Економічні науки/3. Фінансові відносини

Рубан А. О.

Кременчуцький національний університет ім. М. Остроградського, Україна

Фінансування вищих навчальних закладів в Україні: стан, проблеми

Згідно з Конституцією України кожен громадянин нашої держави має право на вищу освіту, в тому числі і на отримання якісної освіти. Вища освіта є основою людського розвитку та прогресу суспільства. Вона забезпечує індивідуальний розвиток особистості, формує інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал держави, виступає стратегічним ресурсом соціально – економічного і культурного розвитку суспільства, є джерелом покращення добробуту людей, забезпечує національні інтереси та зміцнює авторитет і конкурентоспроможність на міжнародній арені.

На сьогодні в Україні існує проблема фінансування вищої освіти. Питаннями фінансування та розвитку управління фінансовими ресурсами вищої освіти займається наукові установи Національної академії наук України, Академії педагогічних наук, галузеві науково-дослідні інститути і вищі навчальні заклади. Про це свідчать праці вітчизняних вчених: В. Андрющенка, В. Боброва, Є. Бойко, А. Чухно, О. Василика.[3] Серед російських учених, які досліджували питання теорії та практики фінансування можна назвати В. Басова, С. Белякова, В. Жаміна, А. Анчишкіна.

Виконання важливої ролі вищих навчальних закладів вимагає відповідного фінансування. Проте ознайомлення з фінансовим забезпеченням закладів освіти та наукової діяльності оптимізму не додає. На відміну від інших галузей економіки, де науково-технічний прогрес відносно здешевлює послуги, прогрес освіти супроводжується їхнім подорожчанням. Зокрема, за період 2000-2010 рр. фінансування скоротилось із 2,3% до 0,37 % ВВП. Аналогічна ситуація з фінансуванням наукової діяльності і за рахунок усіх інших джерел фінансування. Так, за той же період 2000-2010 рр. обсяг фінансування за рахунок усіх інших джерел скоротився із 3,11% до 0,86% ВВП.[2]

Аналіз структури доходів державних ВНЗ показує, що на початок 2012/2013 навчального року питома вага вищих навчальних закладів України за джерелами фінансового забезпечення складає відповідно: 45,7% – за рахунок державного бюджету, 2,6 % – місцевого бюджету, 5,3 % - галузевих бюджетів, 55,1% – джерел юридичних та фізичних осіб.[4]

Незадовільний стан освіти в Україні пов`язаний із недостатнім фінансуванням, неефективним використанням ресурсів освіти, відсутністю цілісної, науково - обґрунтованої програми фінансового забезпечення галузі. Також серед недоліків, нерівномірність у державному фінансовому забезпеченні регіональних ВНЗ, оскільки відсутня комплексна державна програма розвитку системи вищої освіти.

Видатки на освіту в нашій країні завжди фінансувались в основному за рахунок бюджетних коштів. В умовах переходу до ринкових відносин зберігається провідна роль такого фінансування, оскільки основу системи освіти складають державні навчальні заклади. Приватні ВНЗ, претендують на певну частку бюджетного фінансування, це, та низка інших чинників вносять серйозні корективи у звичну в минулому схему фінансування освіти.[1]

З метою стабілізації галузі, на наш погляд, необхідно:

1) вжити рішучих заходів щодо збільшення та диверсифікації фінансування вищої освіти в Україні, а відтак удосконалити науково-методичне забезпечення освітнього процесу та створити умови для проведення фундаментальних та прикладних досліджень у ВНЗ;

2) довести фінансування освіти до 10 % від ВВП, а на сьогодні лише 7, 5%;

3) посилити контроль уряду за виконанням у повному обсязі норм Конституції України та вимог законів України, щоб не допустити безконтрольної комерціалізації вищої освіти.

В процесі реформування сучасна система фінансування ВНЗ має ґрунтуватися на принципах відкритості та прозорості, повинні бути чітко прописані критерії формування бюджету для вищих навчальних закладів різного типу. Механізми платної освіти також мають бути прозорими й зрозумілими для платників. Підтримка вищої освіти з боку держави буде суттєво зростати. Але все це неможливо буде реалізувати, якщо вища освіта найближчим часом не стане реальним найпотужнішим фактором розвитку економіки України. Оптимізація управління вищим навчальним закладом, удосконалення матеріально-технічної бази, поліпшення якості викладання і підвищення конкурентоспроможності випускників залишаються актуальними проблемами, над вирішенням яких продовжують працювати педагоги, вчені і державні діячі.

Література:

1. Хорунжий Г. Соціальна відповідальність вищої школи в контексті

Болонського процесу / Г. Хорунжий //Вища школа. – 2010.-№5-6. – С. 12-24.

2. Сайт Державної казначейської служби України[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/

3. Василик О.Д. Теорія фінансів / О.Д.Василик – К.: НІОС, 2000. – 416 с.

4.Сайт про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/