв’язаним і залежним від усіх його суб’єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості і типів інтегрованих суб’єктів.

Глобалізація мала своїм наслідком формування глобальними центрами інституціональної інфраструктури, здатної за рахунок нових гуманітарних і соціальних технологій контролювати свідомість і громадську поведінку людей, а за рахунок політичних технологій здійснювати вплив на держави. Ідеологія інституціонального глобалізму виражає себе не просто як єдино можлива, але й не передбачає іншого способу мислення, спроможного претендувати на найвищий рівень ідентичності, а, отже, прагне затвердитися як нова наукова істина [2,c.28].

Глобалізаційні процеси створюють таку інституціональну структуру національної економіки, за якої формується вже нове, глобальне, світове середовище, де стираються кордони між функціонуванням підприємств, а вихід на зовнішній ринок не є таким проблемним. Процес інституціоналізації проходить більш відкрито, а інститути мають зовнішньоекономічну складову. Завдяки впливу глобалізації на інституціоналізацію створюється таке інституціональне середовище, де суб'єкти національної економіки найбільш гармонійно працюють один з одним.

На сьогодні світова економіка відіграє значну роль у формуванні інститутів, а саме враховує взаємозв'язок їх із зовнішнім світом. Під впливом глобалізації процес інституціоналізації включає у себе вектори розвитку, що виводять країну на значно новий етап функціонування, а саме через різні важелі та інструменти виникає вплив на усі суб'єкти економічної системи, в тому числі і підприємства. Під цим впливом формується вже нова система, що враховує світову економіку та зовнішньоекономічні фактори. Саме тому, доцільно розглянути вплив глобалізаційних процесів на трансформації національної економіки.

Вплив глобалізаційних процесів на структурну трансформацію національної економіки знайшов своє відображення у напрямах та формах зовнішньоекономічної діяльності підприємств, що проявляється у зміні специфіки інноваційно-інвестиційних процесів, переході до економіки знань та глобальної інформатизації. Процеси розширення національної економіки України та активної її інтеграції у світову економічну систему встановлюють нові стандарти здійснення зовнішньоекономічних зв’язків та стимулювання розвитку конкурентних переваг для забезпечення стійких позицій на зовнішньому ринку та підвищення ефективності функціонування суб’єктів зовнішньоекономічних відносин у межах національної та світової економіки [1, с.152]. За таких умов зовнішньоекономічна діяльність підприємства становиться ключовим фактором забезпечення позитивних структурних зрушень в економіці країни, зростає роль зовнішньоекономічної діяльності відносно активізації експортної діяльності, залучення іноземних інвестицій та використання високих технологій в інноваційних секторах, реалізації міжнародних інноваційно-інвестиційних проектів.

Зростання ролі та значимості зовнішньоекономічної діяльності в умовах посилення інтеграційних процесів світової економіки висувають на перший план необхідність забезпечення ефективного управління зовнішньоекономічними відносинами підприємства як інституту, що функціонує у рамках зовнішньоекономічних відносин. Аналіз потенційних, ресурсних, економічних можливостей підприємства, його економічних інтересів та стратегії розвитку виступають ключовими позиціями для подальшого розвитку інноваційно-інвестиційних процесів. Реалізація даних позицій ґрунтується на впровадженні раціональної системи управління зовнішньоекономічними відносинами підприємства за умов сучасної конкуренції, що виступають сучасним імперативом для розвитку підприємств.

Сутність управління підприємством на зовнішньому ринку полягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіб організації чи установи в інтересах продуктивного досягнення визначених зовнішньоекономічних стратегій [3, с.36].

З огляду на специфіку зовнішньоекономічних відносин підприємства та виокремлення поняття зовнішньоекономічних відносин від поняття зовнішньоекономічної діяльності підприємства вважається за можливим управління зовнішньоекономічними відносинами розглядати як управління сукупністю економічних відносин підприємств, пов'язаних із виходом на зовнішній ринок з метою більш повного використання міжнародних чинників економічного зростання в умовах розвитку світової економіки, якій притаманні процеси посилення міжнародного поділу праці, подальшої інтернаціоналізації господарського життя, збільшення відкритості національних економік, розвитку та зміцненню міжнаціональних структур. Створення високоефективного управління зовнішньоекономічними відносинами, структурні та функціональні характеристики якого мають визначатися у контексті основних тенденцій розвитку сучасного міжнародного бізнесу, стратегічних ресурсів розвитку країни та її національних інтересів виступає єдиною можливою базою для ефективної взаємодії економіки України зі світовим господарством.

Висновки і перспективи подальших розвідок. В умовах глобалізації світогосподарських зв’язків та посилення процесів інтеграції підприємства в систему міжнародних економічних відносин, зростає роль зовнішньоекономічної діяльності підприємств, що обумовлює необхідність забезпечення ефективного управління зовнішньоекономічними відносинами підприємства в процесі виходу та функціонування його на зовнішньому ринку в умовах посилення глобалізаційних процесів. Подібна тенденція реалізується через спрямовуючий вплив означених процесів на вектори стратегічного управління відносинами підприємства у рамках національної та глобальної економічних систем. У розрізі розглянутого питання залишається невирішеним аспект практичної реалізації управління зовнішньоекономічними відносинами підприємства, що знаходить свою реалізацію у вигляді моделі управління, алгоритму та механізму управління зовнішньоекономічними відносинами підприємства.

Література:

1. Білоpус О.Г.Глобалізація і національна стpатегія Укpаїни/О.Г.Білорус. –Бpоди:Пpосвіта;К. :Батьківщина, 2001. – 299с.

2. Грінберг Р. М. Інституційні уроки ринкових трансформацій / Р. М. Грінберг // Економіка України. – 2011. - № 1. – С. 27-38.

3. Кириченко O.A. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. носіб. - 3-тє вид., нерероб. і дон. - К.: Знання- Прес, 2002. - 384 с.

4. Соскін О. Формування інституціональної основи економічної моделі України / О. Соскін // Галицький економічний вісник. – 2012. - № 2(27). –С 53-60.

5. Ткач А. А. Інституціоналізація економіки: синергетичний парадокс / А. А. Ткач // Інституціональний вектор економічного розвитку. – 2012. - № 2 (1). – С. 32-38.