Мазур К.В., Островерхова А.В., Климчук І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Становлення та розвиток фінансового ринку України

Становлення ефективного фінансового ринку в Україні неможливе без загального процесу соціально-економічних і політичних реформ у державі, без розвитку законодавчої бази функціонування ринку.

П.Ю. Бороздін ототожнює фінансовий ринок з ринком капіталів, Б.І. Альохін та В.М. Родіонова визначають його як поєднання ринку банківських позичок і ринку цінних паперів, М.Ю. Батунін розглядає фінансовий ринок як сферу акумулювання і використання тимчасово вільних коштів через механізм їхнього перерозподілу між власниками і користувачами шляхом прямого контакту чи через посередників.

Деякі українські автори пропонують поділити фінансовий ринок на ринок капіталів, що охоплює середньо- та довгострокові банківські кредити, та ринок цінних паперів (акції й облігації) і грошовий ринок, тобто ринок короткострокових кредитів (обліковий, міжбанківський і валютний). У закордонній практиці інвестиційний ринок часто ототожнюють з фондовим ринком, оскільки основною формою інвестицій є інвестиції в цінні папери. Проте такий підхід не дає змоги віднести до жодного з перерахованих видів ринків похідні фінансові інструменти, що набули значного поширення в практиці розвинутих країн.

Професійною діяльністю на ринку цінних паперів згідно із Законом є підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційного, інформаційного, технічного, консультативного й іншого обслуговування випуску та обороту цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності [1].

Для стабілізації і майбутнього розвитку фінансового ринку в Україні було б доцільно (як пропонують багато вчених і експертів) здійснити такі заходи:

- відпустити валютний курс від жорсткої фіксації до долара США. Пріоритетом грошово-кредитної політики має бути показник інфляції, а не валютного курсу;

- зменшити показник обов'язкового продажу валюти експортерами;

- доходи від приватизації спрямовувати на капіталовкладення у державні підприємства, інфраструктуру фондового ринку, а не на соціальні виплати;

- перейти до бюджетного стимулювання споживання молодих сімей шляхом впровадження субсидій на довгострокові позики на будівництво, придбання товарів тривалого користування, допомогу дітям тощо;

- розробити та впровадити державний план стабілізації макроекономічних показників та подолання кризи [2].

Останнім часом важливою тенденцією розвитку фінансового ринку стала схильність до універсальності та комплексності послуг, які пропонуються клієнтам. У сукупності з іншими тенденціями, зокрема процесами злиття і поглинань, широким впровадженням інформаційних форм і стала основою надання транснаціональних фінансових послуг банками та іншими фінансовими установами. Разом з тим це свідчить й про подальше зближення обох моделей фінансових систем.

Консолідація активів фінансових компаній шляхом злиття чи поглинання – характерні тенденції сучасного фінансового ринку. Вони тісно взаємопов’язані з прагненням компаній до глобальної присутності на ринку і стали стратегією їх виходу на нові його сегменти. Ініціаторами кардинальних змін стали провідні банки, для яких глобалізація економіки створила передумови розширення масштабів їх бізнесу і посилення конкурентних позицій в світі. Обмеження діяльності лише національним ринком призводить до втрати конкурентних переваг банками.

Фінансові системи країн з перехідною економікою мають певні ознаки і європейської, і американської моделі. Важливим індикатором глибини і ефективності ринкових трансформацій у цих країнах, вагомим чинником стабільності фінансових систем і залучання інвестицій є рівень розвитку фондового ринку, який характеризується відносно високою прибутковістю операцій, що має приваблювати інвесторів [3].

У світовому масштабі найбільшим сектором за кількістю використання інструментів на ньому є фондовий ринок. За економічним значенням фондовий ринок майже рівний ринку банківських кредитів, хоча тут багато що залежить від особливостей фінансової системи тієї чи іншої країни.

Фінансовий ринок України є доволі складною системою взаємовідносин господарюючих суб’єктів, органів державної влади, приватних осіб. Структурно він поділяється на ринок інвестицій та безпосередньо ринок грошей. Ринок інвестицій, у свою чергу, складається з ринку кредитів та фондового ринку. В взаємозв’язку з тим, що ці дві складові доволі суттєві за своїм економічним змістом та існують відносно автономно одна від одної, логічно виділити у складі фінансового ринку три основні структурні складові: фондовий ринок, кредитний ринок та валютний ринок [4].

Відсутність прогресу та низький рейтинг України пояснюється експертами тим, що хоча фінансові ресурси у формі кредитів і ризикового капіталу для підприємств порівняно доступні, але фондовий ринок недостатньо розвинений. Крім того, попри наявність позитивних передумов, існує низка системних загроз ( політичний, правових та ін.), що стримують активний розвиток національного фінансового сектора [5].

