Бусленко Б. В.

Національний університет харчових технологій, Україна

Фандрайзинг неприбуткових організацій в Україні

В умовах ринкової економіки для ефективного соціально-економічного розвитку України доцільно прийняти ряд заходів щодо створення соціально-орієнтованого ринкового середовища, особливо важливими серед яких є створення та розвиток неприбуткових організацій.

Метою існування НПО є турбота про малозабезпечених, хворих, соціально неблагополучних громадян, сприяння вихованню та освіті дітей і підлітків, збереження і розвиток культури, реальний захист прав і свобод та багато іншого з того, що не може бути забезпечено на чисто комерційній, ринковій основі. Для того, щоб цей сектор розвивався і приносив очікувані результати , керівникам НПО необхідно грамотно планувати і організовувати свою діяльність. Особливу увагу слід приділити фандрайзингу, як способу залучення фінансових ресурсів .

Фандрайзинг (англ. fund - ресурси, фінансування, raise - знаходження, збір) - спланована і безперервна діяльність, спрямована на забезпечення організації ресурсами, необхідними для реалізації її статутних завдань [3].

Фандрайзинг як комплексна система заходів, що забезпечують пошук джерел фінансування діяльності, має певні завдання та етапи реалізації.

Основними завданнями фандрайзингу є:

1) залучення ресурсів для реалізації цільових програм;

2) аналіз ефективності діяльності організації;

3) накопичення нових ідей для реалізації майбутніх програм;

4) підвищення іміджу організації та зміцнення довіри громадськості до неї;

5) інформування та просвіта громадськості щодо проблем, які вирішує організація.

Існує два основних способи фінансування НКО: внутрішнє і зовнішнє. До внутрішніх відносяться: кошти від проведення благодійних заходів (доходи від марафонів, розпродажів, концертів тощо), добровільні пожертвування окремих членів організації, доходи від господарської діяльності. Зовнішні джерела фінансових коштів - це гранти міжнародних донорських організацій, громадських та державних фондів уряду чи місцевої організації, спонсорські внески від комерційних структур, приватні та благодійні пожертви.

Методи організації пошуку ресурсів можуть бути різними:

• екстенсивна стратегія — створення баз даних фондів і програм і віялова розсилка запитів або заявок (на практиці малоефективна);

• інтенсивна стратегія — ретельне планування і підготовка проектів до стану одного безпрограшного варіанту і подача заявок на грант в ретельно підібраний фонд або програму.

Можливі наступні джерела залучення ресурсів: компанії, приватні особи, фонди, державні органи. Всі ці джерела можуть виступати в ролі:

- фінансового спонсора;

- спонсора на умовах бартеру;

- інвестора;

- організації, що надає грант;

- мецената;

- донора.

Сам процес фандрайзингу складається з певних послідовних етапів - виявлення самої соціальної проблеми; економічне й етичне обґрунтування проекту; узгодження інтересів і мотивів потенційних спонсорів; аналіз існуючих механізмів збору коштів; підготовка матеріалів для надання спонсорам (заявки , прес-релізи тощо); здійснення контролю за надходженням коштів.

Для успішного укладення фандрайзингової угоди , менеджерам НПО слід дотримуватися певних правил і етичних стандартів. Не прийнятним є залучення коштів від організацій окультного і деструктивного характеру (сект тощо) , а також організацій або приватних осіб з кримінальним іміджем, умисне ведення псевдо-фандрайзингових кампаній .

На сьогоднішній день в Україні ще не створена сприятлива законодавча та інформаційна база для фандрайзингу. Тому, збільшується ризик корупції, коли НПО прикриваються благодійною діяльністю в корисливих цілях. Також причинами недостатнього розвитку некомерційних організацій в соціальній сфері є: відсутність довгострокових проектів, відсутність методологічної бази фандрайзингу, низька мотивація потенційних фінансових донорів.

Література:

1. Куц С.ФАНДРАЙЗИНГ АВС: Посібник для початківців.- Київ:Центр філантропії, 2008.-№ 1. С. 92.

2. ТАРАСОВ А. Б. Фандрайзинг в гуманитарных науках // ЗПУ. 2004. №1. с. 167-170

3. Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України: навч. посіб. / О.В.Лісовець. – К.: ВЦ «Академія», 2011. – 256 с.