Ст. Логвінюк Ю.Е.

Донбаська національна академія будівництва та архітектури, Україна

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ УКРАЇНИ

Сучасний економічний розвиток підприємств характеризується функціонуванням в умовах достатньо жорсткої конкуренції. Для стабільного розвитку їм необхідно постійно розвиватися, швидко підлаштовуватися під мінливі умови навколишнього середовища, пропонуючи на ринку сучасний, якісний товар, що задовольняє споживача.

Виробництво такого товару потребує наявності у суб’єкта підприємництва відповідної матеріальної бази, трудових і фінансових ресурсів. Залучення останніх залежить від інвестиційної привабливості підприємства.

Проблемам формування та управління інвестиційною привабливістю підприємств присвячено роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як:

А. Антипов, А. Вільямсон, А. Гриценко, Г. Козаченко, Д. Норт, І. Бланк,

М. Ленсбері, С. Галузії.

Визначення теоретичної спадщини в галузі інвестування дозволяє визначити інвестиційну привабливість підприємства - як комплексну характеристику доцільності інвестування в те чи інше підприємство [1].

Фактори, що впливають на інвестиційну привабливість підприємства, можна умовно розділити на:

1. Зовнішні фактори - це фактори, які не залежать від результатів господарської діяльності підприємства.

2. Внутрішні фактори – це фактори, що залежать безпосередньо від результату господарської діяльності підприємства [4].

Індекс інвестиційної привабливості, який оприлюднила Європейська бізнес асоціація в 2011 р., показав зниження інвестиційного клімату в Україні.

Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну (акціонерний капітал) станом на 1 квітня 2012 р. досяг 45,6 млрд. дол США, що на 1,9% перевищує його значення на початок 2012 р. З розрахунку на одну людину прями іноземні інвестиціі склали 998,1 дол США. Інвестиції в економіку України надходили з 126 країн світу. Основні інвестори представлені в табл. 1.

Таблиця 1.

Структура іноземних інвестицій в Україну [3]

Країна	млн. дол США		Відхилення, млн. дол. США
	2011 р.	2012 р.
Кіпр	9079,2	11619,6	2540,4
Німеччина	6618,6	7365,5	746,9
Нідерланди	3929,1	4779,5	850,4
Росія	2877,2	3386,1	508,9
Австрія	2591,1	2855,8	264,7
Франція	1708,9	2384,8	675,9
Великобританія	2285,1	2347,6	62,5
Швеція	1298,6	1758,2	459,6
США	1214,6	1087,5	-127,1
Віргінські острови	1333,9	1524,2	190,3

Серед галузей економіки, яких фінансові вливання торкнулися більшою мірою, слід зазначити промисловість (у тому числі видобувну та переробну), виробництво продуктів харчування і сигарет, металургію, хімічну промисловість і машинобудування.

Приріст іноземного капіталу спостерігався на підприємствах промисловості - на 489,5 млн. дол., на підприємствах, які здійснюють операції з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям - 167,5 млн. дол., а також підприємствах, які займаються торгівлею, ремонтом автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 106 млн. дол. [3].

Прямі іноземні інвестиції в Україну характеризуються наявністю значного потенціалу для іноземних інвесторів, однак існує ряд причин, що стримують приплив іноземних інвестицій:

- політична та економічна нестабільність;

- інфляція;

- нестабільність курсу гривні по відношенню до іноземних валют;

- недосконалість нормативно-правової бази;

- високий рівень оподаткування та зовнішньоторговельних мит;

- гостра криза купівельної спроможності населення, що супроводжується низьким рівнем заробітної плати або її затримкою.

Не менш стримуючим фактором є проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про стан українського ринку інвестицій, обсягів інвестування, чинного законодавства та правового режиму функціонування іноземного капіталу, а також страхування та перестрахування, які відносно недавно були сформовані в країні і не є абсолютною гарантією захисту інтересів клієнтів.

Державне гарантування прав та інтересів закордонних інвесторів може здійснюватися: на основі Конституцій або спеціальних нормативних актів; в рамках міждержавних угод про захист і стимулювання іноземних інвестицій; прийняття участь у Конвенції з врегулювання інвестиційних спорів між державами [1].

Для того щоб збільшити залучення іноземного капіталу в Україну необхідно формувати позитивний інвестиційний імідж України та її регіонів; удосконалити правову та організаційну базу для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, зокрема податкового кодексу, який зробить податкову систему країни більш прозорою і зрозумілою; надавати податкові пільги для іноземних інвесторів, які здійснюють довгострокове інвестування; стабілізувати банківську систему, а саме поверненню довіри до банків іноземних інвесторів і населення; розробити регіональні плани підвищення інвестиційної привабливості областей, з урахуванням особливостей їх поточних рейтингів інвестиційної привабливості.

Література

1. Гвоздю С.Ю. Кошти іноземних інвесторів як джерело фінансової підтримки інноваційної діяльності підприємств // Актуальні проблеми економіки . - 2011. - № 6 . - С. 67 - 74 .

2. Гукалюк А.Ф., Іванович І.Н. Інвестиційна привабливість як чинник підвищення конкурентоспроможності території // Актуальні проблеми економіки. - 2010 . - № 6 . - С. 167 - 173 .

3. Державний комітет статистики України / Прямі іноземні інвестиції в Україну за 2011 рік. [Електронний ресурс] – Режим доступу. URL: http://bin.ua/news/economics/economic/119426-pryamye-inostrannye-investicii-vukrainu-za-i.html

4. Шунькіна А.А. Проблема іноземних інвестицій в Україну. [Електронний ресурс] – Режим доступу. URL: http://intkonf.org/shunkina-a-aproblema-inostrannyih-investitsiy-v-ukraine/.