Сьогодні фондовий ринок має ознаки ринку корпоративного контролю, а більшість операцій здійснюється поза організованим шляхом. Доступ до фінансування на фондовому ринку мають, насамперед, відомі корпорації з великим обсягом операцій. Низька інформаційна прозорість ринку спричинила проблему асиметрії інформації між позичальником і кредитором. Тому позичальники, не отримавши кошти на фондовому ринку, змушені звертатись до банків. Очевидною є непідготовленість населення до сприйняття фінансових інструментів фондового ринку.

Таким чином, аналіз тенденцій розвитку ринку фінансових послуг свідчить, що в умовах глобалізації фінансових ринків і домінування на окремих їх сегментах потужних міжнародних фінансових корпорацій зростають вимоги клієнтів до рівня їх фінансового обслуговування. Тому важливим чинником підвищення конкурентоспроможності фінансових установ, розвитку ресурсної та клієнтської бази стає їх готовність надавати широкий спектр традиційних і сучасних фінансових послуг клієнтам.

Основними напрямками удосконалення фондового ринку є:

1. Удосконалення базового спеціального законодавства. У першу чергу це є справою законодавчих органів влади. Для активізації роботи законодавчого органу в цій сфері необхідно сприяти участі в розробці нових законів і самих учасників ринку, влаштовуючи відкриті обговорення в засобах масової інформації. Такий підхід буде найбільш демократичним, та забезпечить більш повне врахування усіх потреб ринку фінансових послуг.

2. Забезпечення виконання вимог законодавства усіма учасниками фондового ринку.

3. Створення дієвої системи розкриття інформації емітентами цінних паперів.

4. Упорядкування і підвищення ефективності інфраструктури фондового ринку.

5. Вжиття заходів для залучення емітентів та інвесторів до взаємодії на організованих фондових ринках

6. Розвиток інститутів колективного інвестування [6, C.93].

У стратегічній перспективі Україна має повністю інтегруватися до глобальної фінансової системи та стати іі повноправним учасником, але це створює нові умови функціонування внутрішнього фінансового ринку, нові правила поведінки українського бізнесу, нові принципи державного управління тощо. У таких умовах необхідна розгорнута, цільова підготовка України, її фінансової системи, а також окремих учасників ринків фінансових послуг до глобальних правил функціонування. Зауважимо, що це має відбуватися з урахуванням національних інтересів та інтересів українського бізнесу в цілому, без загрози економічній та фінансовій безпеці держави [7, C. 20].

Для повноцінної участі в глобальному процесі формування світової фінансової системи на рівноправних умовах національному ринку фінансових послуг необхідно:

1. Удосконалити правову базу для усунення асиметричного розвитку серед представників фінансового посередництва (банківських і небанківських інституцій) з посиленням конкуренції, поміж яких створюватимуться передумови для подальшого розвитку ринку фінансових послуг.

2. Сприяти регіональній збалансованості ринку фінансових послуг.

3. Затвердити чітку концепцію інтеграції України у світовий економічний простір.

4. Посилити чинники стабілізації фінансової системи через усунення наслідків фінансово – економічної кризи в Україні, яка спричинила роздробленість посередників на ринку фінансових послуг і потребує, як наслідок, укрупнення капіталів фінансових інститутів.

5. Створити фінансово потужного та конкурентоспроможного банківського сектора.

6. Формувати державну підтримку для фінансових посередників та інститутів, оскільки з них й починається стабілізація фінансової системи країни. Тому слід переглянути особливості оподаткування фінансових ресурсів комерційних банків, страхових компаній, пенсійних фондів та інших установ, особливо, які надають довгострокове інвестиційне кредитування.

Слід зазначити, що фінансовий ринок є життєво важливим фундаментом для зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення і розвиток фінансового ринку має стати ключовим елементом сильного економічного середовища, який підтримуватиме корпоративні ініціативи, забезпечуватиме фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів. Як каталізатор економічного зростання - фінансовий ринок буде істотно впливати на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних процесів.

Список використаних джерел

1. В.М. Гриньова Інвестування/ Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П. – підр. – Х., ХДЕУ – 2008. – 464с.

2. М.І. Карлін Фінанси України та сусідніх держав/ Карлін М.І. – Навч. посіб. – К. – 2007.

3. Лютий І.О. Ринок фінансових послуг України в умовах глобалізації фінансового ринку: тенденції та перспективи/ Лютий І.О., Криклій А.С., Юрчук О.М. // Економіка і держава. - 2008. - №3. – С.5-7.

4. Полюхович В. Місце фондового ринку в структурі фінансового ринку України / В.Полюхович // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №6. – С.103-105.

5. Шумська С.С. Фінансовий ринок України у світлі індексу глобальної конкурентоспроможності / С.С. Шумська // Економіка і прогнозування. - 2008. - №4. – 97-108.

6. Полотенко Д.В. Банківська система України в умовах функціонування іноземних банків // Фінанси України. - 2009. - №5. - С. 91-94.

7. Стукало Н.В. Становлення концепції розвитку національної фінансової системи України в умовах глобалізації / Стукало Н.В. // Економіка та держава.–2009. – №7. – С. 16–27.